«Одна знайома вчителька розповіла, що її донька працює в Греції, й запропонувала
мені попрацювати там», — згадує Олена. Поки я обмірковувала цю пропозицію,
вона прийшла до мене й розповіла, як там чудово, що її дочка знайшла роботу
там і вже одружилася. Вона також показала фотографії працюючої доньки».
Олена не наївна — вона чула, що багато українок, котрі поїхали за кордон,
аби працювати там офіціантками, продавцями чи й одружитися, опинилися в
тенетах західноєвропейської секс-індустрії. Олену дещо здивувало те, що
під час подорожі до Греції у неї забрали паспорт. Проте вона заспокоїлася,
згадавши про фотоальбом, який у Миколаєві їй показувала жінка. Підозри
Олени розвіялися, коли на грецькому кордоні її зустріла донька вчительки.
ЖІНОК ІЗОЛЮЮТЬ І Б’ЮТЬ
Проте, потрапивши до «бару», Олена стала повією. А дочка знайомої виявилася
одним із власників будинку розпусти. «Цього я не чекала, нас примушували
танцювати стриптиз, у барі була кімната, куди клієнти заводили дівчат,
— сказала Олена. — Це було велике потрясіння». Її разом із чотирма іншими
українками зачиняли в маленькій кімнаті, за дверима якої дівчат вартували
дві вівчарки. Раз на день Олені дозволяли у супроводі одного з власників
будинку розпусти виходити на 10—15 хвилин, аби купити їжу, — якщо в неї
не забирали всіх грошей або не били за відмову переспати з клієнтами. «Щодня
ми працювали від дев’ятої вечора до шостої ранку, — розповідає Олена. —
Деяких дівчат викликали й протягом дня. Отже, вони працювали практично
цілодобово». Розташована в Женеві Міжнародна організація з питань міграції
(МОМ) стверджує, що злочинні банди незаконно вивезли на Захід майже 500
тисяч українок. За оцінками МОМ, щонайменше кожна п’ята з них опинилася
в західній секс-індустрії.
МРІЯ ПРО ВТЕЧУ НА ЗАХІД
Молоді дівчата зі Східної Європи мріють про краще життя на Заході. Ці
мрії живить західна реклама й мильні опери, які линуть з голубих екранів
занедбаних багатоквартирних будинків на кшталт того, де жила Олена.
Після зняття залізної завіси 1989 року й краху Радянського Союзу Україна
потерпає від спаду, який, за оцінками Світового банку, є гіршим за велику
депресію, що її зазнали в 30-х роках США. Намагаючись щосили врятувати
потопаючу економіку, уряд, практично, не думає, як зупиняти продаж жінок.
Український парламент витратив два роки, аби зрештою ухвалити закон, який
забороняє перемитництво людей. Хоча цей закон набрав чинності в березні,
проте ні міліція, ні урядовці не знають, як його виконувати. «Ми не маємо
ресурсів і спеціальних повноважень, аби боротися з такими правопорушеннями,
— сказав майор міліції Микола Трушников, який відповідає за приборкання
перемитництва жінок у Миколаєві. — Зазвичай жінки телефонують нам, коли
вже пізно що-небудь зробити. Жінкам дуже складно притягнути перемитників
до суду, бо злочинці погрожують розправитися з ними».
ЮРИДИЧНА ПЛУТАНИНА ДОПОМАГАЄ ПЕРЕМИТНИКАМ
Олена спробувала притягнути до суду жінку, котра фактично продала її
в рабство. Проте досі спроби Олени були марними. «Повернувшись на батьківщину,
я відразу пішла до цієї жінки й зіткнулася віч-на-віч з нею, — розповіла
Олена. — Спершу та відповіла, що нічого не знає, а потім заявила, що я
сама винна — адже це була відверта брехня».
Принаймні добре, що Олену підтримує родина. Багато жінок взагалі соромляться
розповідати своїм батькам чи партнерам, що з ними сталося. Юридична плутанина
по обидві сторони кордону лише допомагає перемитникам. «На Заході жінок-рабинь
уважають за незаконних мігрантів, — сказав Стів Кук, представник МОМ у
Києві. — Замість того, щоб розглядати їх як жертв організованої злочинності,
з ними поводяться як із злочинцями». Часто цих жінок швидесенько депортують,
і відтак вони не можуть бути свідками в тих небагатьох справах, що потрапляють
до суду. А покарання за перемитництво людей незначне.
БАГАТОМІЛЬЯРДНА ІНДУСТРІЯ
«Це багатомільярдна індустрія, причому ризику майже ніякого, якщо порівняти
з перемитництвом наркотиків і зброї, за що існує чітко визначене покарання»,
— розповідає Кук. Коштом США та ЄС МОМ допомагає організувати інформаційну
кампанію, аби застерегти жінок проти перемитників. З цією метою в Києві,
Варшаві та інших східноєвропейських містах виділено спеціальні телефонні
номери. Втім, Кук зазначає, що до 1,4 мільйона українок, 40 відсотків яких
становлять дівчата віком від 15 до 19 років, ризикують бути спокушеними,
як і Олена, чи іншими оголошеннями, в яких пропонується добре оплачувана
робота за кордоном «без інтиму».
Секс-індустрія має величезний попит на українок. На Інтернеті в своїх
сторінках «Українські плітки» сила-силенна пропозицій із Західної Європи
для майбутніх повій, яких у колишніх радянських республіках називають «Наталями».
«Перемитники заробляють величезні гроші, — сказала Олена, котра повернулася
в Україну лише із $55. — Я раджу жінкам не вірити нічому, що їм обіцяють».
