За словами начальника управління координації роботи електричних мереж Держдепартаменту електроенергетики Сергія Меженного , для стабільної роботи електромережі необхідно щороку виділяти на їх будівництво та реконструкцію близько 575 млн. гривень. Енергокомпанії мають можливість забезпечувати лише 100 млн., що становить 17% від необхідного. Крім того, ще 380 млн. гривень щороку треба витрачати на ремонт мереж, при тому, що енергокомпанії можуть «роздобути» лише половину цієї суми. На сьогодні обсяг робіт для відновлення мереж напругою в 0,4-150 кВ (споживчі, а також розподільні мережі — побутові й промислові) порівняно з 1990 р. зменшився в 10 разів.
До причин збільшення кількості випадків травматизму в енергосфері за останні роки додалася ще одна — невиробничого характеру. Йдеться про тотальне захоплення громадян України добуванням кольорових металів. Ось стандартний приклад за статистичними даними Держнаглядохоронпраці:
«Село Заворичі Броварського району Київської області, 22.03.2000. Гр. Корнієнко разом зі співмешканкою близько 00.00 прийшов до трансформаторної підстанції з метою викрадення металів (при ньому знайдено гайковий ключ і ніж). Співмешканка залишилася внизу, а Корнієнко, зрізавши замок, піднявся на другий поверх підстанції й під час спроби зрізати проводку був уражений струмом».
Трапляються й комічні випадки. Провідний інспектор Держнаглядохоронпраці Володимир Гажаман розповів історію, яку почув від чернігівських енергетиків. Нещодавно в області прокладали двадцятикілометрову електромережу напругою 10 кВ. Натягли декілька кілометрів дроту, зробили перерву, взялися за наступну ділянку електромережі. Незабаром енергетикам надійшов сигнал про те, що дроти першої ділянки... успішно кимось зрізані! Але енергетикам не до сміху. Адже за статистикою, за минулий рік з 395 випадків травмування в електричних мережах 190 випадків на совісті «металошукачів». Є попит — є й пропозиція. Приймачі кольорових металів процвітають у всіх населених пунктах країни, а прихильники нелегкого, але прибуткового різновиду діяльності продовжують завдавати збитків енергетичній галузі, й не лише їй. Працівникам сфери охорони праці немає чим захиститися від дійсно віртуозних дій здобувачів мідного й алюмінієвого кабелів. Часто не допомагає навіть подача «для остраху» невеликої напруги в споруджуваній мережі. Хоча, як видно з вищенаведеної статистики, все-таки іноді «допомагає»... 1996 року Кабмін ухвалив постанову «Про затвердження комплексної програми запобігання дорожньо-транспортному, побутовому й дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам невиробничого характеру». У постанові, поміж іншим, наголошувалося на необхідності відновлення 47 тис. електромереж напругою 0,4 кВ. Однак джерело фінансування в цьому документі чомусь не визначається. Згідно з постановою Кабміну від 18.07.98 «Про заходи стану електромереж для потреб сільської електрифікації», необхідно залучати для цих цілей кошти з державного та місцевого бюджетів, а також надходжень від оптових тарифів на електрифікацію. Але вищезгаданих сум енергетики так і не дочекалися.
Якщо вирішення питання так і залишиться лише на папері, то незабаром «на голову» енергогалузі звалиться не тільки зростання травматизму на виробництві, а й, можливо, масований вихід з ладу всієї матеріальної бази. Проблема спрацювання енергомереж, очевидно, може стати врівень із проблемою браку енергоресурсів і рівною мірою сприяти появі в побуті українців архаїчної скіпки.
Ситуація, що склалася в енергетичній сфері, змусила Держдепартамент наглядохоронпраці накласти заборону на експлуатацію електромереж, що вийшли з ладу. Рішення було прийняте наприкінці минулого місяця, й тому обленерго ще не почали його виконувати, так що реакція на місцях поки невідома. За словами провідного інспектора Держдепартаменту Володимира Гажамана, це рішення далося нелегко. «Ми не маємо морального права відключати людей від енергопостачання, але й закривати очі на зростання травматизму внаслідок спрацювання матеріальної бази далі не можна. До певного поліпшення ситуації могло б призвести підвищення тарифів на енергоресурси, що дасть можливість частину коштів надавати на оновлення електромереж. Але Держдепартамент усвідомлює, що навіть наявні розцінки на електроенергію лягають непосильним тягарем на більшість наших співгромадян. Більше того, досвід свідчить, що будь- які «свіжі» кошти відразу йдуть на енергоринок і на реконструкцію матеріальної бази їх просто не залишається», — зазначив В. Гажаман.
