Величезний бетонний прямокутник на будмайданчику — майбутній могильник радіоактивних відходів. Його було закладено п’ять-шість років тому в десятикілометровій Зоні неподалік села-фантома Буряківки. Дорога, завод з виробництва сорбентів та декілька «карт», як будівельники звуть сховища, які на пострах прозвали в народі могильниками — «от і вся історія», за словами будівельника Сергія Попова, що працював тут. Все зупинилося з припиненням фінансування.
Нині С.Попов — виконроб однієї з ділянок першої черги споруджуваного комплексу «Вектор» — унікального й такого, що не має аналогів, об’єкта з дезактивації, транспортування, переробки та поховання радіоактивних відходів з особливими вимогами щодо якості робіт і з передбачуваним трьохсотрічним запасом міцності. Саме тут мають знайти свій останній притулок понад півмільйона кубометрів твердих радіоактивних відходів.
Генеральний підрядчик — акціонерне товариство «Чернігівбуд» — у березні розпочав будівництво першої черги «Вектора» з дезактивації та вертикального планування будівельного майданчика площею 160 гектарів. Очищення території від лісу, частково вирубаного 1995 року, триває й зараз. Майданчиком постійно снує поливальна машина, що зволожує радіоактивний пил. Самоскиди вивозять на «кладовище» деревину й верхній шар грунту, який знімають.
Весь майданчик розбито на квадрати. Дивлячись на карту, начальник будівництва комплексу Володимир Ільченко знаходить найвищі рівні за даними останнього дозиметричного контролю. За його словами, вони становлять 70 мікрорентген на годину за припустимих трьох мілірентген. І 200 часток на сантиметр квадратний на хвилину за припустимих — до восьми тисяч.
Зараз головне завдання будівельників — на майданчику працюють переважно вахтовим методом близько 130 осіб, які живуть у Заліссі та Чорнобилі, — будівництво першого пускового комплексу, необхідного для життєзабезпечення персоналу. Вже закінчено монтаж одного адміністративно-побутового комплексу, монтуються стінові панелі пожежних резервуарів, акумулюючих ємностей для зливових стоків.
— Найважча проблема для будівельників, — стверджує В.Ільченко, — житло й вода. За 27 років роботи я вперше стикаюся з подібним ставленням до людей. 12 років існує в центрі Європи Зона, де люди живуть в найгірших умовах. За два тижні вахти їм ніде помитися. У річці купатися заборонено, а з постачанням води постійні перебої. Зiзнаюся, ми в Сибіру краще жили...
Про гарячу воду й не згадують. У Чорнобилі її відключили через несплату за газ. Технічну воду на майданчик завозять від сусідів. Щоправда, вже готова свердловина, яку ще належить здати в експлуатацію.
Нормативний термін будівництва першої черги «Вектора» — 44 місяці. Однак все, переконаний голова правління «Чернігівбуд» Анатолій Красний, залежатиме від подальшого фінансування робіт.
