Вранці, нагодувавши худобу, свині і птицю, Кузьминці припадають до радіоприймачів. 8 Березня вони почують, що «силами аматорів на честь наших дорогих жінок у клубі буде дано концерт художньої самодіяльності».
— Підуть усі, малі й старі, — передбачає перебіг хвилюючих вечірніх подій доярка Надія Парфенюк.
Село знає, що, «крім концертної програми, там-таки, у клубі, жінкам будуть давати традиційні подарунки від фермера». Про те, що саме вручать, офіційно не розголошувалося. Одначе самі аматори рознесли, наче сороки, на все село, що у подарунку — «набір постільної білизни і дуже гарне покривало на диван за 65 гривень». Бо Антоніна Кирилівна закупила весь цей крам на ринку у Хмельницькому того ж дня, коли автобусом їздили на останню примірку до салону мод. Вони ж, аматори, розголосили, що «за костюми для учасників художньої самодіяльності фермерша заплатила 4509 гривень 77 копійок», що тоді ж шукали й нову музичну апаратуру для «вогнища культури» та підходящої ще не знайшли. Хоча Антоніна Кирилівна й просила, щоб мовчали до часу. Пообіцяли всі дружно, та хтось із 23 учасників останньої примірки концертних костюмів порушив «таємницю».
Антоніна Кирилівна — дружина того самого фермера Севастяна Бойка, який «виписав» лікаря аж з Італії, встановивши для нього зарплатню, забезпечивши його родину новою садибою («День», №21, 30). Не без впливу своєї «половини», звісно ж. «Вона в мене за соціальну сферу відповідає, тепер готує ескулапові гідну зустріч», — говорить про дружину 63-річний фермер Севастян Іванович. На гуманітарній основі трудиться «віце-прем’єрша з гуманітарних питань». Їй, каже, пенсії, вистачає.
Севастян Бойко і його дружина Антоніна — то і є «уряд», що працює за статутом фермерського господарства «Кузьминці». Вони якось гармонійно доповнюють одне одного у роботі, спрямованій на те, щоб у селі набували розвитку всі сфери життя незалежно від того, як складається ситуація у країні та за її межами. Бо у країні уряди призначаються і відправляються у відставку, міністри добираються за бозна якою логікою, кудись тягне, шукає підтримку за океаном опозиція, хтось упливає на інформаційну політику, влаштовує слухання про свободу слова, розвиток культури і мистецтва і таке інше.
Що ж стосується окремо взятих Кузьминцiв, то тут — без метушні. І вже давно. Від далекого 1995 року, коли було зареєстровано фермерське (селянське) господарство, і почалася «постколгоспна відбудова на основі приватної власності на землю і засоби виробництва». В умовах повної гласності. З радіовузла, встановленого у будинку Бойків, Антоніна Кирилівна щоденно інформує село про виконану роботу і поточний момент, не обминає, звісно ж, і перспективні питання.
— До радіопередачі я звечора готуюсь, — показує вона на написані від руки матеріали під рубриками «Новини», «Наші досягнення і завдання» і навіть «Сатиричним пером».
Намагається охопити всі сфери сільського життя. Потім іде на ферми, на польовий табір, де зустрічається з персонажами своїх передач. «Трохи взяв для апетиту, то ви, Антоніно Кирилівно, вже на все село розповіли, що я вчора невпевнено на ногах тримався. Не на роботі ж», — виправдовувався днями перед радіоведучою тракторист середніх літ. Вона ж не сказала йому, що це була відповідь на «скаргу слухачки, дружини тракториста, що в чоловіка останнім часом проблеми з апетитом». Мовляв, критика — то ліки...
То вже під іншою рубрикою — «За здоровий спосіб життя». Відповідно до «повноважень віце-прем’єрші», Антоніна Кирилівна сама склала й затвердила без зборів план культурно-мистецьких заходів на 2003 рік. Один із пунктів цього плану виявився для неї найзатратнішим: «Не стільки грошей витратили, скільки сил і часу». Залучаючи місцеві таланти до участі у художній самодіяльності. Згадує: «Я зразу по радіо до людей звернулася, аби бажаючі співати й танцювати на сцені прийшли до клубу у призначений час для вирішення оргпитання. Відгукнулися двоє чи троє... Тоді вже вдалася до індивідуальної роботи за місцем проживання. Той посилався на трудову зайнятість і на те, що будується, часу не має, ця казала, що вже стара й своє відспівала, а той і та ще щось на своє виправдання говорили, аби лише уникнути участі в аматорському мистецтві. Та нічого, мене в селі ще слухають. Зібрався гарний колектив із 23 учасників у віці від 19 до 63 років. А репертуар я сама склала і дві пісні для солістів написала. В останній дні, що залишаються до першого концерту, присвяченого святу 8 Березня, по дві репетиції робимо — вранці та ввечері».
У декого таки малувато часу залишається на розваги. Наймолодші учасники відроджуваної у Кузьминцях художньої самодіяльності будуються. Взяли у фермера кредити на садибну забудову за нульовою розрахунковою ставкою. Село не знає, що довкола питання про це пільгове кредитування поміж «прем’єром» і «віце-прем’єршею» виникла гостра дискусія. Бо Севастян Бойко якраз сам позичив гроші у комерційному банку на посівну і, «проклявши ці кредити, заприсягнув, що з банкірами я більше діла не маю ніколи». Отож, як людина ділова, економічно грамотна, він заперечив своїй дружині: «Хто ж сам бере короткотерміновий кредит за шалені відсотки і тут-таки роздає довготермінові позики за «спасибі»?» Одначе в Антоніни Кирилівни були на те свої «залізні» аргументи. Вона говорила про «стимули до сумлінної праці», про те, що «хату з лободи не збудуєш», і про християнські заповіді згадувала.
— Знайшли консенсус, — мовить про результат дискусії у кузьминецькому «уряді» фермерова дружина. Вона радіє, що квіти гарно перезимували: «Садила навесні на подвір’ї. Йшли вздовж нашої хати люди, милувалися, запитували, де такі продаються. Пороздавала всім односельцям, аби й собі посадили. І церкву обсадили квітами. Побачили б улітку, коли розмай і пахощі звідусіль».
До речі, не пропав у люті морози й озимий клин, посіяний фермером Севастяном Бойком. По всій країні — гвалт: лихо, озимина загинула! А тут — усе гаразд. «Погода — погодою, а робота — роботою», — наставляють «підданих» кузьминецькі урядові. Згадують про встановлені фермером моральні й матеріальні заохочення для школярів до навчання, для дорослих — до роботи. «За 2002 рік на соціально- культурний розвиток села витрачено 432 тисячі гривень з бюджету фермерського господарства «Кузьминці». На цей рік більше запланували», — звітує Антоніна Бойко. Вона за фахом — бухгалтер. Володіє методами математичного аналізу й соціально-економічного прогнозування.
