Газета «День» продовжує інформувати своїх читачів про благодійницьку діяльність українських християнських церков різних конфесій. Сьогодні про допомогу християн- баптистів людям, які цього вельми потребують, розповідає п. Юрій Решетніков, кандидат філософських наук, проректор Київського християнського університету Всеукраїнського Союзу Об’єднань євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ).
Зазначимо, що сьогодні церква ВСОЄХБ — одна з найчисельніших серед церков України. До її складу входить понад 2200 громад, близько 2900 пасторів (зокрема 18 іноземців); тут функціонує понад 1500 церков, кілька десятків навчальних закладів, включно з Київським християнським університетом, де викладання багатьох предметів ведеться англійською мовою і де студентами є не тільки християни-баптисти. Церкви євангельських християн-баптистів відомі в усьому світі широкою благодійницькою діяльністю, тим більш, що вони мають змогу отримувати допомогу від своїх багатих братів за кордоном. Але у будь-якому разі, допомога бідним, хворим, душевно скаліченим людям — то важка і складна праця, яка вимагає від віруючих чимало сил, часу, самовідданості і безкорисливостi. Українське суспільство має бути вдячним усім тим церквам, незалежно від їх конфесійної належності, які милосердно полегшують людям життя у цей складний перехідний час.
Блаженні милосердні…
Із Нагірної проповіді Ісуса Христа
«МИ ЗАВЖДИ ЗНАЙДЕМО, КОМУ ДОПОМОГТИ»
На думку Голови ВСОЄХБ Григорія Коменданта, українське суспільство сьогодні потребує дієвої проповіді Євангелія, тобто такої проповіді, яка за євангельськими зразками поєднувалася б з благодійністю. Тому для євангельських християн-баптистів притаманна широка благодійницька діяльність. Як відзначає заступник Голови ВСОЄХБ, директор Центру християнського співробітництва Віктор Кульбич, «Благодійність займає помiтне місце у нашому служінні: по-перше, ми виконуємо тим самим настанову нашого Господа, по-друге, надаємо реальну допомогу тим, хто її потребує, а по-третє, це допомагає свідчити про Ісуса Христа. Люди розуміють, що той, хто насправді піклується про них, — це Господь». Голова Київського обласного об’єднання церков Євангельських християн баптистів (ЄХБ) Михайло Андрашко розповідає, що «кожна церква намагається зараз займатися благодійницькою діяльністю там, де вона знаходиться. Кожна церква ставить своїм завданням робити людям добро. І так ми бачимо в усіх районах, містах, навіть селах. Якщо не можуть щось велике зробити, то допоможуть вдові нарубати дров, підремонтувати паркан. Навіть коли не було ще гуманітарної допомоги з-за кордону, віруючі збиралися групами і допомагали вдовам, багатодітним, тим, хто мав якусь потребу, щоб люди не відчували себе покинутими у скрутній ситуації. Так у віруючих було завжди, і цьому вчить нас слово Боже». Ця допомога здійснюється, як правило, безпосередньо силами та за рахунок віруючих. Скажімо, одна з найменших євангельсько-баптистських церков м. Києва, що знаходиться в мікрорайоні Корчувате і об’єднує всього двадцять віруючих, в цьому році взяла на себе піклування про десять малозабезпечених родин мікрорайону, в яких загалом налічується 22 дитини, переважна більшість з них страждає на різні захворювання.
Для проведення благодійницької діяльності при Київському обласному об’єднанні церков ЄХБ працює багато місій, які надають людям необхідну допомогу, зокрема намагаються допомогти їм з одягом та взуттям за рахунок гуманітарної допомоги. Після того як стало вельми складно отримувати гуманітарну допомогу продуктами харчування і лiкувальними засобами, церкви та місії стали збирати кошти, щоб купувати продукти безпосередньо в Україні та з них формувати подарунки для тих, хто потребує допомоги. Скажімо, благодійний фонд «Відкрита Біблія» щороку на Різдво робить такі подарунки для 1000 дітей з багатодітних малозабезпечених родин.
При наданні людям гуманітарної допомоги церкви та місії євангельських християн-баптистів активно співпрацюють з організаціями, які мають справи з певними категоріями людей: з організаціями інвалідів, малозабезпечених тощо. Це допомагає правильно упорядкувати процес розподілу гуманітарної допомоги. Так, скажімо, Центр християнського співробітництва через громадську організацію «Особлива дитина», що об’єднує батьків дітей-інвалідів, опікується 10 дітьми, хворими на лейкемію. Ще 56 сімей, що мають дітей з проблемами опорного апарату та хворих на церебральний параліч, через цю організацію отримують допомогу від міжконфесійного благодійного фонду «Відкрита Біблія», у роботі якого активну участь беруть євангельські християни-баптисти.
Велику активність у благодійній діяльності проявляють жінки — члени євангельсько- баптистських церков. Розповідає відповідальна за роботу жіночого відділу ВСОЄХБ Надія Комендант: «Ми не маємо права як християнки і як жінки проходити мимо горя. Коли ми хочемо, ми завжди знайдемо, кому допомогти. В першу чергу, це внутрішнє церковне милосердя. Ми опікуємося жінками — вдовами наших пастирів.
ПРАЛЬНА МАШИНА ПОСТАВИЛА БАБУСЮ НА НОГИ
Особливе питання для нас — діти-сироти. Частиною дітей, які не мають батьків, опікуються близькi родичi. Зустрічаємо випадки, коли бабуся 86 років на свою пенсію виховує троє онуків, тому що ніхто не допоміг їй оформити документи і отримати хоч якусь допомогу. Або така сім’я: діду 71 рік, бабусі 69 років, до того — вона дуже хвора, і з ними — троє хлопчикiв. Коли ми приїхали до них, то побачили, що ця бабуся зовсім злягла у ліжко. Але старі не захотіли віддати дітей до інтернату, знаючи яка там ситуація. Ми зібрали гроші і купили їм пральну машину. Бабуся піднялася на ноги вже від цього поштовху радості. Потім ми знайшли людей, які погодилися кожного місяця їм допомагати».
Ми маємо більше нiж 500 таких діток на Україні, якими опікуються родичі, і кожен місяць намагаємося надати якусь підтримку. Дуже нам в цьому допомагають друзі з Німеччини. Але в усякому випадку ми намагаємось, щоб кожна з цих родин мала гроші хоча б на хліб і молоко. Якщо сироти мають квартири або будинки, ми дбаємо про те, щоб їхнє житло було пристойним, щоб вони не виросли неохайними, щоб знали, що в домі має бути чистота та порядок. Тому ми робимо ремонти, силами церкви саджаємо їм городи, щоб це все не занепадало. І цим ми вчимо їх також милосердю. Хочемо не хочемо, але рік по року ми маємо все більше таких діток.
Для діток-сиріт ми організовуємо також літній відпочинок і дбаємо про те, щоб хоча б протягом двох тижнів вони відпочили, щоб їм було весело, щоб вони мали можливість покупатися. Так, в цьому році ялтинська церква організувала християнський табір і ми вивозили сиріт до Чорного моря.
ТРИ ТИСЯЧІ ПАР ШКАРПЕТОК ДО РІЗДВА
Багато працюємо в дитячих притулках. Кого потрібно одягти — вдягаємо, взути — взуваємо, жіночі гуртки в’яжуть для сиріт, усі збирають для них продукти. Тут немає вже ніякого спонсорства, все робимо своїми силами. Моїй мамі 89 років, але вона своїми руками зв’язала майже три тисячi пар шкарпеток до Різдва. Наші жінки постійно відвідують дитячі притулки. Оскільки нянь не вистачає, вони приходять туди працювати — сповивають діток, возять їх на вулицю на прогулянку. Як правило, це — жінки-пенсіонери. Деякі з них не мали своїх дітей, але хто тепер скаже, що вони їх не мають? Це робиться в кожній області: дитячі притулки, будинки для покинутих діток. Інколи наші сестри йдуть працювати у притулки, навіть залишаючи свої доволі непогані посади. Я думаю, що навіть заради однієї дитини варто це робити.
Ми не завжди чекаємо, що нам хтось допоможе. Тому організували при церквах так звані «християнські магазини». Якщо у віруючих уже виросли діти, ми просимо їх не нести дитячі речі на базар, а жертвувати їх Богові. І маємо такі місця, куди зносять одяг, а старші жінки приходять і доводять ці речі до ладу.
Існує ціла соціальна програма для дітей-інвалідів. Вони, в основному, знаходяться дома у батьків. Інвалідам ми намагаємось допомогти придбати коляски, бо не всі з них можуть зробити це самостійно. Іноді ці коляски треба робити за спеціальним замовленням.
Намагаємось забезпечити дітей-інвалідів подарунками до дня інваліда, до Різдва, зробити для них на Різдво святкові вистави. Для них також проводиться християнський табір, до якого запрошуємо дітей разом з батьками. Іноді, щоб інваліди могли щось заробити, ми замовляємо їм якусь роботу (щось намалювати, або вишити, зробити якийсь сувенір тощо). Так ми їх заохочуємо жити.
Інколи нам допомагають наші закордонні друзі. Зараз ми маємо проект для інвалідів, що не можуть ходити, а вимушені сидіти у колясках. З Міннесоти для них прислали 400 теплих шерстяних ковдр на ноги. В цьому році ми почали працювати з організацією «Джонні та її друзі» Джонні Еріксон (жінка, яка у підлітковому віці стала інвалідом, але знайшла сили не лише для життя, але й для допомоги іншим). Були вже дві команди з Америки, які працювали в Маріуполі та у Золотоноші. Вони привезли 100 колясок, і з ними приїхали лікарі і техніки. Кожного хворого спочатку оглядав лікар і потім казав, якого типу потрібна коляска. Кожну коляску підганяли під конкретну людину. Також вони відкрили центри, в яких учили людей, як ремонтувати ці коляски, щоб інваліди, якщо у них зламалась коляска, знали куди подзвонити, щоб отримати допомогу».
НАРКОМАНАМ ДОПОМОЖЕ... КОЛИШНІЙ НАРКОМАН
Часто церкви надають шефську допомогу лікарням, дитячим будинкам, інтернатам для людей похилого віку та інвалідів, виправним закладам тощо. В даному випадку йдеться не лише про допомогу тим, хто перебуває у цих закладах, але й про допомогу у придбанні устаткування, медичних препаратів тощо за рахунок як власних коштів, так і допомоги одновірців із закордону. Що стосується допомоги людям, що знаходяться тут, то вона часто включає і годування останніх. При деяких церквах діють благодійні їдальні для нужденних. Для надання допомоги нарко- та алкогольно залежним, для сприяння їхньому звільненню від залежності, а також надання соціальної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, діють реабілітаційні центри — у Чернівцях, у Рівненській, Запорізькiй та Луганській областях. Зараз така робота розпочинається у Фастові. Як правило, в даних реабілітаційних центрах працюють ті, хто раніше сам був наркоманом або злочинцем, але з Божою допомогою зміг піднятися з цього дна, а тепер бажає допомогти в цьому іншим. Церкви допомагають реабілітаційним центрам продуктами харчування, білизною, одягом для пацієнтів тощо.
У 1999 р. за ініціативи Голови ВСОЄХБ у м. Ірпіні була заснована християнська пекарня. Хліб цієї пекарні безкоштовно отримують понад 50 пенсіонерів, інвалідів та учасників війни, що мешкають у Ірпені та Бучі. Пекарня взяла шефство над будинком дитини у Ворзелі, де на утриманні знаходиться понад 150 дітей. Пекарня постачає хліб також у школи та дитсадки Бучі та Ворзеля, а влітку — в оздоровчі дитячі табори.
Євангельські християни- баптисти опікуються не лише дітьми, але й людьми похилого віку, які пропрацювали все своє життя, займаючи іноді високі посади, а зараз опинилися у чотирьох стінах, нікому не потрібними. Так, у серпні 2002 Запорізьким обласним об’єднанням церков ЄХБ відкрито будинок для осіб похилого віку у селі Зеленому Новомиколаївського району Запорізької області.
З початку дев’яностих років виникли обласні християнські медичні асоціації, що об’єднують медичних працівників, членів церков ЄХБ. Члени асоціацій проводять благодійний прийом хворих, благодійні виїзди у селища для проведення там прийому хворих тощо. Часто при цих асоціаціях діють благодійні аптеки. Останнім часом почалось створення постійно діючих християнських шпиталів, в яких християни-медики працюють у вільний від основної роботи час. При окремих церквах (скажімо, при церкві у Вишневому) діють медичні кабінети, в яких досвідчені лікарі безкоштовно проводять діагностику та консультування хворих.
Євангельські християни- баптисти не залишаються осторонь i проблем, що випадали на долю мешканців України внаслідок стихійних лих та катастроф. Так, на початку 1999 року майже сiм тонн гуманітарної допомоги було передано церквами ЄХБ постраждалим від стихійного лиха у Закарпатті.
ХРИСТИЯНИ-БАПТИСТИ ВИХОДЯТЬ НА ВУЛИЦЮ
Останнім часом євангельські християни-баптисти почали все активнiше освоювати ще один напрямок благодійницького служіння — роботу з дітьми вулиці. Активно в цьому напрямку працює Центр християнського співробітництва, де за цю роботу відповідає Любов Кульбич. Для дітей у центрі готується їжа, з якою волонтери з числа молоді з центральної київської церкви ЄХБ та церкви Бучі виїжджають до безпритульних дітей на Борщагівку та на Лівий берег. За два роки сформувалася група з 20 безпритульних дітей, які регулярно відвідують Центр. Тут вони мають можливість помитися, постригтися та поїсти. При церквах починають створюватися інтернати для дітей (наприклад, інтернат при церкві «Благодать» в Одесі, школа-інтернат для дітей у Приазов’ї Запорізької області).
Ще однією формою благодійницької діяльності для дітей, що проводиться Центром християнського співробітництва, є так звана «Операція «Різдвяна дитина». Щорічно протягом уже семи років Центр отримує 20—24 контейнери з дитячими різдвяними подарунками, які розповсюджуються у всіх 25 областях України. В кожному контейнері 6,5—7,5 тисячi подарунків. Безпосередньо в Києві роздається 20—30 тисяч подарунків, а по всій Київській області — 40—45 тисяч. В основному вони розповсюджуються серед дітей-сиріт, малозабезпечених, інвалідів, напівсиріт і усіх, хто найбільш потребує допомоги. Подарунки роздаються на благодійних різдвяних концертах. Ця праця проводиться переважно через церкви у різних куточках України, тому що церкви можуть забезпечити різдвяну програму для дітей, розповісти дітям про Різдво, про те, навіщо народився Христос. Звичайно, що діти- інваліди, що не можуть пересуватися, отримують ці подарунки у себе вдома. Це реальна допомога — кожен подарунок коштує 20—27 доларів. Туди входять канцелярські набори, солодощі, іграшки. У кожному подарунку лежить адреса дітей Німеччини, Англії, Америки, які на свої гроші готують ці подарунки. Це дає можливість розпочати листування між дітьми, налагодити контакти між ними.
«ДЕННІ ТАБОРИ»
Іншою формою роботи з дітьми стали дитячі табори, в яких мають можливість відпочити не тільки діти, що займаються у недільних школах, але й інші. Перший дитячий табір було проведено влітку 1989 року у Чернівцях. Протягом 1998—2001 рокiв було проведено 689 дитячих таборів. Церкви організовують стаціонарні табори, орендуючи, як правило, територію колишніх піонерських таборів чи дитячих санаторіїв. Такі табори працюють протягом усього літа, в декілька змін. Також існує ряд постійно діючих (цілорічних) таборів, що знаходяться у власності місіонерських організацій або церков (наприклад, табір «Жива надія» у Килові, табір фонду «Відкрита Біблія» у Ворзелі тощо). У таборі «Жива надія» за минулий літнiй період було оздоровлено 1370 дітей, з яких 780 — з малозабезпечених невіруючих родин. Діти не лише відпочивали, але й робили гарні подарунки для малозабезпечених мешканців села, розносили їм хліб, масло, олію, відвідували бабусь. Тим самим діти вчилися практичній благодійності. У таборі «Відкрита Біблія» щоліта відпочиває 450 дітей з багатодітних родин, з числа дітей-сиріт та дітей, постраждалих від чорнобильської аварії. Подібний табір підтримує і благодійне товариство «Добра воля».
На сьогоднішній день літні дитячі та молодіжні табори проводяться багатьма церквами. Так, літом 2001 року в усіх областях діяло 150 дитячих та молодіжних таборів. Останнім часом набули поширення так звані «денні табори», тобто табори, в яких діти чи підлітки перебувають під наглядом вихователів протягом дня, маючи обід за рахунок церкви та насичену програму, але повертаються на ніч додому. Особливе значення табори мають для сільських дітей, які не мають якихось інших можливостей для відпочинку через несприятливі соціально-економічні умови. У таборах діти кожного дня мали або фрукти, або печиво, або морозиво. Існує багато фондів, які сприяють такому напрямку благодійництва, наприклад, фонд «Джерело надії», директор Тетяна Силіна. Вони шукають підтримки бізнесменів, які мають можливість виділити кошти на оздоровлення дітей.
Зазначимо, що євангельські християни-баптисти ніколи не займалися і не займаються благодійністю заради самореклами, вони буквально виконують слова Ісуса Христа: «Коли даєш милостиню, не труби перед собою…» Тому часто широкий загал навіть не здогадується про обсяг доброчинності цієї церкви.
ДОПОМОГА ЗАЛИШИЛАСЯ НА МИТНИЦІ
На жаль, благодійність віруючих не завжди знаходить належне розуміння та сприяння з боку держави. Здається, що однією з причин є поширена серед багатьох невіра в те, що хтось може щиро займатися благодійністю просто так, не розраховуючи на якісь привілеї. Зокрема, недостатньо продумана державна податкова політика щодо благодійництва та відповідне митне законодавство призвели до певного скорочення благодійницької діяльності релігійних організацій. Останнім часом вони змушені були відмовитися від отримання харчової гуманітарної допомоги з-за кордону. Був випадок, коли Центр християнського співробітництва був змушений залишити один контейнер з допомогою в Одесі на митниці. Навряд чи з цього виграла держава або суспільство, не згадуючи вже про дітей та знедолених, хворих.
