Напередодні річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників в Державному музеї-заповіднику «Битва за Київ — 1943 рік» розпочалися заходи з ушанування пам’яті загиблих воїнів. Кульмінація заходів припала на 6 листопада — офіційну дату визволення Києва. Але ще в перший день листопада ветерани Великої Вітчизняної війни Печерського, Подільського, Солом’янського, Шевченківського районів Києва, керівники Київського будинку ветеранів вшанували пам’ять загиблих на місці запеклих боїв за Київ хвилиною мовчання й поклали квіти до монумента визволителям столиці. На мітингу пам’яті поруч з ветеранами стояли воїни-афганці — члени Української спілки ветеранів Афганістану. Саме тут, на Лютізькому плацдармі, бойові побратими афганської війни подарували ветеранам Великої Вітчизняної перші примірники власноруч упорядкованої «Книги Пам’яті», у якій йдеться про долю мешканців Київщини, які не повернулися з Афганської війни.
— Це 128 історій про героїчні подвиги та непрості долі, перекреслені Афганом, про коротке, але яскраве життя наших воїнів вже іншого покоління, які так само, як солдати 1943-го, лишилися вірними військовій присязі, — сказав автор-упорядник «Книги Пам’яті», учасник бойових дій в Афганистані Олексій Шепелєв.
За словами Олексія, матеріал для першої книги був зібраний самими афганцями по крихтах: через п’ять років після смерті рядового солдата військкомат знищував інформацію про нього. Саме тому у книзі бракує фотографій, замість них — малюнки художника. Книга так само важко й видавалася — за сприяння цілого ряду громадських та бізнес-організацій. Серед них — і група компаній «Фокстрот».
Директор музею-заповідника Іван Вікован вважає, що у такі дні найкраще видно наступництво поколінь:
— Сьогодні мене найбільше тішить те, що організатори привезли до музею молодь, бо оклик з вічності лунає саме до них, — говорить Іван Петрович. — Ми використовуємо кожну нагоду, аби дати можливість поспілкуватися школярам з «бойовими стариками». Ось як побудуємо на території капличку ( маємо плани до наступної — 65-ї — річниці визволення столиці втілити цю ідею), тоді частіше до нас заїжджатимуть ті, хто війну бачив тільки у кінофільмах.
