Відбулася презентація біографічного енциклопедичного словника «Жінки України». У це фундаментальне видання — «спільне дитя» Спілки жінок України та Інституту гуманітарних досліджень Української академії наук національного прогресу — увійшло понад дві з половиною тисячі біографій. Серед репрезентованих у книзі «сильних» представниць «слабкої статі» — жінки різних професій (акторки, підприємці, політики, держслужбовці тощо) і епох («від княгині Ольги до наших днів»). Нарівні з маловідомими, але, безперечно такими, що заслуговують на увагу іменами, — імена, добре нам відомі: Ліна Костенко, Ольга Герасим’юк, Наталя і Ольга Сумські та інші. До речі, представлено в книзі і головного редактора «Дня» — Ларису Івшину.
Зі слів голови Спілки жінок України і головного редактора видання Марії Орлик, творці книги працювали над нею (на громадських засадах) з 1997 року. Добір кандидатур для включення до словника здійснювався на підставі інформації, наданої (відповідно до розроблених редколегією видання критеріїв) обласними і міськими державними адміністраціями, міністерствами, відомствами, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, науковими, профспілковими, ветеранськими і жіночими громадськими організаціями України. Енциклопедичні довідки складалися вченими Інституту гуманітарних досліджень за біографічними матеріалами, наданими конкретними жінками, чиї імена представлено в книзі. Статті ж про жінок минулого і про тих, що вже пішли з життя, було написано на підставі даних з довідкових видань, архівних документів тощо.
Оскільки частина матеріалів з тих або інших причин (наприклад, у зв’язку з отриманням інформації із запізненням) не увійшла до книги, в перспективі, на думку пані Орлик, її слід би перевидати — вже з доповненнями.
Видання цього — вельми презентабельного — словника тиражем у 2000 примірників частково стало можливим і завдяки фінансовій підтримці Київської міської держадміністрації та Держкомітету молодіжної політики, спорту і туризму України. Київський міський голова Олександр Омельченко, котрий був присутнім на презентації книги, висловив готовність сприяти і її перевиданню, а також виданню книги «Видатні киянки», робота над якою ведеться зараз.
Вихід з друку словника «Жінки України» можна, мабуть, розцінювати не лише як данину поваги представницям слабкої статі, але і як свого роду ще один «камінчик» в підмурівок української незалежності — мовляв, є Жінки і в Україні. Прикро тільки, що більшу частину роботи зі створення книги взяли на себе самі жінки, а не чоловіки, як це мало б бути.
