Колишній студент-історик Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Віталій Пашолок виявив поблизу села Журавка Шполянського району унікальну річ. Ідеться про ритуальний товкач-розтиральник з каменю у вигляді голови рогатої змії. Сьогодні артефакт експонують у краєзнавчому музеї.
Віталій рік тому закінчив університет. Говорить, що хотів влаштуватися працювати за спеціальністю, але не вдалося. Тому зараз працює фахівцем із соціальної роботи. Кам’яний розтиральник він знайшов поблизу свого рідного села.
«У нас влітку була археологічна практика. Копали біля сіл Маслове та Нечаєве Шполянського району. А я в Журавці на полі знайшов цю цікаву річ. Тоді ще не знав, що це, тому привіз керівникові практики, щоб проконсультуватися. Також під час практики розкопав кам’яну сокиру», — пригадує Віталій Пашолок.
За його словами, село Журавка взагалі багате на знахідки. Щоправда, археологічні експедиції тут востаннє проводилися ще в 70-ті роки минулого століття.
«Крім розтиральника я там знайшов прясло, що датується десь VII—VI століттям до нашої ери. Це така кругла глиняна річ, з допомогою якої з вовни пряли нитки. Ще кілька разів приносив керівникові практики старовинні монети XVIII—XIX століть», — розповів Віталій.
Як пояснила «Дню» завідувач відділу археології Черкаського обласного археологічного музею Лариса Сиволап, ритуальний розтиральник, що його знайшов Віталій, датують IV—III тисячоліттям до нашої ери і він належить до трипільської культури, яка існувала упродовж півтори тисячі років на територіях нинішніх України, Молдови та Румунії. Є також версії, що мова йде про початок епохи бронзи. «Потрібно зібрати дослідників і поїхати на те місце, де ця річ була знайдена. Можливо, вдасться виявити якийсь супровідний матеріал, який допоможе уточнити датування», — пояснює Лариса Сиволап.
За її словами, букраній — це символ рогатої тварини. В музеї експонується голова рогатої змії. Її унікальність у тому, що йдеться саме про кам’яну голову. Адже раніше археологи знаходили тільки керамічні букранії. До речі, трипільці дуже полюбляли змієподібний орнамент. Використовували його для розмальовування посуду. Змія уособлювала мудрість, а також була своєрідним охоронцем урожаю.
«Змії зазвичай у великій кількості водяться там, де сирість, а там, де сирість, там гарний урожай. Можливо, такі аналогії — врожай, вологість, дощ — якраз і пов’язують змій як охоронців урожаю з успішним землеробством. На скульптурі дуже лаконічно і символічно виділені зооморфні риси. Тож коли ми намагалися визначити, що саме зображено, було складно розтлумачити цю лаконічну символічність. І ми зробили найпростіше — запитали у дітей, які приходили на екскурсії, що вони бачать. У відповідь почули, що це голова рогатої змії», — розповіла Лариса Сиволап, наголосивши, що трипільське зооморфне зображення у кам’яному втіленні є надзвичайною рідкістю.
Щодо використання ритуального товкача-розтиральника, то можна припустити, що його використовували, щоб розтирати фарбу, якою розмальовували посуд, прикрашали зовнішні стіни будинків тощо. Чи розмальовували своє тіло трипільці, ми можемо тільки припускати, бо жодного поховання не знайдено, відомі тільки поселення (на Черкащині їх більше трьохсот!). А от про наступників трипільців — племена ямної культури — відомо, що вони обмащували відкриті частини червоною ритуальною фарбою — вохрою (в усякому разі щодо покійників це було обов’язковим ритуалом). За словами Лариси Сиволап, якщо за життя ямники це теж робили, то, мабуть, для того, щоб захистити шкіру від укусів комах. А деякі науковці вважають, що цим племенам просто подобався червоний колір і вони вважали, що це дуже красиво — розмальовувати тіло. Сліди такого фарбування археологи знаходять, розкопуючи поховання ямників. Утім, на трипільському букранії-розтиральнику слідів вохри не збереглося, але це міг бути наслідок кількохтисячолітнього перебування в орному шарі поля.
До речі, на початку серпня в Черкаському обласному краєзнавчому музеї почала працювати виставка, присвячена 120-річчю з часу відкриття трипільської культури археологом Вікентієм Хвойкою.
