20—21 вересня Українська греко-католицька церква організовує VI Всеукраїнське військове паломництво до Зарваниці. Очікується, що в ньому візьмуть участь насамперед учасники бойових дій на сході країни та їхні родини.
— Це буде вже друга акція у Зарваниці, у рамках якої ми закликаємо людей молитися саме за мир, за загиблих, за людей, які потребують Божої опіки, — говорить заступник керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України отець Любомир ЯВОРСЬКИЙ. — Загалом проведення щорічного військового паломництва — це вже традиція. Але в цьому році ми сумнівалися, чи воно відбудеться, чи приїдуть військовослужбовці. Втім, охочі є. До нас телефонують військовослужбовці з Донецька, які кожного року приїздили й у цьому році також хочуть взяти участь, військові, що служили в Криму, а зараз в Одесі. Ми відгукнулися на їхнє прохання.
Цього разу паломництво до Зарваниці відбуватиметься під гаслом «Блаженні миротворці». «Ми вважаємо, що українські військовослужбовці захищають мир. Той, хто захищає мир, той, хто творить мир, є миротворцем, — каже отець Любомир. — Ми будемо в особливий спосіб молитися за опіку. Вечірня ж програма повністю присвячена загиблим: служитимемо поминальну літургію, отже, буде великий похід зі свічками до хреста, біля якого відбудеться панахида за загиблих як на Майдані, так і під час АТО».
Насамперед паломництво організовується для самих військовослужбовців, зокрема й тих, хто був поранений і перебуває на реабілітації, а також ветеранів, для родин військових, чиї рідні перебувають чи загинули в зоні бойових дій, для волонтерів, які в різний спосіб — чи то матеріальний, чи духовний — допомагають українській армії. Втім, долучитися до акції можуть усі бажаючі. Для цього можна звернутися в парафію УГКЦ у вашому місті чи до Патріаршого паломницького центру.
Українська греко-католицька церква також об’єднує родини військових у рамках руху «Матері в молитві». Цей рух був заснований в Англії 1995 року, звідки поширився й тепер діє у 80-ти країнах світу. В Україні перша спільнота виникла 2000 року у Львові при Архикафедральному соборі святого Юра. Сьогодні такі спільноти діють при всіх єпархіях УГКЦ.
— Люди об’єднуються у своїх молитвах. Вони фізично сходяться до церкви в окреслений час і спільно формулюють молитовні прохання. Само собою зрозуміло, що в нинішній ситуації ті прохання є в більшій мірі за Україну, адже в когось син в АТО, в когось загинув, в когось у лікарні. Хтось просто співчуває й тому приходить, — говорить отець Любомир Яворський.
За його словами, рух «Матері в молитві» зростає, тому що в складний час люди «тягнуться до молитви й до спільноти». Адже люди, які мають спільне горе, можуть розмовляти між собою, розуміючи одне одного. «Ми, яких не торкнулася ця біда, можемо тільки слухати, а наші поради не завжди доцільні й не завжди промовисті», — каже священик. Найважливіше, що під час таких зібрань народжуються ініціативи й люди трансформують свої емоції, переживання у конструктивну дію. Якщо ініціативи важливі й потрібні, їх підтримує, зокрема, й Церква.
— Одного разу я прийшов на молитву, яку організувала Національна гвардія. Там були присутні родини загиблих військовослужбовців. Мене вразили слова батьків. Наприклад, один батько сказав, що достойно прожити важче, ніж достойно вмерти. Було дуже зворушливо це чути, — пригадує отець Любомир, — бо якби так говорив священик чи хтось інший, йому могли б відповісти: «А ти спробуй віддати життя». А тут батько, який втратив свого сина, заохочує до достойного життя, щоб ми не заплямували пам’ять наших дітей, які відійшли у вічність, захищаючи країну.
