Уже тринадцятий рік поспіль 9 листопада українці відзначають День української мови та писемності. А десять років тому Національна радіокомпанія України започаткувала традицію — писати в цей день Всеукраїнський диктант національної єдності. Не може не радувати, що супроти півтори тисячі учасників у 2000 році минулого вівторка разом із Українським радіо диктант писало 12 тисяч осіб. А кілька останніх років організатори отримують листи від учасників із Бразилії, Бельгії, Німеччини, Молдови, Білорусі.
Написавши радіо диктант, кожен українець — від школяра до людини поважного віку, як у країні, так і за її межами — може перевірити знання рідної мови. Листи з диктантами перевіряють у Національній радіокомпанії, а найграмотніші отримують заохочувальні подарунки.
— Хоча можна говорити, що за роки незалежності в Україні виросло покоління, яке знає рідну мову й грамотно пише нею, абсолютна грамотність у цій акції — справа другорядна, — зауважує головний редактор головної редакції освітніх і художніх програм Лариса ТАРАСОВА. — Важливіше — це патріотичне єднання якомога більшої кількості людей навколо своєї мови, культури. Можна володіти українською мовою, але не спілкуватися нею в щоденному житті. Тому диктант національної єдності — це, перш за все, можливість заявити про свою причетність до національного культурного простору. Символізму акції додає й те, що в день її проведення — 9 листопада —вшановують пам’ять відомого всім Нестора-Літописця — одного з авторів «Повісті временних літ».
Написання подібних диктантів — ідея не нова. Її давно реалізовують у Польщі, Франції й навіть Китаї, де акція набуває загальнодержавного масштабу, коли ручку до рук беруть усі — від школяра до президента. В Україні таких масштабів поки немає, але організатори впевнені, що все ще попереду.
Цього року написати диктант у студію Українського радіо прийшли народні депутати та артисти. Приєднався до акції, здивувавши громадськість, і міністр освіти та науки Дмитро Табачник. Цей його вчинок, різко контрастує з попередніми. Адже не так багато часу минуло після того, як міністерство ледве не зірвало проведення щорічного Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика, затримуючи відповідний наказ. Врешті-решт воно лише рекомендувало управлінням освіти на місцях провести конкурс, тим самим вивівши його з-під своєї опіки.
— Я не розцінював би написаний Дмитром Табачником диктант як знаковий момент, — говорить доктор філологічних наук, професор, віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир ПАНЧЕНКО. — Міністр любить різні PR-ходи. Він постійно намагається привертати до себе увагу висловлюваннями, які безпосередньо не стосуються сфери його діяльності, як міністра освіти й науки. Буквально вчора він сказав, що міністрам не обов’язково знати Конституцію. Це не заява міністра, а точка зору приватної особи. Саме таких приватних ходів із метою самопіару за Дмитром Табачником можна нарахувати чимало. Швидше за все цей диктант — теж спроба привернути до себе увагу й внести сум’яття в голови тих, хто його не любить. Я не думаю, що він має сигналізувати про якусь зміну політичного вектора міністра освіти, який за своєю суттю є яскраво антиукраїнським. Те, що робить Дмитро Табачник, насправді спрямоване на максимальне звуження вжитку української мови в суспільних сферах.
Якими б суперечливими не були оцінки вчинку Дмитра Табачника, добре, що він зробив цей крок, адже це суттєвий поштовх для всієї освітньої вертикалі. Участь у диктанті високопосадовців та знаменитостей популяризує акцію серед пересічних українців, привертає до неї увагу ЗМІ. Головне, щоб мотивувалася така участь щирими намірами та прагненням задекларувати справжню єдність зі всім українським, а не додатковою можливістю для самореклами.
Газета «День» неодноразово наголошувала на тому, що кандидати на відповідальні державні посади, тим більше на президентське крісло, повинні складати публічні іспити на знання української мови та історії України. Загальнонаціональний радіодиктант — чудова можливість.
