Новий прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер невдовзі переступить поріг цієї скромної двокімнатної квартири на четвертому поверсі будинку без ліфта на вулиці Соборній у стародавньому Кам’янці-Подільському. «Наші свати, Лешек і Ола, й самі, як мовиться, у золоті не купаються», — говорить привітна Надія Цесаренко, теща Лешека- молодшого.
ДОЛІ НАЗУСТРІЧ
Цесаренки згадують про передвиборні перегони у сусідній дружній державі. Не знічев’я, звісно ж: «Коли кореспондент запитав у Лешека, чи він, бува, не бачить свого єдиного сина у політиці, то почув, що політика не дає великих грошей. До речі, компромату, що він чи наш зять має якийсь бізнес, злостивці не знайшли. Хіба що писали, що Лешек зберігає вірність до кінця тільки одній особі жіночої статі – маленькій Моніці-Олександрі, нашій дорогій онучці».
Надія Цесаренко тільки-но повернулася з роботи – дає підростаючому поколінню уроки гри на фортепіано у музичній школі за 160 гривень зарплатні в місяць. Її «половина», Вадим, працював на заводі інженером, заробив 117 гривень пенсії. Статків не нажили, та, як уже давно переконалися, щастя не у грошах і навіть не у їхній кількості. «Років десять тому, щоб купити у сусідньому з містом селі Врублівці хатину, я продала найдорожчу річ – фортепіано», – згадує теща Лешека-молодшого. Землі за цієї хатою немає, та хоч є де відпочити від трудів праведних, від периферійного міста, що прагне, та ще не стало туристичним центром світового значення.
Щастя Цесаренків — в їхній одній-єдиній дочці. «Вона так і записана у метриці — Ірена. Не знаю, чому тоді виникло бажання дати дочці ім’я, традиційне у Польщі, та не в Україні. Мабуть, іноді небеса відправляють людям сюди, на Землю, сигнали, які тяжко збагнути розумом», – вважає мати. Вадим виявляє повну солідарність із своєю дружиною: «Вистелили долю своїй дитині. Вона ж у нас одна. Давно помічено, що шлюби відбуваються на небесах. Люди народжуються у різних точках, потім зустрічаються, йдуть разом...»
У розмові подружжя ще не раз згадуватиме про різні збіги обставин — випадкові чи, може, й закономірні, про які кажуть у народі: доля. Та Галина Никифорук, яка була класним керівником в Ірени, вважає, що треба йти назустріч своїй щасливій долі: «Весь педколектив нашої школи № 9 радіє, що в Ірени так гарно склалося. Вона вчилася нормально, мала хист до малювання. Стіннівки, засоби агітації і унаочнення – все було на ній. Відзначалася наполегливістю. Тому, коли одержала атестат зрілості, школа дала їй направлення для навчання на факультеті образотворчого мистецтва Івано- Франківського педагогічного інституту. Отримала диплом й повернулася до своєї ж школи вчителькою». Галина Никифорук віддає належне батькам своєї колишньої учениці: «Виховали її скромною, інтелігентною, порядною людиною».
У СТУДЕНТСЬКІЙ КАВ’ЯРНІ
Ірена пішла, як кажуть, у самостійне життя не в найліпші часи. Зарплату вчителям лише вряди-годи давали. Тоді ж зупинився і завод, так званий гігант місцевої індустрії, де трудився інженером її батько. Безробітний і беззарплатний люд заходився прокладати широкомасштабні торговельні маршрути, зав’язувати ділові та дружні стосунки з окремими представниками різних країн. «Цей потік підхопив і нашу Ірену – їздила до Польщі. Там вона познайомилася із студенткою на ім’я Кася, яка знайшла їй роботу у студентській кав’ярні Варшавського університету», — згадує Надія Цесаренко.
Батьки запам’ятали один із холодних лютневих днів, коли проводжали Ірену до столиці сусідньої держави. «Сіла тут-таки, на залізничному вокзалі нашого міста у вагон потягу Москва — Варшава й поїхала назустріч своїй долі», – говорить мати. Вадим Цесаренко запевняє: родина не мала жодного сумніву щодо того, що рішення про від’їзд правильне: «Дочка завжди відзначалася самостійністю, наполегливістю, працьовитістю. Не має значення, як на хліб заробляти – миттям вікон чи працею у кав’ярні. Аби лише чесно та гідно. Уроки малювання, які вона за покликанням давала школярам, на жаль, не забезпечували матеріальне задоволення».
Про те, як Ірена зустрілася із своїм майбутнім чоловіком: «Лешек віддав у оренду власникові кав’ярні свою музичну апаратуру. Там і побачив нашу Ірену. Приходив до кав’ярні, всідався на стілець і не спускав з неї очей...» Батьки, звісно, не залишилися байдужі й до питання про свого свата. «Почули, що він – лідер партії лівого спрямування. Та коли Ірена і Лешек брали шлюб, переконалися, що Міллер-старший — відомий і шанований політик. Радість створення нової сім’ї розділив весь бомонд Варшави, був і посол України у Польщі. До речі, магістр, який реєстрував їхній шлюб, – з Кам’янця-Подільського. До нас підходили поважні люди, щиро говорили, що Лешеку-молодшому вельми пощастило — молода гарна, вихована, інтелігентна. Та й Ірені пощастило», — радіє за дочку і зятя Надія Цесаренко.
СВАТИ
Онучка Цесаренків і Міллерів народилася і росла до 8-и місяців у Кам’янці-Подільському. «Там медичне обслуговування дороге. А тут, у пологовому будинку нашого міста, працювала моя сестра, тобто рідна тітка Ірени», – розповідає Вадим. Згадує, що, поки Ірена з Монікою були в них, старший і молодший Міллери, сваха Ола щодня телефонували.
Як тільки починається літо, подружжя вирушає до Варшави: «Там на літній період закривають дошкільні заклади, то треба ж комусь бути з маленькою Монікою. Про те, щоб онучка приїхала до нас, Лешек-старший і слухати не хоче. Він аж тремтить над маленькою Монікою-Олександрою, воліє весь час її бачити. Сваха Ола щоразу робить дитині подарунки — капелюшки різні, іграшки, взуття... Гадаю, що цим вичерпується матеріальна допомога молодій сім’ї від Міллерів. У нас зять самостійний. Працює у банку. Не знаю, ким саме. Мабуть, менеджером. Бо він весь час поспішає на якісь зустрічі», – продовжує Надія.
Цесаренки вважають, що польський прем’єр ніколи не зловживав своїм службовим становищем, не вів і не веде протекціоністську політику щодо своїх сина та невістки: «Ірена працювала на фірмі – щодня їздила на роботу за 80 кілометрів від своєї квартири у Варшаві. Недавно звільнилася. Бензин дорогий, паркінг подорожчав. Що заробила, те й виїздила. В неї машина з других рук, а в зятя — з третіх. Лешек-молодший поїхав на шість місяців до США для досконалого вивчення англійської мови, Ірена — за ним. Можете собі тільки уявити, як ми перехвилювалися, коли почули про теракти у США. Зв’язку з дітьми не було, мобільний телефон свата не відповідав. Спасибі одному депутатові сейму. Йому вдалося з’ясувати і нам повідомити, що в дітей усе гаразд — вони були в Маями, далеко від трагедії».
Перебуваючи у Варшаві, Цесаренки не почуваються бідними родичами. «Нормальні люди, які люблять свого єдиного сина, його дружину і над усе — їхню дитину. До нас ставляться з великою повагою. Зустрічаємося або у квартирі Лешека та Ірени, або в їхній чотирикімнатній... Лешек-старший дуже шанує солоні огірки. Я там, у Варашві, ходила на ринок, купувала огірки, солила за своїм рецептом. Скільки не покладеш у миску, то він жодного не залишить. І нашим українським вареникам, борщу віддає належне», — Надія Цесаренко знає, що саме має готувати для гідної зустрічі у Кам’янці- Подільському свого дорогого свата.
СПОМИН ПРО РОКСОЛАНУ
Мабуть, родинне спілкування позначилося на ідейних переконаннях Цесаренків. Посилаючись на інформацію, отриману з польських ЗМІ, вони розповідають, що як тут, так і там багато безробітних, не всі себе знаходять у цьому житті; що сталося дуже велике розшарування на багатих і бідних. Чи то, може, соціальний статус українських родичів польського прем’єра свою визначальну роль відіграє? Вони вже давно не у тому віці, щоб скористатися широкими можливостями, які обіцяють праві. Наші, доморощені. В Цесаренків немає і шансу, щоб без допомоги дочки поїхати до Варшави і повернутися додому, купити дорогій онучці подарунки на Різдво і на її день народження. Тому дуже поділяють турботи Лешека-старшого, аби «йому вдалося виконати всі передвиборні обіцянки щодо створення суспільства, де робота не є привілеєм для обраних, і всі скривджені долею одержують якнайшвидшу допомогу».
Знають і про перші кроки свого свата на посту прем’єра. «Чула, що в Лешека будуть проблеми. Бо в нього свій погляд на європейський вибір Польщі», – переживає Надія Цесаренко. Вона згадує: «Ми якраз були у Варшаві, коли сват повернувся із зустрічі на польсько-українському кордоні. Ділився враженнями, розповідав, що там, на кордоні, він заявив про свою невістку- українку, а тому, мовляв, у нього особливе, родинне ставлення до нашої країни».
Тут-таки, у цій скромній, та затишній двокімнатній квартирі, згадали й про легендарну Роксолану, Що Ірена Цесаренко-Міллер, зважаючи на своє походження і наближеність до перших осіб Польщі, могла б зробити хоча б для рідного міста? «В Лешека- старшого як чесного політика на першому плані національні інтереси своєї країни, та, мабуть, є такі точки для співробітництва в інтересах обох наших країн», – розважливо мовить Надія Цесаренко. Їй приємно, що Міллери дружать з Квасьнєвськими: «Вони переїхали у президентський палац, а раніше жили та були у тому ж будинку, що й наші свати». Гортає сторінки сімейного альбому: «Бачите, що не фото, то Квасьнєвський біля нашої Ірени. Та нічого, перша леді не влаштовує сцени ревнощів».
Міський голова Олександр Мазурчак вельми зрадів, коли почув від кореспондента «Дня», що невістка Лешека Міллера — з Кам’янця-Подільського. Він згадав історію: «Від 1699 до 1795 року наше місто було в складі Речі Посполитої». Сказав і про сучасність: «З жовтня цього року до Польщі поїхав мій заступник з гуманітарних питань Дмитро Васильянов. Він побуває у Пшемишлі, Каліші та Саноку, щоб на місцях відпрацювати питання про співробітництво у галузях освіти та культури. Маємо великі плани й щодо співробітництва з польськими підприємцями».
Олександр Мазурчак пообіцяв, що вже ближчим часом знайде можливість зустрітися з Цесаренками, «щоб місто могло якось скористатися родинними зв’язками з прем’єр- міністром Польщі». Він також заявив: «Хоча аеропорт у Кам’янці-Подільському давно закрито, зробимо все від нас залежне для забезпечення м’якої посадки повітряної машини Лешека Міллера». Одначе, то буде приватний візит прем’єра сусідньої дружньої країни до міста над річкою Смотрич. Прилетить, щоб зустрітися зі сватами, подивитися, де росла-виростала його дорога невістка. Одне слово, приїде до близьких родичів на вареники...
