Дебютна виставка вільнюського ЦЕХу називається символічно — Leap to Europe, тобто «Стрибок до Європи». Це — репрезентативний проект, де показано роботи усіх митців — резидентів галереї.
За годину до відкриття, що відбулось 23 липня, приміщенням литовського ЦЕХу ширяли люди з цеберками фарби і технікою, лунали уривки джазових мелодій — розігрувались музиканти. Важко лишитись осторонь цього пориву колективної праці, тож і я знайшла собі завдання по силах: вирізала з паперу назви робіт та приклеювала їх до табличок. Хоча якісь деталі доробляються в останній момент, до відкриття філії ЦЕХу у Вільнюсі готувались давно — і в Україні, й у Литві.
ПЕРША ЕКСПОЗИЦІЯ
На відкритті виставки Leap to Europe ледь не вперше зібрались усі резиденти галереї: Микола Білоус, Ярослав Деркач, Рустам Мірзоєв, Сергій Олексюк, Євген Петров і VALYA. Всі вони — українські митці, які, втім, живуть у дуже різних місцях, від Коломиї до Каліфорнії. Роботи датовані 2010-ми роками; три — «Ліс» Миколи Білоуса, «Неділя/Воскресіння» Рустама Мірзоєва і «Міський дощ» Сергія Олексюка — створені безпосередньо до першої виставки у Литві.
РОБОТА «МІСЬКИЙ ДОЩ» СЕРГІЯ ОЛЕКСЮКА ПОДІБНА ВЕЛИКОМУ ДЗЕРКАЛУ З СОТЕНЬ КРАПЕЛЬ
Цікаво, що мистецькі твори стали «учасниками» відкриття. Під час офіційної церемонії люди виступали з «Подіуму», це — робота Ярослава Деркача, спортивний п’єдестал із цифрами «4», «5» і «6». А трохи згодом, коли гості освоїлись у просторі, маленькі дівчатка розхитувались на величезному канаті, що являв роботу «Приємна несподіванка. Линдик» художниці VALYA.
Появу української галереї у Вільнюсі підтримали влада міста і Посольство Литви в Україні. Свої вітання з цього приводу передав навіть міністр закордонних справ балтійської країни Лінас Лінкявічюс. На відкритті Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс зазначив: «Для дипломатів завжди дуже приємно, коли більше Литви з’являється в Україні і навпаки. Радий, що з’явився цей проект, який об’єднав наші столиці й наших людей».
ПРОСТІР
Приміщення ЦЕХу у Вільнюсі фактично є близнюком галереї в Києві. Мінімалізм, високі білі стіни і невеликий другий поверх — це є в обох точках. У Вільнюсі ЦЕХ орендує приміщення в театру «Вільнюс Класика». Будівлю на вулиці Вітяньо, до речі, поруч із вулицею Тараса Шевченка, зведено у 1930-х роках, і вона спочатку мала стати польським костьолом.
«З приходом Радянського Союзу тут відкрили Будинок культури будівельників, а потім тут був боулінг. Але у приміщенні, яке виділили нам, з 1990 року не було нічого, воно називалось холодною кімнатою», — розповідає Олександр Щелущенко, засновник ЦЕХу. У майбутньому в цій же будівлі має з’явитися театр і, можливо, концерт-хол — буде свого роду культурний центр.
Готували простір до відкриття понад 30 людей: будівельники, дизайнери, конструктори, зварювальники, штукатури, художники. Останні не тільки пильнували за тим, як розташують їхні роботи, а навіть допомагали прибирати, фарбувати й усіляко приводити до ладу приміщення.
ІСТОРІЯ
Велика роль у появі української галереї в Литві належить Артурасу Зуокасу. Він — доволі знакова для Литви постать. Артурас тричі був мером Вільнюса, свого часу — наймолодшим (вперше обійняв цю посаду у 32 роки), багато зробив для ревіталізації закинутих приміщень міста, був серед ініціаторів відродження району Ужупіс, який з кримінального перетворився на престижний.
«Вперше ми з Олександром Щелущенком почали обговорювати ідею створення галереї ЦЕХ у Вільнюсі понад два роки тому. Олександр знає, як підкупити литовських політиків. Він казав, що у часи Великого князівства Литовського Вільнюс був столицею і для українських земель, тож треба віддати йому данину пошани. Гадаю, для кожного литовця це звучить, наче серенада, — сміється Артурас Зуокас. — Тому дуже радий, що це відбулося».
Взагалі ЦЕХ, який відкрився у Києві на Подолі 2005 року, з перших років існування має зв’язки з Литвою. 2007 року литовський аташе з питань культури Габріелє Жайдітє вподобала простір галереї і запропонувала Олександрові Щелущенку провести там деякі балтійські проекти. Ідею втілили у життя, а потім саму галерею запросили представити своїх митців у Вільнюсі.
ЦЕХ шість разів брав участь у Міжнародному ярмарку сучасного мистецтва Art Vilnius. «Вперше на цю подію мене запросила куратор Art Vilnius Рамінта Юренайте, дуже авторитетна у Литві. Вона приїхала до Києва, відвідала нашу виставку і після цього запросила нас на ярмарок, — згадує Олександр Щелущенко. — У Литві ми мали чудові умови для представлення і за роки участі в Art Vilnius отримали чимало нагород. Нас визнавали кращою іноземною галереєю, а нашого художника Миколу Білоуса — кращим іноземним митцем».
ПІСЛЯМОВА
Олександр Щелущенко зараз працює на дві столиці. Планів — дуже багато. «Литва нам дуже близька. За вісім років, що регулярно відвідую Вільнюс, ніколи не відчував себе тут самотнім чи непотрібним, — зізнається галерист. — Певно, наші митці виглядатимуть тут трохи інакшими, різкуватими, але ми хотіли б якомога довше залишитись українською галереєю у Литві, зберегти це обличчя і наповнювати Вільнюс іншими культурними досвідами. Наш дім — це все-таки Київ. Але мрію, що наша галерея у Вільнюсі буде успішною, що тут на нас чекає багато цікавих пригод».
