Схоже, що події у Луцьку 21 липня матимуть серйозні наслідки для майбутнього. Разом із інформацією в середу про допит терориста і слідчі дії щодо нього та можливих спільників, разом із схвальними відгуками, зокрема і Посольства США в Україні, яке заявило «Ми разом з народом України радіємо безпечному звільненню заручників, захоплених вчора у Луцьку, і вітаємо успіх української влади у забезпеченні їхнього звільнення», з’явилася і лавина негативних дописів у соцмережах. Зокрема про театралізованість дій, про недоцільність поступок терористу, а тим паче з боку самого Президента, про можливі політичні ігри тощо. І що гірше — у середу ж з’явилося повідомлення про можливе нове захоплення заручників у Харкові. На щастя, поліція цю інформацію спростувала. Критики влади теж якраз і говорили про відкриту нею «скриньку Пандори», мовляв, хто ж не схоче, щоб його вимоги виконав особисто Президент. Адже здачі терориста передувала розмова Володимиром Зеленським, розміщення у соцмережах відеозвернення глави держави про необхідність перегляду документального фільму (цього вимагав зловмисник). Водночас відразу після звільнення заручників відеозвернення було видалено. Дуже багато хто писав у соцмережах і про дивну схожість подій із сюжетом початку відомого серіалу «Чорне дзеркало». Тож виникло питання — мільйони українців спостерігали спецоперацію чи знаходились усередині неї? Адже маємо попередні «кейси» Надії Савченко та Аркадія Бабченка, коли пізніше все виявилося не так, як здавалося спочатку.
«День» разом із експертами намагався розібратися, чи варто шукати в цій історії «підступ» і де. Водночас це не скасовує необхідності і для громадян, і для медіа бути готовими до терористичних загроз, особливо в умовах війни, яка в нас триває вже шість років. Про те, як це було в Луцьку — матеріал нашого власкора Наталії Малімон.
Наразі — слово експертам:
«НАМ ТРЕБА РАЦІОНАЛІЗУВАТИ НАШІ ОЦІНКИ»
Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, соціальний психолог:
— У вівторок весь день було напруження, люди стежили, було незрозуміло, що відбувається, наскільки це серйозно. А коли все закінчилося добре, люди дали волю своїм уявленням і оцінкам. Я особисто майже не сумніваюся, що це реальний вчинок, очевидно, психічно нездорової людини. Для цього є всі підстави — є історія його життя, його вимоги. У кожній психіатричній лікарні за рік буває кілька десятків такого типу людей, просто масштаби їхньої діяльності не настільки публічні і радикальні. Я теж маю досвід роботи у психлікарні (хоч я не психіатр, а психолог), тож не сумніваюся, що це була реальна спроба нездорової людини щось довести. Я не симпатик Авакова, але думаю, він правильно сказав, що той собі вибудував свій світ.
Щодо реакцій і оцінок — тут відбувається доволі стандартна річ для нашого настільки поляризованого суспільства. Зрозуміло, що основні оцінки стосуються дій влади, бо в масовій свідомості наших громадян за все відповідальна влада. І тепер той, хто любить владу, її виправдовує і навіть захоплюється, хто її не любить — шукає підступи і підлість. Я не симпатик цієї влади, але схвально ставлюся до того, як повівся Зеленський. Зрозуміло, що в ситуації напруження, коли невідомо, як точитимуться події, треба було робити все, щоб ситуацію для самого цього злочинця не напружувати, а навпаки. Не скажу, що це було вирішальним, але і сам злочинець розумів на той момент, коли пройшло вже понад 10 годин, що треба чимось закінчувати. Люди такого типу — переважно не холоднокровні терористи, які прораховують різні варіанти, він діяв дуже афективно. Тому цей момент спрацював правильно.
Другий момент, за який зараз «чіпляються», що терорист вийшов здаватися і до нього певний час ніхто не підходив. Абсолютно правильно. Тому що коли він прийняв рішення, це було несподівано. Ніхто не міг знати, що він задумав і що він робитиме. Таке вичікування було цілком виправданим, на мою думку, хоча я не фахівець із нейтралізації терористів.
А коли вже приїхав БТР — це, можливо, було зайвим. Тут є підстави стверджувати, що це була театральна постановка. Коли вже можна нічого не робити, ще кинули цю світлошумову гранату... З одного боку, мені теж здається, що це було зайве. А з другого — а хто міг в ці ситуації точно знати, як саме треба зробити? Завжди є якась імовірність. Тому т, що зробили, в основному було правильно.
Щодо суспільства. Так склалося, що в моєму фейсбуку переважно так звані порохоботи. І коли я в більшості випадків з ними погоджуються, то в цій ситуації я з більшістю не погоджуюся. Тому що надто багато бажання засудити Зеленського чи Авакова, висміяти і викрити їх. І тут, як це в нас є в останні кілька років, в оцінці політичних подій гору бере не здоровий глузд, а емоції. З обох «таборів». А якби це сталося за Порошенка і він так вчинив (тоді, до речі, так само був Аваков)? Було б усе навпаки.
Сама ця подія (звісно, краще, щоб її не було) має певну користь для своєрідного тренування наших оцінок. Можливо, таке соціально-психологічне тренування нам трошки допоможе раціоналізувати наші оцінки, зробити їх більше логічними і менш емоційно безоглядними. Особливо зважаючи на те, що 22 липня — Міжнародний день мозку, це тренування може бути для нас дуже корисним.
«ЩО РІШУЧІШЕ БУДУТЬ ДІЯТИ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ, ТО МЕНШЕ БУДЕ ПІДСТАВ СТАВИТИ ДІАГНОЗИ СПОСТЕРІГАЧАМ»
Євген ГОЛОВАХА, соціолог, доктор філософських наук, професор, заступник директора Iнституту соціології НАН України:
— Я б не ставив діагнозів суспільству, оскільки події у Луцьку — це для нас достатньо нова річ, зокрема, захоплення транспорту. Люди ще не можуть визначитися, як поводитися у таких ситуаціях. Хтось серйозно до цього ставиться, хтось ні. У світі такі випадки бувають дуже часто: в Америці, в Ізраїлі, є країни, які страждають від цього. А ми маємо адаптуватись до таких ситуацій, враховуючи, що в нас військові дії на Сході, і враховуючи, що багато людей у великому стресі. Тому люди з розладами психіки можуть таке щось робити. Всі нормальні люди мають визначитися, як реагувати. Я не думаю, що це якийсь випадок, за яким можна ставити діагнози суспільству. Це просто для нас нова екзотична ситуація, не дай боже, щоб вона повторювалася. Але, думаю, якщо подібні ситуації будуть виникати, люди будуть вести себе по-іншому. Захоплення будівель, транспорту — це проблема не тільки окремих країн. На жаль, у цьому неспокійному світі у нас багато подібних викликів.
Оскільки у нас напружена ситуація, це призводить до підвищення нервової напруги. А люди в такому стані схильні до того, щоб кидатися із крайнощів у крайнощі. Багато людей перебувають у стані стресу, який навіть не відчувають, але в таких екстремальних ситуаціях він якраз і проявляється. До цього треба бути готовим. Важливо, як ставляться до цього правоохоронні органи. Чим більше рішуче вони будуть діяти, тим менше в нас буде підстав ставити діагнози тим, хто за цим спостерігає. Треба готувати спецзагони, спеціальні антитерористичні служби, щоб одразу було всім зрозуміло, хто і як буде поводитися. Наскільки я зрозумів, із цим у Луцьку були проблеми, довго не могли зрозуміти, що з тим усім робити. Якщо будуть такі служби напоготові, то менше буде проблем із спостерігачами і з тими свідками, які це фотографують та викладають у соцмережі.
ГОЛОС ІЗ FACEBOOK
#ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ... АБО ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ — НЕПОМІТНІ РУЙНІВНИКИ ОСОБИСТОСТІ ТА СЕРЕДОВИЩА...
Ольга АЛЬОХIНА, психотерапевт, автор книги «Роздуми за філіжанкою кави. Замітки гештальттерапевта»:
— Як формується ненависть «батьками» всередині «родини»?
Одній «дитині» щось — так, іншій — чомусь ні. Це не завжди спеціально робиться, часто ресурс і навики батьків обмежені, але це не змінює, як ми розуміємо, наслідків. Батьки знають свої обмеження і заручаються потужною підтримкою в ім’я здоров’я другої дитини, аби закривати і її потребу в безпеці. Якось так виходить, що фемінні процеси вдається панові Зеленському підтримувати краще, ніж маскулінні...
Виходить, що складно бути «сином» в його родині. «Дочки» завжди у фаворі...?
Відкидання й образа завжди призводить до війни всередині. А значить, — це погане та шкідливоносне батьківство.
Поганий захист. Погана та шкідлива «миротворчість».
Образа. Відкидання. Невіра гарантові. Невіра середовищу. Зниження мотивації. Апатія. Депресія. Атака на сенси та цінності, без яких ідейні речі не творяться, як і історія і перемога....
Упевнена, що пояснення вчинку (ситуація під Горлівкою, Луцьк, та і траурний кортеж через трагедію в Тегерані) завжди знайдуться, оскільки ми завжди маємо свої захисні версії, але багато процесів у складності своїй нам просто не помітні, але це не скасовує факт, що для суспільства це було шкідливо, оскільки психологічна безпека у вигляді рівнозначної допомоги та захисту кожному — вкачана знову.
Порушення внутрішнього відчуття справедливості — завжди — залишає — гострий — слід.
(Ось і вимальовувалася ще одна психологічна цінність децентралізації — ще одне обличчя у громади з’являється як утішник і той, хто несе функцію реагування, якщо фігура президента не справляється)
«ГРАНІ, ЗА ЯКІ НЕ МОЖНА НІ ЗА ЯКИХ УМОВ ПЕРЕХОДИТИ ЛІДЕРОВІ»
Iрина СЕРОВА, політичний і PR-консультант, кандидат юридичних наук:
— Безліч радих з перегляду зараз «Чорного дзеркала», першого епізоду про політика і свиню. У нашій реальності — це як порада прочитати Азбуку, але мало хто по-справжньому розуміє значення символів в цій Азбуці. А сюжет цього епізоду серіалу розкриває ті грані, за які не можна ні за яких умов переступати лідерові, коли в його країні застосовується акт політичного тероризму. Йти на перемовини з терористами — означає відкрити «скриньку Пандори». Завжди.
Означає демонструвати urbi et orbi (усьому світу — лат.) що терор — це метод, який працює, за допомогою якого можна досягти цілі щодо цієї країни та її офіційного лідера. Якщо і не всіх цілей, то хоч би деяких. А щоб досягти більшого, наступного разу просто треба підвищити ставку, збільшуючи масштаб терору та нахабство вимог, лише і всього.
Хлопчики з Офісу Президента цього мабуть не знають, ліплячи із Зеленського зараз гуманіста. Але він знову потрапив у пастку. Пастку дурості власного кружляння.
І заручниками з сьогоднішнього дня стали не 10 осіб у луцькому автобусі, а ми всі — громадяни цієї країни.
Аналітики з ФСБ сьогодні, напевно, іржали від абсурдної простоти ситуації та обраного Зеленським алгоритму дій.
Подумайте, що чекає країну в контексті перемовин щодо Донбасу.
