«День» уже неодноразово писав про «Школи Лохвицького земства» — волонтерську ініціативу з віднайдення та порятунку сторічних будівель колишніх навчальних комплексів, зведених за проектом видатного архітектора Опанаса Сластіона, які були розташовані в межах території Лохвицького повіту Полтавської губернії (див., наприклад, матеріал у №238-240 від 28 грудня 2016 року). Протягом року діяльності активісти досягли певних успіхів, за що отримали підтримку місцевого населення, влади і Корону «Дня» за дієву історичну пам’ять. До старту проекту було дев’ять шкіл, які входили до переліку об’єктів, що перебувають під охороною. Протягом року ще сімнадцять шкіл отримали статус охоронних пам’яток Полтавського краю. Тож на кінець 2016 року їх стало 28!
Проте, як виявилося, є у волонтерів й «опозиція». Днями неприпустимий факт вандалізму стався у селі Христанівці Лохвицького району: невідомі пошкодили приміщення недіючої школи, яка в серпні минулого року отримала статус щойно виявленої пам’ятки, зокрема розбили стіни, понівечили підлогу. За цим фактом у Лохвицькому відділі поліції відкрито кримінальне провадження за ознаками частини 2 статті 298 Кримінального кодексу України (умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин).
Як розповіла «Дню» одна з активісток проекту, жителька Христанівки Оксана Олійник, частину приміщення школи займає фельдшерсько-акушерський пункт. «Фельдшер перебувала на лікарняному, а коли повернулася, побачила понівечені стіни, провалені з боку недіючої частини школи. Ми повідомили про це голову сільської ради, зробили фотофіксацію надзвичайної події. Це вже друга атака вандалів на споруду школи. Перша була в жовтні минулого року, тоді невідомі повиривали дубові рами, частину яких забрали. Винуватців не знайшли. Цього разу пошкоджено безпосередньо приміщення», — говорить Оксана Олійник.
Ця подія викликала бурю емоцій у всіх, хто докладав зусиль для збереження пам’ятки. «Ми маємо на меті активізувати всіх, хто міг би долучитися до того, щоб не лише законом захистити пам’ятку, а й реально забезпечити її охорону. Це стосується не лише школи у нашому селі, а й інших споруд, адже вони теж отримали статус охоронних об’єктів. Сюди, напевне, має долучитися і місцева влада, і власники цих приміщень. Тобто слід переходити на новий якісний етап», — зазначила пані Оксана.
Щодо того, хто міг учинити акт вандалізму, активісти не мають жодних підозр, хоча припускають, що це робили свідомо: комусь неприємна сама думка про відродження споруди школи, про її захист, культурну цінність. Оксана Олійник каже: «Доки ми не розповсюджували інформації про школи Опанаса Сластіона, їх ніхто не чіпав, вони просто руйнувалися через природні фактори. А коли почалася інформаційна кампанія, одразу у відповідь виникла реакція. Ми вважаємо, що й іншим школам загрожує нищення. На мою думку, атака на христанівську школу — це сигнал небайдужим, що потрібно зупинитися, не робити нічого далі, бо це зашкодить школам. Проте постає питання: «А в кого сила?». Нас більше, ніж противників збереження історичних пам’яток, тому ми й надалі будемо опікуватися цим питанням».
Активісти розповіли, що для пришвидшення порятунку споруд слід залучити архітекторів, які готові створити план аварійних робіт, а також спеціалістів, що можуть установити охоронне обладнання в найдешевший, але ефективний спосіб (а такі люди у них на прикметі вже є). Самі волонтери не зупиняються на досягнутому і будуть рухатися далі задля того, щоб захистити унікальні пам’ятки українського архітектурного модерну.
