Iз приходом генерал-майора міліції Миколи Пихтіна на посаду начальника УМВС України в Миколаївській області в гарнізоні обласної міліції стали трепетніше ставитися до пам’ятних і знаменних міліцейських дат. Сам будучи слідчим до мозку кісток, який протягом низки років очолював Управління кримінального розшуку УМВС області, Микола Пихтін дав команду зібрати ветеранів кримінального розшуку області — цвіт миколаївської міліції минулих років — і нагородити їх ювілейними медалями «15 років міліції України» і грошовими преміями. Я ж хочу нагадати читачам газети в яких умовах працювали тоді співробітники кримінального розшуку, як професіонально грамотно вони розкривали тяжкі й резонансні злочини.
МИСЛИВЦІ НА МІНЯЙЛ
Це в наш час валютні міняйли в Миколаєві ведуть свій бізнес майже у відкриту. А ось наприкінці 90-х минулого століття вони повсюдно ставали об’єктом полювання з боку всіляких покидьків, охочих до чужих грошей: не минало й тижня, щоб черговий валютний міняйло не став жертвою розбійників, не пав від кулі рекетира або бандитського ножа. Адже в ті роки цей широкомасштабний «бізнес» був настільки вигідним і в той же час небезпечним для життя, що валютні міняйли навіть наймали собі охорону з числа бритоголових «качків». Ще б пак! Адже в середньої руки «пішого» валютника було при собі дві-три тисячі доларів. А в міняйл, які працювали з машини, «баксів» при собі було набагато більше. На той час припав бум «човникового» бізнесу: поїздок за «шмотками» в Польщу, Румунію, Туреччину та інші країни. До того ж, як гриби після дощу, росли малі, приватні, спільні підприємства, яким також терміново були потрібні гроші на «розкручування». Тому й попит на долари був прямо таки ажіотажним.
Ясна річ, що на солідні прибутки міняйл незабаром наклали око різні кримінальні елементи. І в Миколаєві почастішали випадки розбійних нападів на валютних міняйл. Проаналізувавши всі ці епізоди, розшуковики звернули увагу на таку деталь: більшість жертв невстановлених поки що «нальотчиків» ставали валютники, які мали при собі великі суми в доларах. І в ході вчинення опору більшість із них були смертельно поранені пострілами в живіт.
Для розкриття серії цих злочинів була створена комплексна слідчо-оперативна група куди ввійшли найдосвідченіші слідчі, а серед них: майор Микола Новосельський (нині покійний), капітан Сергій Гуменюк (очолює УБОЗ УМВС області) та інші слідчі, які нині перебувають на заслуженому відпочинку.
Ретельно перевіривши місцеву кримінальну публіку (раніше судимих, наркоманів), оперативники невдовзі встановили: полюванням на міняйл промишляли іногородні злочинці — «гастролери». Але як швидше їх вирахувати, поки ті не натворили нових кривавих справ?
У ході проведеного комплексу оперативно-розшукових заходів у сищиків з’явилася маленька зачіпка. Вони встановили, що поруч із кафе «Альонушка», що навпроти ринку «Колос», люди часто бачили іномарку «БМВ», що простоювала там тривалий час, із заляпаними брудом номерами. У ході уточнення сищики встановили точно — іномарка простоювала на цьому місці і в дні замахів на валютників. Оперативне чуття підказало: це цілком могла бути машина «мисливців» на міняйл. Зібрані непрямі докази лише підтвердили цю смутну підозру. Коли їх зібралася достатня кількість, був розроблений детальний план спецоперації із затримання водія й пасажирів таємничої іномарки. Очолив цю операцію начальник УКР УМВС області, полковник міліції Микола Олексійович Москаленко.
КАПКАН НА «ГАСТРОЛЕРІВ»
Одного разу весняним днем, несучи службу в режимі особистого розшуку, майор міліції Микола Новосельський у центрі Миколаєва помітив іномарку, яку він разом із колегами довго шукав. У машині було двоє парубків. Негайно був уведений в дію оперативний план «Перехоплення». За лічені хвилини вулиці Миколаєва заблокували автопатрулі різних служб міліції. І незабаром інспектора ДАІ зупинили розшукуваний «БМВ 318». Водія йпасажирів іномарки доставили в Ленінський райвідділ міліції. Тут і встановили їхні особи. Ватажком зграї виявився Євген Трофимов, 1964 року народження, раніше судимий. Відсидівши останній термін за розбій, він приїхав у тихе місто Берислав. Тут і познайомився з двома братами Піцур: 23 річним, також двічі судимим, Тарасом і молодшим 20 річним Ігорем.Зрозумівши, що хлопці одного з ним поля ягоди й також люблять грошенята, Трофимов запропонував їм «пополювати» на валютних міняйл. Але для вдалого, і головне, безпрограшного «полювання» потрібна була зброя. Тому за його наказом Тарас в одній із квартир украв мисливську рушницю з патронами. З якої потім вони зробили обріз. Маючи за плечима кілька «ходок» в зону, Трофимов добре засвоїв вовчий і бандитський принцип: «Біля лігвища нікого не задирати». Тому, прикинувши варіанти, компанія кримінальних злочинців відправилася в наше славне місто — на їхню думку, край неляканих міняйл.
Після приїзду в Миколаїв «гастролери», не бажаючи «засвітитися» мешканням у готелях, вчинили хитро: тиняючись миколаївськими барами, вони познайомилися з місцевими дівчатами й стали з ними жити. Євген — у Миколаєві, Тарас знайшов собі пані серця в Матвіївці, а Ігор — у Балабанівці.
Встановивши їхні адреси, розшуковики нагрянули туди. І недаремно: в особистих речах Трофимова на квартирі його співмешканки оперативники знайшли і вилучили пістолет «ТТ», малокаліберний пістолет із глушником і обріз мисливської рушниці 16-го калібру з патронами. Виявилося, що з цим «арсеналом» бандити виходили на своє страшне «полювання» на валютних міняйл.
Першою їхньою жертвою став чоловік, який обмінював валюту на підступах до ринку «Колос». Жив той в одному з висотних будинків на площі Перемоги. Випередивши його на декілька хвилин, бандити сховалися за трубою сміттєпроводу. Побачивши валютника, Трофимов вихопив із кишені куртки пістолет і крикнув йому: «Гони бакси і то швидко!». Однак міняйло інстинктивно замахнувся на невідомого рукою і бандит вистрілив. Кулі влучили валютнику в живіт. Міняйло звалився на бетонну підлогу, обливаючи кров’ю сумку-гаманець із грошима, що висіла на поясі. Бандити, які не чекали такого повороту подій, кулею вилетіли з під’їзду, сіли в «БМВ», що чекала їх, і помчалися геть. Дружина, яка вибігла на звук пострілів, побачила чоловіка в калюжі крові. Поранений тільки і встиг видавити: «Стріляв високий парубок...» — і знепритомнів. Дорогою до лікарні потерпілий чоловік, не приходячи до свідомoстi, помер.
Наступною жертвою бандитів став міняйло з Тернівки. Вислідивши його, вони зустріли парубка на стежині, що веде через кладовище. Вискочивши через кущі туї, старший із Піцурів, Тарас, мовчки вихопив «ТТ» і вистрілив жертві в ногу. Валютник зрозумів, що їм потрібно й простяг сумку з грошима, в якій було $2000. Однак Трофимов вирішив, що залишати міняйла живим для них небезпечно, той може «здати» їх міліції. Тому й вистрілив парубку в живіт. Але доля милувала валютника: куля могутнього «ТТ» пройшла навиліт. Випадковий перехожий не розгубився і викликав «швидку». Парубку зробили операцію, і той залишився живим.
А отримані таким швидким способом гроші неначе окрилили «нальотчиків» на міняйл. І ті знову пішли на справу. Незабаром вони примітили двох братів валютників. Встановивши, що ті живуть у районі старого залізничного вокзалу, «мисливці» зустріли їх у дворі старого будинку й без будь-яких попередніх слів відкрили стрілянину на поразку. Відібравши у важко поранених братів гроші, бандити зникли в темряві. Незабаром поранених парубків забрала «швидка». Старший із них помер дорогою до лікарні. Молодший, завдяки наданій допомозі, залишився живим. І знову на місці випадку працівники міліції знайшли дві гільзи від пістолета «ТТ».
Вичекавши певний час, доки втихне галас, пов’язаний з їхніми попередніми нальотами на валютних міняйл, бандити незабаром примітили сімейну пару, яка займалася обміном грошей і пішли за ними в під’їзд будинку. Чоловік увійшов першим, щоб своїм ключем відкрити двері. Але тут на сходовому майданчику до нього підскочив молодий парубок. Вихопивши пістолет, той процідив: «Давай бабки!». Однак валютник виявився спритнішим. Штовхнувши незнайомця, чоловік заскочив у квартиру, де схопив кухонну сокирку і з криком «Зарубаю!» кинувся на бандита. Але той (а це був молодший із братів Піцур — Ігор), встиг вистрілити потерпілому в живіт. Від пострілу впритул валютник упав на підлогу і від болю знепритомнів. А в цей час старший Тарас бив рукояткою пістолета по голові дружину міняйла, яка підняла нестямний крик...
Викликана «швидка» відвезла чоловіка в БШМД, але дорогою той помер від втрати крові, а бандити знову залишилися безкарними. Але це був останній напад із серії здійснених ними кривавих нальотів на валютних міняйл...
СПРАВЕДЛИВА РОЗПЛАТА
У всіх цих кривавих епізодах слідчих уразила не стільки жадібність, скільки їхня невиправдана жорстокість. Усім своїм жертвам-міняйлам, якi чинили їм опір, вони стріляли в живіт, щоб ті довше мучилися перед смертю. І як знати, скільки б ще невинної крові пролили бандити, якби не затримали їх співробітники кримінального розшуку, які перервали цей страшний, зловісний ланцюжок: гроші в обмін на життя.
Останню крапку в цій кривавій епопеї поставив суд. Тоді судова колегія з кримінальних справ Миколаївського обласного суду під головуванням судді Івана Хоміка (нині Іван Михайлович очолює Апеляційний суд області) винесла «мисливцям на міняйл» суворий, але справедливий вирок. За організацію банди, здійснення низки розбійних нападів і вбивство двох і більше осіб із корисливих мотивів, Євген Трофимов і Тарас Піцур були засуджені до розстрілу, який їм незабаром замінили довічним ув’язненням. Ігоря Піцура засудили до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Їхнє затримання — яскравий приклад для нинішніх розшуковиків: як потрібно іноді жертвуючи своїм здоров’ям усього себе присвятити добрій справі — боротьбі зі злочинністю. Бо як часто любив говорити покійний Микола Олексійович Москаленко, якого молоді слідчі за очі називали «Великим татом»: «Запам’ятайте: все — минуще, а розшук — вічний!»
