Поважна дата — 100 річчя від дня народження видатного конструктора ракетних і космічних систем Сергія Корольова (відзначатиметься 12 січня 2007 року), якій вона була присвячена — і те, що саме це місто є його батьківщиною, спричинили підвищений інтерес до неї з боку як науковців різних сфер знань, так і практичних діячів космічної галузі України та Росії. Безсумнівно велика роль С.Корольова в прориві людства в космос, осмислення місця людини у Всесвіті, практичні аспекти космічної діяльності, її зв’язок з процесами глобалізації — такими були провідні мотиви доповідей, що прозвучали на конференції. Заступник генерального директора Національного космічного агентства України Е.Кузнєцов навіть висловив тезу, що кінець ХХ — початок ХХI століття — це епоха С.Корольова. На його переконання, за 15 років незалежності в Україні вдалося не тільки зберегти, а й примножити досягнення в галузі космічних технологій, зокрема, в прийомі інформації з космосу, охороні атмосфери, запусках супутників Землі й таке інше.
Щоправда, окремі учасники висловлювали жаль із приводу ліквідації деяких ракетних систем. Так, начальник відділу Вищої атестаційної комісії України Олег Машков, який довго працював в цих напрямах, вважає невиправданим знищення на території нашої країни шахтних пускових установок ракет стратегічного призначення. І стверджує, що вони могли бути використані як космічний щит від небезпечного наближення великих метеоритів. Розстрілюючи такі об’єкти ракетами на далеких відстанях, можна було б запобігти ймовірному Армагеддону, тобто кінцю світа, при падінні метеоритів на Землю. А радник генерального конструктора-генерального директора Державного конструкторського бюро імені М.К.Янгеля генерал-полковник Іван Олійник зауважив, що слід було б повернутися до низки забутих програм, що розроблялися в цьому КБ, зокрема, систем автоматичних орбітальних станцій, використання синхронної орбіти для обстеження нашої планети з космосу, оскільки відбувається погіршення її екологічного стану. Він же наполягав, що Росії та Україні, щоб вписатися у світовий процес глобалізації, не варто виступати в ролі конкурентів при продажу космічних технологій, як це часто трапляється зараз, а необхідно активно кооперуватися, ділячи насамперед не ринки а прибутки. Однак, за словами І.Олійника, розвитку співпраці часто заважають не економічні а політичні чинники, і, за його визнанням, в керівних колах Росії є сили, які не підтримують об’єднання зусиль на цих напрямках. Підхід авторитетного фахівця можна було б вважати цілком логічним, якби не та обставина, що в процесах кооперації завжди виникають питання оцінки внеску кожної із сторін в спільні проекти і, відповідно, розподілу ризиків і прибутків, які, як правило, ніколи не бувають безконфліктними. А в конфліктах часто гору бере не стільки сторона, яка має більш вагомі права, скільки сильніша за державним статусом.
А ось в бліц-інтерв’ю для «Дня» І.Олійник на запитання, чи немає небезпеки в потраплянні космічних технологій до рук терористичних угруповань, які все частіше стають центром глобального протистояння з цивілізованим світом, зазначив, що така загроза існує, і потрібно, щоб держави, які їх мають, в розумних пропорціях обмежували подібні можливості інших країн. Але в той же час він проти того, щоб деякі держави, як США, заявляли, що вони будуть визначати, кому працювати у космосі, а кому — ні.
Взагалі конференція проходила під знаком відчутної ностальгії за часами спільної роботи науковців та інженерів України та Росії в різних проектах за радянських часів, що і зрозуміло — бо саме це їх тоді об’єднувало краще будь-якої ідеології. Але також зрозуміло, що з появою нових поколінь фахівців ця ностальгія буде слабнути, а конкуренція між ними загострюватиметься.
А ось щодо гуманітарної складової космосу, то провідною на конференції стала думка — освоюючи його, людство намагається осмислити своє місце у Всесвіті, пізнати самих себе і сенс своєї появи в безмежному зоряному просторі. Тобто зрозуміти сенс свого буття. Питання в іншому — чи вдасться це зробити будь-кому, будь-де, зараз чи взагалі.
