Деякі фахівці вважають, що історія цього різновиду туризму в Криму нараховує п’ять тисяч років. Поруч із залишками знарядь сільського господарства археологи знаходять і свідоцтва сільської гостинності: розкопки античних сільських садиб у західному й східному Криму свідчать, що ними володіли хлiбосольнi хазяї, які могли забезпечити гостям достатнiй рівень комфорту навіть в античну епоху. А якщо серйозно, то сільський туризм у Криму впродовж останніх років зробив семимильні кроки — створено Спілку сприяння сільському зеленому туризму, спеціалізовану асоціацію, реалізовано декілька проектів «TACIS», Міжнародного фонду «Відродження», Європейської федерації сільського зеленого туризму «Єврожит», французької національної асоціації сільського туризму «Жіт де Франс», розроблено класифікації житла, створено каталог сільських садиб, що беруть участь у програмі, систему бронювання, організовано вихід в Інтернет. На думку керівника одного з проектів із розвитку сільського зеленого туризму в Криму, лідера «зелених» України Юрія Комова, сьогодні назріла необхідність у створенні державної програми розвитку сільського зеленого туризму.
Але перше, з чим зіткнулися прихильники цієї ідеї, — незнання людьми, що ж це таке. Ну наприклад, живе в селі фермер, учитель чи лікар, який має гарний зручний будинок, вільну площу, нормальні умови для прийому гостей. Він залучається в каталог зеленого туризму, куди вміщується опис місця й умов розміщення, фотографія будинку, ці відомості розповсюджуються також через Інтернет. Бажаючі зупинитися в цьому будинку можуть через асоціацію забронювати місце на певний період, а потім приїхати й порибалити, поїздити на конях, здійснити піші прогулянки Кримом, взяти участь у полюванні і т. ін. 1999 року за проектом «TACIS» асоціація провела маркетингові дослідження, експерти обстежили близько 6 тисяч фермерських і селянських подвір’їв і виявилося, що взяти участь у програмі сільського зеленого туризму готові всього 7 відсотків опитаних. Основна причина відмови — страх перед невідомою й незвичною справою. Але посіяні «зерна» дали сходи — було складено електронну базу даних, до якої увійшло 429 сільських садиб.
— Ніякий інший різновид туризму, — каже міністр курортів і туризму Криму Олександр Таряник, — не дає можливості так глибоко пізнати життя народу, як цей. Будь- яка закордонна туристична поїздка — це мешкання в готелях. Вам охоче покажуть пам’ятники, музеї, але ніхто не повезе туриста в село, а саме там відкриваються можливості для найбільш корисного відпочинку. Щоправда, не можна порівнювати рівень життя європейського села (якщо так можна назвати аграрні мiстечка в Європі) й нашого. Європа не боїться показувати свою «глибинку»: скрізь і дороги, і телефон, і побутові зручності, однак і нам соромитися немає чого. В Криму соціально-культурний рівень сіл є одним з найвищих. У нас є гарні місця, пристойні умови для риболовлі, збирання грибів, полювання, оздоровлення на природі, дуже цікаві кінні й пішохідні тури, отож нам просто необхідно розвивати цей різновид туризму…
На другому етапі було створено робочу групу з ініціаторів проекту. До програми підключилися закордонні фахівці. Експерти побували в селах Бахчисарайського, Сакського, Сімферопольського районів, у Севастопольській зоні, на Південному березі Криму, в селах Головної гряди Кримських гір, від Севастополя до Феодосії: було класифіковано ще 50 і описано 379 садиб, придатних для сільського зеленого туризму, створено рекламну продукцію. Як каже Юрій Комов, тепер розвиток мережі сільського зеленого туризму впритул підійшов до вирiшення питання про навчання кадрів. Можливості для цього є: агропромисловий коледж у селі Маленькому під Сімферополем уже шість років готує фермерів і готовий розширити спеціалізацію: по- перше, включити спецкурси про сільський зелений туризм до загального курсу підготовки, по-друге, створити спеціальне відділення для підготовки кадрів для цього специфічного різновиду туризму.
На думку Юрія Комова, розвиток цього виду діяльності на селі дасть можливість сільським жителям освоїти нові професії, збільшити зайнятість, запобігти відтоку молодих сил із села в місто. Як розповідають закордонні експерти, саме із цією проблемою зіткнулася Франція 1954 року, й лише активний розвиток програм сільського зеленого туризму допоміг розв’язати проблему: сьогодні на території Франції діє понад 50 тисяч «зелених» готелів, а в скарбницю лише від цього різновиду туризму надходить близько 2 мільярдів франків на рік. Делегація Криму вивчала досвід Франції з виїздом на місце й була вражена налагодженою системою державних і соціальних заходів із розвитку цієї корисної й надзвичайно цікавої справи. У Франції, наприклад, податкові платежі за землю надходять в асоціацію фермерів кожного регіону. В тісному контакті з нею працює асоціація із сільського туризму. Приватні підприємці, які є членами асоціації, мають можливість із цього фонду отримати позику на термін від 3 до 5 років на облаштування садиби відповідно до нормативних вимог сільського зеленого туризму, на реконструкцію об’єктів цієї мережі тощо. В результаті на селі закріпляються люди, з’являються нові робочі місця, розвивається екскурсійна діяльність, збільшується кількість активних різновидів відпочинку, відроджуються народні промисли. Зовсім нещодавно активним розвитком сільського зеленого туризму зайнялися й такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія.
На думку керівника проекту «Бістро» Європейського Союзу Драгана Црнянського, саме Крим має чудові перспективи для цього — швидкий розвиток сільського індивідуального будівництва, багатий природний, етнографічний, історичний матеріал, традиції гостинності.
У Криму ж, наприклад, уже скористалися цікавими можливостями для поєднання сільського зеленого туризму з іншими особливостями регіонів: наприклад, так звані винні тури, тобто туристичні маршрути місцями кримського виноробства, цілком можуть базуватися виключно на можливостях і на мережі сільського зеленого туризму. А є ж іще етнографічні, спелеологічні тури тощо.
— Заняття сільським зеленим туризмом, — каже Юрій Комов, — дозволяє залучити прямі інвестиції у фермерські господарства, сільські кооперативи, докорінно змінити життя в селі.
— Через сільський зелений туризм стало можливим розкриття культури численних народів Криму і для Європи, і для всього світу, — розповідає директор програми «Інтеграція в українське суспільство кримських татар, вірмен, болгар, греків і німців» Міжнародного фонду «Відродження» Олег Смирнов. — За спеціальним пілотним проектом фонду минулого року було створено культурно-етнографічний центр «Коккоз» (що в перекладі означає Блакитне Око — старовинна назва місцевості) в селі Соколине Бахчисарайського району. Це дивне місце: розкішна долина зі сходу оточена скелястим масивом Бойка, на заході стоїть гора Орлиний Заліт, з півдня видно Ай-Петрі. На шість кілометрів південніше Соколиного —знаменита ландшафтна пам’ятка Криму Великий Каньйон. Село має багату історію. Ще 5 тисяч років тому предки корінних жителів тут добували діорит для античних скульптур. Поблизу гори Бойка виявлено залізоплавильні печі II й III століть нашої ери, залишки оборонних стін. У Соколиному в первісному вигляді збереглися пам’ятки архітектури кінця XIX — початку XX ст.: Юсуповський палац, Юсуповська мечеть, мечеть Алі-бея Булгакова й ін. Спочатку ініціатори проекту провели оцінку туристичного потенціалу регіону, відреставрували будинки під культурно-етнографічний музей і під майстерні народних промислів — гончарний і килимовий. Нині вже відкрито веб-сторінку етнографічного центру, з якою може ознайомитися будь-який «бродяга» в Інтернеті. Проект реалізовано Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму на чолі з Наталею Гордецькою. В активі Спілки до того ж, створення Об’єднання господинь сільського зеленого туризму, навчання кадрів різних аспектiв «зеленої» туристичної діяльності, створення нових культурно-етнографічних центрів, як, наприклад, грецького «Карачоль» та інших.
Однак проблема все-таки існує.
— Я змушений визнати, — каже міністр курортів і туризму Криму Олександра Таряник, — що уряд України розвитком туризму, зокрема сільського зеленого, належно не займається. Весь світ робить на цьому великі гроші, будь-яка країна, що має хоча б якоюсь мірою цікаві визначні пам’ятки, прагне залучити до себе туристів, а Україна недооцінює можливостей цього різновиду бізнесу для економіки держави. Я можу висловити своє глибоке здивування із цього приводу: жодної гривні на рекламу туризму не передбачено в бюджеті України, а Греція, між іншим, на це витрачає 30 мільйонів доларів щорічно. Тому й мають віддачу від курортів і туризму набагато більшу, ніж ми. Я добиваюся, щоб нарешті в уряді України хоч хтось підвівся й сказав: «Закладімо до бюджету 1 мільйон доларів на підтримку фермерів, які займаються зеленим туризмом, і дамо їм кредити на 10 років під 1—2 відсотки річних». Коли ж ми почнемо поважати себе й зрозуміємо нарешті, що час займатися справою, щоб жити гідно.
ДО РЕЧІ
1 червня щороку в Україні офіційно відкривається літній туристичний сезон. Нині його відкриття пов’язане і з досить революційними змінами в державній сфері управління цією галуззю. Після місячного тайм-ауту голова Держкомітету молодіжної політики, спорту і туризму України Валерій Цибух, виступаючи на Workshop «Круїзні програми- 2001», уперше після реорганізації цієї структури виступив із поясненнями щодо її майбутнього. «Створення такого конгломерату (на початку 2000 року три держкомітети — спорту, туризму, молодіжної та сімейної політики — злилися в один. — Авт.) засвідчило непрактичність в управлінні цим комплексом. Його цілковите роз’єднання відбудеться, коли ми краще житимемо», — висловив свою позицію Валерій Іванович. Сьогодні департамент туризму отримав статус Держдепартаменту, що, за словами пана Цибуха, дозволяє мати окремий рахунок, особливе фінансування і головне — можливість впливати на формування політики цієї галузі. «Ми відтворили те, що було, — зазначив він. — До речі, в Туреччині в Міністерстві з туризму працює півтори тисячі осіб, у нашому Держдепартаменті з туризму — всього 42». Треба зазначити, що «головний турист країни» рівно рік витратив на створення окремої держструктури для управління тургалуззю. Передбачається, що вона буде в складі Мінекономіки. До речі, саме з Мінекономіки в червні має бути проведена спільна колегія Держкоммолспорттуризму. Сьогодні туризм матиме окремий рядок у держбюджеті, що дозволить фінансувати те, що гостро цього потребує. Наприклад, рекламну та виставкову діяльність. До речі, за минулий рік тургалуззю надано послуг на 19 млрд. гривень, що набагато перевищує показники в інших сферах. Утім, і проблем тут більше ніж досить. На думку генерального директора «Укрсоюзтуру» Анатолія Ктитарєва, якщо туризм приносить солідний прибуток до бюджету країни, то і ставлення до нього має бути відповідне. Свої пропозиції щодо внесення змін до Податкового кодексу і до Закону «Про ліцензування» «Укрсоюзтур» разом з УСПП уже надіслав на розгляд уряду. Треба думати, що тепер, коли прем’єром Анатолій Кінах, ці питання в уряді можна буде лобіювати легше. Тільки шкода, що нинішнього сезону на гаманцях наших відпочиваючих ці зміни вже ніяк не відіб’ються.
