КСП «Ольвія», що в селі Парутино Очаківського району Миколаївської області, належить до числа зразково-показових господарств. Засаджені поля, стрункі ряди виноградників, заасфальтований центр села — все це люблять показувати численним гостям.
Возили сюди і Президента, якого не так давно колектив КСП «зразково-показово», під наглядом бригадирів, що відповідали за явку, висунув претендентом... А паралельно існує в «Ольвії» й інше життя, яке гостям показувати не заведено.
Близько чотирьох десятків колгоспників у січні нинішнього року подали до правління «Ольвії» заяви про вихід із КСП. Причина — нужденне життя, що приховується за зовнішнім благополуччям. Зарплата в 30 гривень вважається «нормальною». Ті, хто одержує 60 гривень (як місцевий коваль, зайнятий на важкому і шкідливому виробництві), — ледве не багатії. Бажаючих піти з «колгоспу» зі своїм земельним і майновим паями вже не могли втримати ні «блага» (вугілля, хліб за талонами, сільгосппродукція), що надаються в рахунок зарплати, ні шестикопійковий обід, яким годують членів КСП.
Утім, уже через декілька днів кількість бажаючих «вийти з колгоспу» скоротилася до семи: інші «передумали». Ті, що залишилися, вирішили йти до кінця: одержати свої 4,36 га землі, належну їм частину винограднику, саду, пасовища. 15 лютого це питання розглянуло правління КСП, 1 березня — загальні збори. Шістьох чоловік із господарства відпустили, ще один, світлоелектротехнік місцевого Будинку культури Юсіф Мірзоєв, що лежав удома з поламаною ногою, «під роздачу» не потрапив, на зборах було висловлено припущення, що він також «передумає». Голова ж КСП Федір Іванов повідомив йому формальний мотив відмови: дві тисячі гривень, узяті Ю.Мірзоєвим у рахунок майбутньої зарплати 1997 року. Тоді, розлучившись із дружиною, учителькою місцевої школи, він залишив їй і малолітньому сину колгоспну квартиру, а собі купив халупу в Парутині. Відтоді вiн повернув близько 300 гривень. Доводи про те, що, одержавши свою землю, він зможе скоріше виплатити борг, який залишився, ніж його будуть вираховувати із 30-гривневої зарплати, на голову не подіяли. А «квартирне питання» згодом стало чи не головним у цій історії.
Після того як його питання навіть не стали розглядати на загальних зборах, Ю.Мірзоєв звернувся до Очаківської прокуратури, обласного управління сільського господарства, де йому офіційно роз'яснили, що він має повне право на вихід із КСП. Наступні загальні збори, що вiдбулися 19 травня, таки «відпустили» Ю.Мірзоєва з належними паями. І майже відразу надійшла вимога керівництва звільнити колгоспну квартиру. Мірзоєв відповів, що, по- перше, в квартирі живе (про що знає все село) його колишня дружина, а по-друге, послався на юриста обласного сільгоспуправління, який пояснив, що квартира може бути звільнена тільки після одержання акту на землю, яка належить йому.
— 9 червня до мене додому приїхала член правління Валентина Ялова і зажадала, щоб ми з дворічним сином звільнили квартиру, — розказує Ірина Мірзоєва. — Сказала, що в іншому випадку будуть виселяти силою. На мої слова, що, згідно з Конституцією, в нашій країні виселяти можна лише за рішенням суду, Ялова заявила, що в неї є рішення правління КСП. Однак не показала і його. Я зачинила квартиру і пішла до дільничного міліціонера. Той заявив: «Моє завдання — не допустити мордобою, а решта — вирішуйте самі». Коли я повернулася, двері були зламані, робітники виносили з квартири речі.
Ірина тут же побігла на пошту, відбила телеграми — Президенту, до Кабміну, народному депутату свого, 129-го округу С.Сопруну: «...свавілля, порушення прав, необхідне термінове втручання». Через тиждень прийшла відповідь з адміністрації гаранта Конституції: «Ваше звернення передано на розгляд до облдержадміністрації». Від інших адресатів відповіді немає досі.
Речі з квартири були привезені до будинку Ю.Мірзоєва і вивалені на купу тут же, на вулиці перед ворітьми, — меблі, холодильник, усяке начиння. Прийнявши «на постій» колишню дружину і дитину, Юсіф категорично відмовився «одержувати» речі: «Вони вивезені незаконно, зіпсовані, коли вивантажувалися, як дрова, — я повинен їх узяти й утертися?». Замість цього він поїхав до Очаківського райвідділу міліції, написав заяву про злам. Там спочатку впиралися: «Це ваші колгоспні справи», — але потім заяву зареєстрували. У свою чергу, Ірина подала заяву до суду і прокуратури.
Купу речей, що розташувалася своєрідним курганом на парутинській вулиці Миколаївській, видно здалеку. Шафа з підкошеними ніжками, подряпаний холодильник, пожмакані, виваляні в пилюці штори, якісь будматеріали, начиння. Усе це час від часу поливається дощами, обпікається сонцем. А Юсіф та Ірина Мірзоєва чекають — відповідей з міліції, прокуратури, суду, облдержадміністрації, уряду, від свого народного депутата. Чекають і шестеро інших «вихідців» із КСП «Ольвія»: своїх актiв на землю вони ще також не одержали.
