Указ Президента про відновлення у школах військової підготовки для юнаків дещо спантеличив освітян. З одного боку, останні роки у школах читають предмет «Захист Вітчизни», який і є, по суті, допризовною підготовкою підлітків. Інша річ — чи мають на увазі під указом кардинальні зміни у змісті та формі цієї дисципліни? Якщо згадати так зване ДПЮ років десять тому, то юнаки від уроку, що ставили зазвичай восьмим чи сьомими за розладом і який проводив учитель трудового навчання, намагалися будь-яким способом відмовитися. Не бачили сенсу у тому, щоб вчитися шикуватися, крокувати маршем тощо. Звісно, війна на сході країни вносить корективи і в систему навчання — тепер мати певні ази військової підготовки у непростий час не завадить.
Указ цей з’явився разом із рішенням РНБО про покращення рівня обороноздатності країни. Уряду доручено «забезпечити відновлення початкової військової підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах». Суть майбутніх інновацій не роз’яснюють, але якщо вже змінювати щось, то керівники шкіл бачать тут кілька моментів: навчальні заклади мають співпрацювати з військовими частинами та військовими училищами, щоб діти могли на власні очі побачити військову техніку, розібрати чи зібрати автомат, а викладати цю дисципліну повинні патріотичні сучасні військові, з якими можна поспілкуватися на важливі теми.
На думку Георгія Касьянова, директора БФ «Інститут розвитку освіти», так чи інакше новий предмет для школярів мають розробляти фахівці, і в результаті він має бути не радянського типу. «Військова підготовка має бути, як це не дивно, гуманістично спрямованою. Події, що зараз відбуваються на сході, загальна ситуація у країні підтверджують необхідність та потребу в тому, щоб люди, які виходять у самостійне життя, мали певний набір базових навичок і вмінь, які просто врятують їм життя», — говорить Касьянов.
Ще одне побоювання у вчителів пов’язане з тим, щоб за військово-патріотичним вихованням, яке пропагуватимуть у новій дисципліні, не ховались пусті балачки. Юрій Шукевич, голова Асоціації керівників шкіл м. Києва, пояснює, що ці предмети і ці ж терміни вживали на території Донецької та Луганської областей, у Криму, які зараз окуповані.
— Але виявилося, що це не спрацювало. І хто викладає «Захист Вітчизни»? Треба школи забезпечити у першу чергу патріотичними офіцерами з правом викладати, а не ветеранами Другої світової війни, які розказують байки про подвиги і називають цю війну Великою Вітчизняною, що не практикують зараз у Європі, — говорить Юрій Шукевич. — Мають бути і військово-патріотичні ігри, які треба потихеньку розробляти та впроваджувати. Гра в козаків Запорозької Січі, на мій погляд, не прижилась на більшості території України. Тому треба комусь подумати, які військово-патріотичні ігри цікаві сучасним школярам. У нинішньому предметі «Захист Вітчизни» — тем багато, від вивчення статуту ЗСУ та медико-санітарної підготовки до цивільного захисту населення. Бо не маємо потужної системи цивільного захисту. Дуже багато на папері написано, але в кожній школі є загрози не лише військового нападу, а й, наприклад, київські школи можуть постраждати від викидів хлору із заводу «Оболонь», і куди дітям треба ховатися у такому випадку — багато хто не знає. До цього треба серйозно ставитися і проводити нормальні, а не формальні навчання.
