Війна на Донбасі зібрала у наших добровольчих батальйонах іноземців, які пристали на бік України та виступили проти агресора. Вони ризикують власним життя виключно заради справедливості, щоб вберегти свої країни від путінської агресії і знищити ярмо «совєтів». Одним з таких ідейників є латвієць Юріс Вайсбеккер, який зараз перебуває на лікуванні у Вінницькому військовому шпиталі.
Він народився і виріс у радянській Латвії. Добре знає історію. Ненавидить комунізм і все, що з ним пов’язано. Коли його країна увійшла до Євросоюзу, переїхав спершу до Великобританії, а потім — Німеччини. Саме там зараз мешкають його батьки та дружина із сином. Каже, що покинув звичне життя, щоб бути поруч з українцями у скрутну хвилину. Спершу думав, що просто займатиметься волонтерством, передаватиме гуманітарну допомогу з Євросоюзу, та коли потрапив на передову, зрозумів, що треба залишатися.
«Я завжди любив Україну, хоча ніколи тут не жив, не вмію говорити українською, та я завжди поважав цю країну за її людей. Ви насправді не розумієте, який потенціал маєте і на що здатні заради ідеї, — підкреслює Юріс. — Європейці не цінують свободу, демократію, вони не вірять, що щось може трапиться, спокійно ходять на роботу, заробляють гроші, і це дозволяє їм мати впевненість у завтрашньому дні. Українці, зокрема мої бойові побратими, маючи по дві вищі освіти, не можуть знайти достойну роботу і працюють за копійки. При цьому вони готові життя віддати за свою Україну. Це вирізняє вас поміж інших, захоплює і надихає».
У зоні антитерористичної операції громадянин Латвії Юріс Вайсбеккер під позивним «Вайс» служив у добровольчому батальйоні «ОУН», який входить до складу 93-тої бригади. Восени минулого року під час виконання бойового завдання у Пісках боєць потратив під мінометний обстріл та отримав серйозне поранення. Сім днів пробув у Дніпропетровському госпіталі, потім його доставили на лікування до Вінниці, де провели 10 оперативних втручань.
«Мав множинні вогнепальні і осколкові поранення. Ліву ногу відірвало, а права була розтрощена — вже не думав, що ходитиму. Та вінницькі лікарі здійснили неможливе, вони «зібрали» мене по частинках. Зараз пересуваюся за допомогою милиць, але можу вже й без них, та лікарі не дозволяють, осколків ще багато», — зізнається чоловік.
На свої травми Юріс махає рукою і називає їх дрібницями. Він не втомлюється дякувати лікарям і волонтерам, які постійно приносять йому продукти харчування, смаколики, просто підтримують. Каже, що коли його рідні дізналися, що він отримав поранення, були налякані і вже збиралися їхати в України, щоб забрати його додому. Та Юріс сказав, що повернення лише після того, як Україна звільниться від ворога. Це рішення в родині сприйняли неоднозначно. Але тепер, коли чоловік пішов на поправку, батько по-чоловічому його підтримує, каже, що всі початі справи Вайсбеккери мають доводити до кінця.
«Це війна України проти нашого спільного ворога — кремлівської мафії, не проти росіян, а саме проти шовіністичної імперської верхівки. Кожен і в Україні, і в Європі повинен зрозуміти, що Україна очолює антипутінський фронт і ми зобов’язані переконати в цьому увесь світ. Ми маємо перемогти. А Україна повинна стати міцною стіною від військового вторгнення для Європи».
P. S. Поки матеріал готувався до друку, у Юріса виявили гепатит С. У військовому шпиталі чоловік пробуде щонайменше до середини літа, а потім поїде в Київ лікувати гепатит. Волонтери звертаються до всіх небайдужих з проханням допомогти іноземному патріоту України одужати. Перерахувати кошти можна на картку ПриватБанку 4149 4978 3724 8774 (Дороженко Людмила Іванівна, волонтер) з уточненням — для допомоги Юрісу Вайсбеккеру.