Якось навесні на шпальтах пробиваючого собі шлях у газетному
морі, — як криголам у рихлих торосах, — тижневику «Подноготная правда»
серед інших солідних матеріалів з’явилися дві замітки, які надалі привели
до несподіваних наслідків: зміни обласного керівництва, падіння гривні
і, що вже зовсім несподівано, послужили доказом теорії М.І.Лобачевського.
Обидві замітки надруковано в рубриці «Смажені факти з гострою
приправою». Перша мала, за модою, зазивну назву «ВАМПІРА СПІЙМАНО!» і була
написана вишукано-казенним стилем.
За даними прес-служби обласної філії Інтерполу, у результаті
проведення спільної операції сил Інтерполу й УБОЗ, за сприяння армійського
спецпідрозділу «Шурхіт», на одній зі своїх вілл затримали великого злочинного
авторитета на прізвисько Ванька-Кореш, відомого за межами нашої держави
під прізвиськом — Вампір (!). При затриманні у Ваньки-Кореша (Вампіра)
вилучили два автомати Калашникова, кулемет «Максим», автомат ППШ й іншу,
не менш грізну вогнепальну зброю, сімсот грамів героїну, а також золото
й коштовності на загальну суму 3,5 мільйона гривень. У тайнику вілли виявлено
кілька фальшивих паспортів на вигадані прізвища з фотографіями Ваньки-Кореша.
Як натякнули нам в УМВС, є підстави вважати, що прізвисько
Вампір не є випадковим! Провадиться розслідування.
Ф.Флакшток
Друге повідомлення було написано більш розкутим пером:
«ЛІКАР — ЗБОЧЕНЕЦЬ?»
Міська прокуратура порушила кримінальну справу за скаргою
одного з батьків, чий син перебував на лікуванні у п’ятій міськлікарні.
Лікаря С.С. (це пані) обвинувачують у розтліванні неповнолітнього у збоченій
формі. Кореспондент «ПП» зустрівся з колегами обвинуваченої. Усі характеризують
С.С. як дуже інтелігентну пані й високопрофесійного молодого лікаря.
Здається, наші правоохоронні органи вже вкотре поцілили
пальцем у небо, намагаючись відвернути громадську увагу неіснуючим злочином!
Це, звісно, простіше, ніж ловити маніяків і бандитів. Редакція бере справу
шановної лікаря С.С. під свій контроль. У плани кореспондента входить знайомство
з прокурором, його оточенням, обвинуваченою, її близьким оточенням, і,
ясна річ, із самим «спокушеним» пацієнтом. Стежте за публікаціями нашої
газети.
«Підспідна правда» — твоя газета!
Л.Сом
Рівно через тиждень на першій шпальті величезними блакитними
літерами красувалося:
«ТАК І Є — ПАЛЬЦЕМ У НЕБО!»
І трішки нижче і дрібніше, навскоси:
«ДОБРЕ, ХОЧ НЕ В ІНШЕ МІСЦЕ».
У минулому номері наша газета висловила сумнів із приводу
арешту Івана Вампіленка і некоректно оприлюднила його дитяче прізвисько
«Вампір». Перепрошуємо його за публікацію поспішної та неперевіреної інформації,
виданої прес-службою Інтерполу. Ми поздоровляємо Івана Петровича, а також
усіх читачів «ПП», з його виходом на волю. У наступному номері — докладніше.
З нетерпінням чекайте наступного номера!
Д.Лом
На шостій шпальні того ж номера в рубриці «Правда розслідування»
впадало у вічі таке повідомлення:
«ЖЕРТВИ ЛІКАРЯ — 20 ХЛОПЧИКІВ!»
Редакції стала відома така приголомшуюча деталь: лікарка-збоченка
писала листи подрузі Галині Шик, у яких відкрито розповідала про свої хтиві
розваги! Донедавна вона «обслуговувала» 20 дітей! З багатьма з них розмовляв
прокурор. Діти дають ухильні показання. Воно й зрозуміло — діти є діти.
Вони бояться свого лікаря, бояться, що про все це дізнаються в школі. Достеменно
встановлено, що листи С.Скрипки як речдоки перебувають у сейфі прокуратури.
Слідство триває! Стежте за нашим розслідуванням!
«Підспідна правда» — крута газета!
Ф.Брантсбойт
Ще за тиждень читачі чудової газети з цікавістю ознайомилися
з анонсом: «Читайте в наступному номері матеріал «Наш Робін Гуд», про незвичайне
життя й долю Івана Петровича Вампіленка. І. П.Вампіленка затримали правоохоронні
органи рівно на п’ять діб не як підозрюваного, а як свідка давньої дорожньо-транспортної
пригоди.
І тут же на першій шпальті гриміло в литаври: «НЕЙМОВІРНА
СЕНСАЦІЯ:
ЛИСТИ ЛІКАРКИ-ЗБОЧЕНКИ СВІТЛАНИ СКРИПКИ В НАШІЙ ГАЗЕТІ!
(СТОР. 3) ЕКСКЛЮЗИВ! «ПОДНОГОТНАЯ ПРАВДА» — СИЛЬНА ГАЗЕТА!»
На оголошеній сторінці на зацікавленого читача чекав маленький
сірий квадратик:
Наша газета може похвалитися — ми вміємо добувати інформацію,
читайте лист Світлани Скрипки:
«Галю! Я пишу цей лист, бо мені немає з ким поділитися.
Тиждень тому до нас у відділення ліг З... Його хочуть забрати в армію,
а він ще хоче довчитися, тому він у нас. Та не в цьому річ. Щойно я його
побачила — зрозуміла: доля! У нього такі сильні очі! Такі красиві руки!..
Ти ж мене знаєш — я обпікалася декілька разів, думала — все, закінчені
мої досліди! Думала, до кінця життя в мене нічого, крім лікарні, не буде.
Однак природу мою слабку, виявляється, не переробити. Він на мене дивився,
я відразу зрозуміла, як на...»
Нижче йшов добротний пояснювальний коментар:
Читач, звісно, розуміє, що весь текст листа з етичних міркувань
ми опублікувати не можемо. Проте вже й із крихітного фрагмента стає ясно
— у чиї руки ми віддаємо своїх дітей, відправляючи їх у лікарню! Нічого
собі — вона вже обпікалася! Нічого собі — слабка жіноча природа! За всіма
ознаками — сексуальна маніячка! Замість того, щоб відправити двадцятитрирічного
лобуря в армію, вона відкрито описує, який він вродливий і дужий! Який
він сексуально активний! Прочитаєш такі одкровення — лише руками розведеш!
В.Клазватер
Трішки нижче маленькими літерами було прип’ято:
«КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР».
У редакцію «ПП» зайшла Галина Шик і розповіла... Усі, хто
був у редакції, буквально заціпеніли від жаху, слухаючи правду про її подругу,
лікарку-збоченку. Докладно про несподіваний візит пані читайте в наступному
номері.
У наступному номері на першій шпальті активно-кривавим
стікало:
«ЛІКАРКА-ЗБОЧЕНКА — ВАМПІР! ВОНА ЛЮБИТЬ ПИТИ КРОВ!»
Як ми повідомляли, редакцію «ПП» відвідала Галина Наталіївна
Шик. Світлана Скрипка (Свєтка-Гадина), як її називає Галина Наталіївна,
була колись її найкращою подругою. Галина проста молода пані, вона була
така рада, що про неї згадала наша газета, так вражена, що Світлана Скрипка
виявилася збоченкою, що вирішила все про неї розповісти. Наш кореспондент
Ф.Блокпост узяв у неї інтерв’ю.
— Галю, розкажи, що тебе найбільше в ній вразило?
— Ой жах! Якось я до неї зайшла, дивлюся — в кімнаті її
немає, в туалеті — немає, я — в душ! Смикнула, неначебто ненавмисно, зірвала
гачок, а вона гола сидить під душем, із зап’ястка кров хльостає, вона її
лиже, а на підлозі — бритва! Я: «Свєтко, що ти, дурна робиш!» Вона: «Кров
п’ю! — і сміється. — Бо, — каже, — всі поспіль п’ють, навіть ти присмокталася,
отож і я куштую...» Це вона про мене, свою найкращу подругу... Гадина!
А я що, я нічого, я тільки її лист людині одній показала...
— Це пусте. І що ж далі було, після того, як вона запропонувала
тобі влаштувати акт групового вампіризму?
— Далі?.. Я кричу: «Дурна, ти чого вену порізала, жити
набридло?» А вона встає — гола, руку до мене закривавлену тягне. «На, —
каже, — пий! «
— Жах! А ти?
— Я втекла.
— Ти чекала такого від неї?
— Що вона по венах себе різоне?
— Та ні! Що запропонує тобі кров пити!
— Чекала! Вона завжди була дивною! То навіщось лист мені
надішле, а я ж за стінкою в гуртожитку живу... То...
— Галю, скажіть, ви раніше помічали за нею підозріле...
Я маю на увазі її стосунки з пацієнтами, хлопчиками.
— Помічала. З нею я працюю давно. Я не раз помічала...
Ось недавно заходжу я в палату, ніби випадково, а вона сидить просто на
ліжку... в якому хлопчик, і тримає його за руку!.. Це однією рукою. А що
другою робить — я не знаю, мені не видно, вона боком сиділа. Артистка!
Авантюристка! Їй премію дали, а мені — ні! Їй подобається, коли її люблять
хворі хлопчики! І не тільки!
— А вас — люблять?
— Ну що ви! У мене все гаразд! Коли я заходжу в палату,
діти залазять під ліжка... А одного разу вона зарізала півня, той без довбешки
бігав по спільній кухні, а вона радісно за ним... А ще вона комарів ночами
ловить і їсть! А ще...
— Такі у нас лікарі, що тут скажеш! Спасибі тобі, Галю,
за цікаву розповідь.
Продовження про справу лікаря-вампіра читайте на 6 стор.
На шостій шпальті в куточку скромно вказано:
«ПОДРОБИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ».
Крок за кроком просувається наше розслідування до фіналу.
Цікаво було б дізнатися про думку слідчого прокуратури — чи довго він збирається
зволікати зі справою за цим резонансним злочином?
Редакції стало відомо, що С.С. (ну і скорочення — просто
якась «SS-Мертва голова», чи випадково?), відома в місті скандалістка,
розвинула бурхливу діяльність — бігає адвокатськими й іншими конторами,
до нас прибігала, але нічого не застала, шукає якогось Ф.Кронштейна, а
в нас таких немає! Кричить про безвідповідальність і таке інше. Вона навіть
погрожує піти на прийом до глави адміністрації. Та хоч до Ваньки-Кореша!
Загалом жінка-вампір на волі і «правду» шукає. Ось у чому жах нашої молодої
держави!
С.Пол
На останній, найпрестижнішій газетній шпальті, йшло інтерв’ю,
яке надалі передрукують кілька міських і одна закордонна (чомусь в’єтнамська)
газети. Інтерв’ю було ілюстровано великою фотографією, де за розкішним
столом сиділи двоє молодих, дзеркально схожих, чоловіків і активно розмовляли.
Інтерв’ю було озаглавлено:
«НАШ РОБІН ГУД, АБО ПОДРОБИЦІ НЕЗАКОННОГО ЗАТРИМАННЯ».
З Іваном Петровичем Вампіленком (на фото ліворуч) розмовляє
головний редактор «ПП» Стас Сом (на фото праворуч).
С.С.: Іване Петровичу, від усієї душі поздоровляю вас із
виходом на волю!.. Скажіть, щоб у читача відпали всі сумніви: що там за
зброю згадували, яку нібито вилучили у вас на дачі?
І.В.: Яка там зброя! Це колекція! Для історії! Я її збирав...
Ще дід мій збирав! Навіть не все стріляє, мотлох! Ось ти мені скажи — де
взяти патронів для «Максима»? Скажи: Отам-то, Вампіре, і там-то. Я поїду
й куплю... Бо мої скінчилися! Ха-ха... Жарт!
— Не випускають, мабуть?
— Точно! Купив, як лох! Лоханувся! Проте для колекції —
не шкода. У мене і заява є, що я хочу колекцію передати в Краєзнавчий музей.
Хотів. А тепер не передам. Болт їм від паровоза, а не колекцію! У мене
тепер дозвіл є!
— Ваш гнів зрозумілий і справедливий. Відкрилася брехня
про три ваші фальшиві паспорти. Експертиза показала — всі справжні... Та
чому все-таки три прізвища, три громадянства?
— А що? Нехай три! У тебе ж є прізвиська?..
— Псевдоніми!!!
— Так я не в образу. Ти собі хоч десять, а не три, паспортів
май, я не проти! Ото народ! Жаба їх душить, у натурі!
— А що там про героїн говорили?
— Який там героїн? Сміх! Півкіло. Це ж не наркотик, а ліки!
У мене все законно зареєстровано. Знаєш, як народ без цього страждає! А
зробив укол — порядок!
— Це зрозуміло. Про коштовності та золото розкажіть?
— Я ж кажу — людей жаба душить. Велика і зелена! Я либонь
чужі гроші не лічу! Ха-ха... А коли серйозно — це просто ювелірна колекція.
Люблю я цю справу! У мене, знаєш, у натурі, є перстень принцеси Діани.
Знаєш, як я переживав, коли вона об бетонку розмазалася!..
— Ми також переживали... Вам, сподіваюся, все повернули,
нічого не пропало?
— Будь спокійний, з відсотками. А як вони хотіли? Усе тіп-топ.
Усі на вухах. Кілька дзвінків, кілька факсів і всі задоволені. Твоя газетка
задоволена?
— Авжеж, Іване Петровичу, немає базару! Однак усе-таки,
ви сказали, що чужих грошей не лічите... Проте вас обвинувачували у великомасштабному
рекеті?..
— Який там рекет! Люди самі шукають мене, аби гроші дати.
Адже правди немає ніде! Приходять до мене: «Допоможи Ванько-Кореш!» А мені
допомогти людині, щиро скажу, найдорожче! Я інвалідам допомагаю, армії
там, їм либонь жерти немає чого, лікарням, у натурі. Мені кажуть люди прості:
«Ти, Вампіре, справжній наш депутат! І вони мають рацію!
— Ви просто як Робін Гуд, борець за справедливість!
— Отут ти правий. Отут немає базару!
— Спасибі, Іване Петровичу, за змістовне інтерв’ю.
— Ну ти женеш! Я просто червонію.
У наступних двох номерах, на подив заінтригованого читача
чомусь не згадувалося про справу Світлани Скрипки. Проте вже у третьому
номері очікування читача було винагороджено! Замітка була короткою, але
ємною, як за змістом, так і за почуттям.
«ПРОКУРАТУРА ПРОКОЛОЛАСЯ!»
Правда торжествує! Усі обвинувачення зі Світлани Скрипки
знято. До речі, першою, хто висловив сумнів у винності Свєти, була саме
наша газета!
Як нам стало відомо з перевіреного джерела, чудовий дитячий
лікар Світлана Скрипка незабаром виходить заміж за свого коханого Славка,
котрий виявився родичем друга відомого в місті бізнесмена, колекціонера
й депутата Івана Вампіленка. Редакція дружно поздоровляє молодих, збирає
гроші на подарунок і радісно вигукує: «Гірко!». Життя триває. А як же інакше!
Беззахисна людина в нашій молодій правовій державі цілком може бути надійно
захищеною від пустих вигадок прокуратури. І головне: потрібно за всіх обставин
залишатися людьми. Адже всі ми — люди! А нам так іноді хочеться чого-небудь
високого і світлого!
«ПОДНОГОТНАЯ ПРАВДА» — ШИКАРНА ГАЗЕТА!
С.Лон
За межами цих вирізок залишилися сюжети, пов’язані з падінням
курсу гривні, змінами у двох міністерствах й одній обладміністрації.
Черкаси
