Пахучі первоцвіти, буяння зеленої трави, цвітіння абрикос та вишень — так починає свою пісню весна. По-особливому вона звучить там, де зібрано найбільше її ноток, приміром у Національному ботанічному саду ім. М. Гришка. Тут уже відчутні аромати тюльпанів, нарцисів, польових фіалок, рясту та гіацинтів. А незабаром до них приєднаються магнолії, рододендрони та бузок. Через кілька років ця пісня зазвучить ще голосніше, оскільки у ботанічному саду розпочинається масштабна реконструкція, присвячена ювілейній даті — у 2010 році саду виповнюється 75 років (на реконструкцію знадобиться понад 20 мільйонів гривень). Перш за все планується реставрувати центральний вхід, облаштувати кімнату для відпочинку гостей, відремонтувати фонтан біля зимового саду. Змінять свій зовнішній вигляд і «римські» фонтани біля входу, а також запрацює дегустаційний зал: працівники саду готуватимуть для відвідувачів соки та фіточаї з рослин, що тут ростуть. А ще у саду з’явиться музей історії саду та нові «куточки світу».
ЧАЮ НЕ БАЖАЄТЕ?
Оскільки у саду налічується понад 12 тисяч видів рослин з усього світу, то готувати фіточай та соки знайдеться з чого (до речі, доглядає за ними понад 300 фахівців, а площа саду — 130 гектарів). Один з кандидатів на дегустацію вже є — це чайне дерево, або ж камелія. За словами кандидата біологічних наук Ігоря Харченка, з його листя можна приготувати як зелений, так і чорний чай — залежно від того, як висушені листочки.
Ще невідомо, чи знадобляться для дегустації плоди тропічних рослин, але у нове приміщення вони переберуться точно. Йдеться про знайомі нам мандарини, апельсини, банани, лимони, авокадо та інші екзотичні рослини, яких у саду налічується понад 3 тисячі видів. На жаль, не всі вони нині цвітуть, а от у залі зимового саду, де мешкають азалії, є на що подивитися (до речі, вони цвітуть майже весь рік). За словами Ігоря Харченка, їх можна вирощувати навіть вдома, створивши відповідні умови — високу вологість повітря та кислотність грунтів.
Через те, що у ботанічному саду представлена рослинність різних частин світу (Азії, Африки та Америки), фахівці хочуть створити нові «куточки» — східні сади Японії та Франції. Перший крок на цьому шляху вже зроблено — посаджено 30 дерев сакури, відомої як декоративна вишня. Французькі колеги допоможуть у реконструкції розарію, які мають у цьому великий досвід. Нові «куточки світу» будуть створені за ботаніко-географічним принципом (50% території саду займають саме ботаніко-географічні ділянки). Як зазначив старший науковий співробітник саду, кандидат біологічних наук Володимир Кваша, цей принцип дозволяє відтворити у природних умовах Києва рослинність того чи іншого краю. За цим же принципом у саду представлені флора Українських Карпат, гірського Криму та степової України. Так, на ділянці Українських Карпат відтворена не тільки рослинність регіону, а й рельєфні особливості, тому тут є навіть міні-Говерла — найвища гора Карпат.
У КРАЮ МАГНОЛІЙ
Потрапивши у так звану «золоту долину», на відвідувачів чекають запашні форзиції (рослини золотисто-жовтого кольору, завезені з Південно- Східної Азії). Науковці називають її родичкою бузку, оскільки рослина має схожі квіти, тільки у кілька разів більші. А незабаром у повну силу розквітнуть магнолії. До речі, нещодавно їхню колекцію поповнили кілька десятків «сестер по цвіту», які вже нині дають про себе знати і розпускають перші бутони (найкраще милуватися магноліями у середині квітня та на початку травня).
— Першими зацвітають листопадні магнолії, що завезені з Північної Америки, коли на деревах ще зовсім немає листя, — продовжує Володимир Кваша. — До речі, існує легенда, що магнолії — це серця закатованих дівчат, тому обривання квітів вважаються великим гріхом і віщуванням біди. Взагалі магнолії в зрізаному стані не зберігаються, та й залишати в кімнатах їх не варто — аромати квітів викликають головні болі, тому навіть нюхати її треба здалеку.
Дехто з науковців називає магнолії очима природи, оскільки це одна з найдавніших рослин на планеті (більшість сучасних видів флори з’явилося у післяльодовиковий період). Свою назву квіти отримали від прізвища французького ботаніка П’єра Магнола, який вперше описав цi рослини. Родичкою магнолій науковці називають так зване тюльпанне дерево, яке ще й має практичне застосування: з його деревини виготовляють паркет.
Наразі чекають свого часу, тобто пори цвітіння, деревовидні півонії. Вони вважаються символом китайських провінцій. Одна з найбільших — Юань, де колекціонування цих рослин ведеться понад тисячу років. Як розповів Володимир Кваша, у період цвітіння тут влаштовують національний фестиваль півоній.
— Нині ми ще й працюємо над створенням так званого динамічного саду, у якому буде відтворена рослинність, що символізує ту чи іншу пору року, — розповів Володимир Кваша. — Так, зиму презентуватимуть хвойні дерева, весну — колекція рододендронів, літо — квітниково-декоративно рослини, а осінь — клени, які в цю пору найкрасивіші. Звісно, на створення динамічного саду потрібно більше часу — приблизно 5—7 років, але затрати часу та коштів того варті.
ПОГУЛЯНКА В... ХI СТОЛІТТЯ
Проблем у ботанічного саду теж вистачає. Учені нарікають, що забирають під забудову так звані буферні зони, які потрібні для адаптації рослин до нашого клімату. На щастя, про Національний ботанічний сад не забувають меценати, яким не байдужа його доля. Так, нещодавно саду подарували рідкісну рослину з Японії — валемію, про яку вперше світові науковці дізналися тільки у 90 х роках ХIХ століття. Тож отримати таку квітку — справжня знахідка для ботаніків. Ще одна рідкісна рослина, яка призвичаїлась до наших умов — китайська секвойя. До 1945 року учені вважали її вимерлим видом, аж доки один з лісників випадково не знайшов її у провінції Сичуань. Але найголовніше, з чого радіють працівники саду — незабаром поряд із долиною півоній може з’явитися аналог Красного двору.
— Нещодавно археологи знайшли у саду місце розташування княжого двору, який у літописах називають Красним, — розповів Володимир Кваша. — Першим його власником був Всеволод Ярославич, батько Володимира Мономаха. До нас звернулися меценати із пропозицією зробити щось, що б нагадувало про Красний двір. Якщо нічого не завадить їхнім планам, на території ботанічного саду з’явиться відповідний пам’ятний знак, а на дворовій площі буде відтворена рослинність часів Всеволода Ярославича, тобто флора другої половини ХI століття. За нашими припущеннями, у той час в Україні росли дуби, сосни, вишні, горіхи, адже більшість сучасних рослин були завезені до нас значно пізніше.
