ХІХ Міжнародна виставка «Дня» триває в місті уже тиждень і збирає вдячні відгуки — за правду, за сміливість, за те, що допомагає суспільству розкрити очі на те, що насправді відбувається в країні. А ще — за те, що дарує надію. Саме її помітила серед світлин, які викликають сльози та відчай, студентка, майбутній прокурор Ганна Переяславська.
«Виставка справила на мене незабутнє враження. На ній показано не лише моменти горя і страждань, а й те, що, попри нашу жорстоку дійсність, трагічні події, які відбуваються в Україні, в українців залишається надія на краще, незважаючи ні на що. Серед усіх фотографій на виставці я обрала як найкращу роботу Дмитра Десятерика «Небесна Оболонь». На ній ніби й звичний для нас краєвид — дев’ятиповерхівки, якось все не дуже яскраво, звичайна картина, яку бачимо щодня. Ми живемо в цьому смутку, інколи так і хочеться сказати: «Боже мій, як набридли всі ці сумні міські пейзажі, до чого ж набридла ця сірість!» А на цьому прозаїчному тлі — птах, який, мені здається, ніби провіщає надію, — ділиться враженнями Ганна. — Ми, українці, взагалі маємо таку ментальність, що завжди сподіваємось на краще. І навіть дивлячись на фото із зони АТО, в очах кожного я бачу надію на краще. А загалом, ми маємо дякувати військовим, які на цих світлинах. Ми дивимось на них, бачимо, що вони не здаються, незважаючи ні на що, і це має бути для нас прикладом».
Ганна прийшла на виставку з подругами, які теж поділилися своїми враженнями від перегляду фотокомпозицій. Студентка другого курсу Слідчо-криміналістичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Регіна Савченко зізналася, що дуже скупа на емоції. Проте фотовиставка «Дня» викликала у неї почуття, якими захотілось поділитися:
«Для мене дуже болюча тема АТО, тому що моя мама з Донбасу, всі родичі звідти, мої близькі друзі загинули в АТО. Мене дуже схвилювала серія фотографій «Ігри героїв» Андрія Нестеренка. Напевно, тому, що вона показує, наскільки дріб’язкові наші побутові проблеми порівняно з проблемами людей, які пройшли те пекло і все одно продовжують боротися, щось робити, щоб жити далі... Особливо вразила світлина «Світлодарська дуга» Юрія Величка. Вона показує, наскільки тварини віддані, те, що вони поруч з нами до останнього, — розмірковує Регіна Савченко. — Важко дивитися деякі фото. Я — людина, яка не звикла виказувати свої емоції. Але це потрібно, тому що без таких виставок люди можуть не помітити того, на що зверне увагу фотограф. Перші світлини, які я побачила на виставці, — на тему політики, і мені стало якось нудно. Та коли я побачила фото на військову тематику, всередині все почало просто стискатися від болю».
Студентка Вікторія Кухтіна захоплюється художньою фотографією. Зізналася, що наступного року теж спробує взяти участь у фотоконкурсі «Дня». Конкурсів подібного масштабу нашій країні, на її думку, бракує. «Ці фотографії «беруть» тим, що вони справжні. Це щирі емоції, не постановочні кадри. Тому ці кадри викликають і сльози, і відчай, — продовжує Вікторія Кухтіна. — Найбільше мені сподобалась фотографія Максима Кудимця «Нескінченність». Це знак безкінечності, що його «написала» машина... Не знаю, чому, але мене дуже вразила ця світлина. Може, тому, що я люблю не постановочні, не схожі на інші, неповторні кадри. Фото на військову тематику сьогодні потрібно показувати людям, бо вони відображають не загальну картинку дійсності, а деталі, яких, перебуваючи осторонь, можна й не помітити, але фотограф їх зловив і художньо відобразив справжню емоцію».
Гість Харкова, Володимир Іванович із Сум, ділячись враженнями, був небагатослівним. Подивившись експозицію, відзначив: від деяких робіт на душі стає надзвичайно важко. Але вони, на його думку, здатні розкрити деяким людям очі на нашу дійсність. «Людей шкода. Цих молодих хлопців бачити без рук, без ніг дуже важко. Але це потрібно показувати — хай люди усвідомлять, що у нас насправді відбувається», — з болем каже сумчанин.
Фотовиставка газети «День» триває в Харківському національному академічному театрі опери та балету імені Миколи Лисенка до 23 грудня. Харків став першим містом після Києва, де вона відбулася. Відгуки глядачів свідчать — це світлини, яких сьогодні потребує суспільство. Їх варто показувати якомога ширшому загалу. Тим більше що експозиція — це не лише фото на військову тематику. Тут є також неймовірні дитячі емоції та цікавий погляд на, здавалося б, побутові речі...
Тож чекаємо на вас у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. М. Лисенка (вул. Сумська, 25) до 23 грудня. Години роботи експозиції — з 12.00 до 17.00. Вхід вільний. Приходьте й обирайте найкращу, на ваш погляд, світлину!
