На Житомирщині стартував громадський проект «Великі земляки». Його ініціатором і натхненником виступає заступник генерального директора облдержтелерадіокомпанії Василь Головецький. Він вже провів на обласному телебаченні кілька передач, присвячених відомим постатям краю, звернувся через місцеву пресу з проханням надавати свої пропозиції щодо кандидатур для зарахування до числа «великих».
В нашій розмові ми відразу прийшли до згоди, що найбільша підтримка буде таким постатям, як Леся Українка, Сергій Корольов, Максим Рильський, Святослав Ріхтер, Іван Огієнко, можливо, Олег Ольжич, щодо яких навряд чи виникнуть суперечки. Не можна обійти й уродженців області, українських гетьманів Івана Виговського, Івана Самойловича. Сам пан Василь визнає, що поштовхом для спроби реалізації ідеї житомирського пантеону послужила програма Савіка Шустера «Великі українці» на телеканалі «Інтер», але не тільки — раніше на BBC значної популярності набув проект «Великі британці».
Загалом, згідно його задуму, на першому етапі він особисто прийматиме вмотивовані пропозиції щодо кандидатур і створюватиме їхній реєстр, а ближче до вересня, коли відзначатиметься чергова річниця створення Житомирської області, збере комісію з числа представників громадських організацій, місцевої влади, відомих краєзнавців, митців і керівників творчих спілок, деяких інших фахівців. Її вердикт і буде вирішальним, а результатом має стати видання книжки із статтями про великих земляків, де крім біографічних даних будуть розповіді про те, чим ці люди прославились. Як щодо тих, хто відійшов у вічність, так і тих, хто продовжує жити й діяти.
За версією В.Головецького, це мають бути люди, які зробили помітний внесок у розвиток Житомирщини в попередні роки, або які принесли славу краю, навіть живучи за його межами, або які зараз діють і відомі своїми видатними справами на благо України й області в різних іпостасях суспільного життя — мистецькій, господарській, освітній тощо. Нинішніх політиків, на його думку, навряд чи варто заносити до цих анналів.
...Насамкінець ми з В.Головецьким погортали видану кілька років назад фондом Івана Мазепи книгу «Уславлені постаті України», але дійсно відомих в Україні людей в цій книзі я зустрів небагато. Тому погодився з думкою візаві, що такого роду видання робляться для задоволення марнославства певних людей, які платять за це великі гроші. На Житомирщині теж кілька років назад вийшла книга «Видатні люди Житомирщини», в якій фігурують в основному люди при державних посадах або керівники підприємств. Якщо згаданий проект спрямують на подібний шлях, то очікувати великого позитиву від нього не доводиться. І головна проблема, мабуть, у тому, як провести грані хоча б між такими поняттями, як «великі» й «видатні». Бо, думається, великою в сенсі суспільних заслуг можна назвати тільки людину, діяльність якої мала значення щонайменше в масштабах України.
