Саме так кажуть американські поліцейські у голлівудських бойовиках. Тобто ця фраза попереджає затриманого, що «слово не горобець, вилетить — не спіймаєш». З авторським правом в Україні ситуація складається з точністю до навпаки. Написав пісню, книгу чи картину — будь готовим, у разі її популярності, доводити свої права на неї. Чому автори такі беззахисні в сучасних умовах, «Дню» спробував пояснити директор Українського агентства з авторських та суміжних прав Сергій БОНДАРЕНКО.
МАДОННА, ПУГАЧОВА, СКРИПКА — У ПОШУКАХ ВИНАГОРОДИ
— Наскільки за останні роки, на вашу думку, змінилося у свідомості суспільства розуміння необхідності захисту своїх авторських прав?
— Змінилося, і дуже сильно. За останні десять років вітчизняне законодавство, особливо в галузі авторського права, пережило ґрунтовні зміни. Майже всі міжнародні акти в сфері авторського права тепер є чинними і на території України. Можна з упевненістю стверджувати, що чинне законодавство України на даному етапі відповідає світовим стандартам, а це означає що у суспільстві підвищується правосвідомість, особливо на законотворчому рівні, отже впровадження — наступний етап. Організації колективного управління, правоохоронні органи, державні і недержавні структури — саме і є тим важелем, який покликаний реалізувати теоретичні положення цих законів. Як саме? Автор створює твір. Суб’єкти суспільних відносин цей твір використовують. Але не один цей твір і не один суб’єкт. Погодьтесь, звертатися кожному з користувачів окремо до Мадонни, Алли Пугачової, Олега Скрипки та багатьох інших авторів, чиї твори щодня використовуються багатьма користувачами, або до їх повірених за дозволом на використання, а потім і для сплати авторської винагороди, жодному користувачу не під силу! Це реалії життя і світовий досвід: якщо споживач змушений платити багатьом до того ж розрізненим правовласникам, то він губиться і не платить взагалі! З другого боку, самим авторам досить важко і практично неможливо відслідкувати факти використання своїх творів, проконтролювати правомірність їх використання і виплату авторської винагороди. Отже, автори створюють організацію, яка б перебрала на себе ці функції, а в разі порушення — вiдстоювала авторські права.
— Чи багато було таких судових розглядів щодо захисту авторських прав у практиці Агентства і чи були вони виграні?
— Подібні розгляди відбуваються постійно. По можливості ми самі виявляємо порушників авторських прав, ініціюємо судовий розгляд щодо порушення авторських прав авторів, які уклали з УААСП угоди про управління їх майновими правами. Є різні категорії користувачів авторської продукції. Це — театри, концертні та циркові об’єднання, кафе, ресторани, тощо, а також організації, що відтворюють як випущені, так і не випущені у світ твори науки, літератури і мистецтва в передачах радіомовлення і телебачення. Кожен з них повинен сплачувати авторську винагороду за окремими тарифами — залежно від способу та умов використання. Фонова музика у кафе — одне, а використання музичних творів у дискотеках, вхід до яких є платним, чи у програмах телерадіомовлення — це інше. На сьогоднішній день, на жаль, більшість користувачів порушують авторські та суміжні права. У цьому випадку ми розглядаємо певний інцидент, оформляємо позовну заяву до суду, а далі — справа за прокуратурою та судовими органами. Якщо ж автор доручив нам діяти від його імені, представляємо його інтереси в суді.
Щодо виграних справ, то протягом 2001 року за ініціативи юридичного відділу у претензійному та судовому порядку по всій Україні було розглянуто 42 справи про стягнення авторської винагороди з неправомірних користувачів на загальну суму понад 300 тисяч грн.
— На початку року ви оголосили про впровадження системи моніторингу телерадіопростору. Які висновки вже можна зробити?
— Так, це ми вважаємо своїм найважливішим минулорічним практичним досягненням. Маючи в розпорядженні «речові докази» правопорушень — зафіксовані факти неправомірного використання тих чи інших творів — ми можемо обґрунтовано звертатися до порушників з претензіями і попередженнями, а в разі відмови — для притягнення їх до відповідальності. Та Агентство намагається не вдаватися до крайніх заходів, зокрема притягнення до відповідальності, а вирішувати питання, пов’язані з правомірністю використання творів авторів і з сплатою авторської винагороди, шляхом роз’яснень, переговорів. Якщо ж вони відмовляться зустрітися за столом переговорів, то доведеться зустрічатися з ними на судовому засіданні. Хоча система моніторингу — це не панацея від усіх бід. Потрібні широкомасштабні заходи. До того ж, думаю, жодному власнику ТРК не сподобалось би, якби його продукцію хтось використовував безоплатно, на власний розсуд і без обмежень, та чомусь вони дозволяють собі так поводитись з іншими, використовуючи створене інтелектуальною працею авторів абсолютно неправомірно. Отже, проблема порушення авторських прав має ще й етичний аспект.
В АМЕРИЦІ ПІРАТІВ — 10%
— У відповідь на розповсюдження великої кількості піратських дисків що, за попередніми даними, були виготовлені на території України, США застосували проти України економічні санкції. Чому саме Україні приділена така увага, якщо та ж Болгарія донедавна була країною-лідером CD-піратів?
— Права виробників компакт- дисків порушували і до сих пір порушують не тільки болгарські пірати. Як свідчить практика передових країн світу, остаточно викорінити піратство неможливо. Його рівень можна зменшити настільки, щоб він не впливав на господарський обіг країни. Наприклад, у тій же Америці рівень піратства сягає приблизно 10%, в інших країнах — до 20%. Україна попала що називається «під гарячу руку», але чому, це питання не до мене, і навіть не до когось з українських політиків. В Україні досить високий рівень аудіовізуальної продукції, виготовленої піратським способом, далекий, як-то кажуть, від допустимого, але ж не критичний!
— Якщо взяти до уваги вітчизняних виробників, то вони випускають наклад дисків навіть з певним дефіцитом, щоб розпродати його, а «завдяки» піратам ринок стає переповненим і національний виробник сильно втрачає на цьому.
— Звичайно, піратство — ганебне явище, адже пірати використовують чужий інтелектуальний продукт — вони не вкладають кошти в розвиток національного мистецтва, їх цікавить тільки зиск, а не підтримка і допомога молодим, ще не відомим авторам. Піратські кошти не задіяні у господарському обігу країни, це, по суті, тіньовий бізнес. Їхні компакт- диски дешеві, хоча не поступаються якістю оригіналу. У наших економічних умовах люди мають набагато менший достаток, ніж у Західній Європі. Тому коли людина бачить товар приблизно однакової якості, то, природно, що вона бере дешевший. Отже, пірати дуже зручно почуваються в сучасних економічних українських реаліях, на жаль....
— Чи може Агентство якимсь чином вплинути на ситуацію, щоб змінити її на краще?
— Кожен повинен виконувати свою роботу. Наше головне завдання — це відстоювання авторського права. Не в нашій компетенції, а правоохоронних органів слідкувати за тим, яким чином здійснюється підприємницька діяльність в цілому. На загальних умовах ми регулюємо видачу контрольних марок та надаємо рекомендації щодо їх удосконалення. Наприклад, крім зазначення серії та номера, контрольна марка містить тепер і назву продукції, тобто видана на певну продукцію вона не зможе бути наклеєна на іншу — купуючи продукцію з назвою «Земфіра. Чотирнадцять тижнів тиші» ви можете бути впевнені, що не почуєте народні ірландські пісні.
Агентство також опосередковано впливає на ситуацію через підготовку та проведення роз’яснювальної роботи. До того ж, збори авторської винагороди порівняно з минулим роком збільшилися майже в п’ять разів — і це, як на мене, найкращий аргумент нашої діяльності!
РЕЄСТРАЦІЯ БАЖАЮЧИХ. ЗАХИСТ — УСІМ
— Що робити у випадку, коли автор не перебуває на обліку в Агентстві, а його права порушені?
— Як я вже зазначав вище, для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи виконання будь-яких інших формальностей. Так агентство здійснює два види реєстрації прав авторів на твори. Один, який здійснює відділ обліку авторів та розподілу гонорару, полягає в тому, що автор, який укладає з нами угоду про передачу в управління на колективній основі своїх майнових прав, стає на облік для отримання авторської винагороди після надходження до Агентства інформації про використання створених ним творів. Другий — державна реєстрація прав автора на твір, в результаті чого видається Свідоцтво про реєстрацію авторського права. Але занесення до державних реєстрів подібної інформації не є обов’язком, а правом автора. У випадку, коли авторські права порушені, неважливо, чи був твір, відносно права на який здійснено порушення, зареєстрований в Агентстві, адже жодних обмежень у захисті прав немає. Якщо автор має інформацію чи документально (матеріально) зафіксовані підтвердження фактів порушення його майнових прав, він може звернутися до судової інстанції його місця помешкання з позовною заявою.
— Достеменно відомо, що ВААП досить суворо слідкував за дотриманням авторських прав в умовах їх використання у таких закладах, як ресторани. Який сьогодні стан справ у цьому напрямку діяльності Агентства?
— Вище мною вже були перераховані майже всі категорії користувачів авторської продукції, зокрема, музичних творів. Там були згадані не тільки ресторани, а й бари, кафе та інші підприємства громадського харчування. До речі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 18 листопада 1994 року «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» за використання музичних творів з текстом або без тексту, літературних творів у кінотеатрах, кафе, ресторанах, барах, на виставках та інших громадських місцях з безплатним входом (як при виконанні творів артистами-виконавцями, так і при відтворенні їх у звукозапису) повинна сплачуватися авторська винагорода у розмірі 2,5 процента від суми доходу організації, що направила виконавців за договором, або від суми винагороди виконавців. І це мінімальна ставка! Для нічних клубів, вхід до яких є платним, цією ж Постановою передбачена інша сума, і, повірте, не така вже й непомірно велика. На жаль, зараз можна перерахувати на пальцях однієї руки подібні заклади міста Києва, які сплачують авторську винагороду. А скільки їх у тому ж Києві? І тут вже мова не йде про скрутне матеріальне становище нас із вами... У розважальному бізнесі, ресторанному чи клубному, ні для кого не секрет, обертаються немалі кошти. Та ситуація починає змінюватися на краще. Авторам на сьогоднішній день теж треба усвідомити необхідність обстоювання власних прав, тоді зрушення відбуватимуться значно швидше.
