Повернення до України місії МВФ можна назвати ковтком оптимізму для нашої країни. І не лише тому, що саме цими днями наші лідери почали посилено рекламувати нехай і мікроскопічні, але в умовах кризи дійсно важливі економічні досягнення. Йшлося про єдність української влади, нові законодавчі акти, спрямовані на поновлення співпраці з МВФ, про «зростання» виробництва в країні, «перевиконання» Пенсійним фондом плану своїх прибутків, про те, що в Україні виплачуються зарплати й пенсії, про ефективну співпрацю уряду й Нацбанку, про фінансову стабілізацію та зміцнення гривні, намір розпочати процес рекапіталізації банків... При цьому прем’єр-міністр Юлія Тимошенко була гранично відвертою й не приховувала від партнерів наявних проблем. Щоправда, працюючи в такому ж оптимістичному ключі, міністр економіки Богдан Данилишин, схоже, дещо перестарався, висловивши незгоду зі Світовим банком, який знизив макроекономічний прогноз для України.
І все ж таки, наші вербальні старання були сприйняті прихильно. Глава місії МВФ Джейла Пазарбазіоглу зауважила: «Зараз важливо відновити довіру (до уряду), фінансову стабільність». Вона також багатообіцяюче підкреслила, що «уряд, Національний банк, Секретаріат Президента, міністерства — всі продемонстрували чудовий рівень співпраці з нами — представництвом МВФ в Україні».
Але міжнародним банкірам слід було також показати, що в Україні не просто просять грошей і заради цього готові поступитися деякими принципами. «Багатим гостям» треба було показати, що в Україні вже знають, як правильно виходити з кризи, кого та яку галузь економіки слід підтримувати, щоб вона змогла витягнути й інші ланки економічного ланцюжка.
Судячи з усього, антикризовим виходом для України, або, точніше, антикризовим її локомотивом, влада призначила житлове будівництво, здатне витягти за собою й металургію, й промисловість будматеріалів, і навіть банківський сектор. З цим, як то кажуть, не посперечаєшся. На квартири в країні існує величезний попит. Причому він явно платоспроможний, якщо врахувати, яка кількість депозитних коштів була вилучена з банків і покладена під подушки. З іншого боку, зниження ціни на житло, хай воно й не досягло поки дна, робить такі бажані для майбутніх щасливих володарів нові «квадрати» більш-менш доступними. Заковика лише в будівельниках, які вичікують рентабельності, що дозволить розпочати роботи... Тут уже саме час втрутитися владі.
У середу Президент Віктор Ющенко підписав указ про сприяння добудовуванню житлових об’єктів. Як це робитимуть? Нацбанк, згідно з указом, муситиме викуповувати в банків цінні папери Державної іпотечної установи. Після цього ДІУ перераховуватиме вилучені кошти на кредитування закінчення будівництва житлових об’єктів зі ступінню будівельної готовності понад 70%.
Дуже велика роль відводиться в цій справі Кабінету Міністрів. Йому доручено «прозоро» визначати, які саме об’єкти будуть добудовувати за державної підтримки, забудовників для цих будинків, а також осіб, яким виділятимуться пільгові кредити на будівництво або придбання житла. Уряду також доручено постійно мониторити й контролювати перебіг робіт.
Проте ці заходи викликали захват далеко не в усіх. Міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко вважає, що країні необхідна житлова політика. «Треба вирішити, яке міністерство займатиметься житловою політикою, а не житловим будівництвом. Ми не будівельників маємо підтримувати, а людей — давати їм можливість купувати житло. А сьогодні виходить, що ми підтримуємо чомусь забудовників, будівельників і спекулянтів», — заявив Кучеренко й додав, що такі механізми сьогодні вже розробляються. Зокрема, це ощадно-будівельні каси й житлові кооперативи. «Необхідно повертати саме ці напрямки, тобто перейти до інших форм, а не залишатися на тих монопольних, які сьогодні існують... необхідно стимулювати, щоб люди самі шукали інших форм купівлі житла й житло не було таким дорогим», — переконує міністр.
До пошуку альтернативних шляхів поновлення будівництва готова підключитися й опозиція. Як вважає народний депутат (ПР), президент УСПП Анатолій Кінах, галузь сьогодні в плачевному стані. Падіння виробництва наближується до 50%, заморожене будівництво тисяч об’єктів. За його словами, в глибокій кризі перебуває й промисловість будівельних матеріалів. Вона не має замовлень, а в результаті зростання цін на енергоносії стала практично неконкурентоспроможною. У той же час, головним інструментом опозиції, звісно, залишається критика. На думку Кінаха, сьогодні уряд ухвалює безліч рішень, які не виконуються — не підтримуються нормативними актами Кабміну й необхідним фінансуванням. «У таких умовах навіть ухвалення закону про запобігання впливу світової економічної кризи на розвиток будівельної галузі й житлового будівництва не є порятунком. Як говорить народний депутат, усе зводиться до імітації діяльності. За словами Кінаха, в законі про подолання кризових явищ у будівництві передбачене використання ресурсів Стабілізаційного фонду. Але він не працює в напрямку розвитку, оскільки його кошти, як стверджує Кінах, використовуються переважно на споживання. Щоб активізувати будівництво, закінчити розпочаті проекти, народний депутат вимагає внести зміни до держбюджету. «Лише питання завершення житлового будівництва, яке вже має 70 і більше відсотків готовності, потребують 7,5 мільярда гривень, а для цього потрібні зміни до держбюджету». Кінах згоден з Кучеренком: «Сьогодні слід шукати альтернативних шляхів, що дадуть можливість мінімізувати негативні наслідки для будівельної галузі». На його думку, треба зробити все, щоб становий хребет економіки — будівельна галузь — почала працювати».
Думаю, такий непоказний, а, так би мовити, діалектичний консенсус навколо ключової проблеми відновлення української економіки також буде до вподоби міжнародним фінансистам, які визначають цими днями долю України.
