Днями в будівлі Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при МЗС України відбулася дискусія «Культурний вимір російсько-українського збройного конфлікту: державна політика та інструменти захисту». Дискусійна панель була організована з ініціативи Експертної мережі «Кримської платформи» за підтримки Міністерства закордонних справ України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.
Представники державних органів країни говорили про те, як захистити культурні цінності на окупованих територіях. Зокрема йшлося про те, чи відповідає національне законодавство України тим викликам та загрозам, які несе російська агресія об’єктам культурної спадщини в Криму, чи можлива єдина стратегія і тактика дій у захисті культурної спадщини на окупованій території Криму? Стан справ такий, що уже сьогодні в окупованому Криму колекції кримських музеїв включають до складу Музейного фонду Росії, артефакти вивозять, проводять тисячі незаконних археологічних розкопок, руйнують та спотворюють історичні пам’ятки. Політика Російської Федерації з асиміляції у сферах науки, історії, культури спрямована утвердити верховенство російської культури на окупованих територіях. Наслідки таких дій наша країна відчує через роки, коли повністю зітруться культурні зв’язки з материковою Україною.
ЮНЕСКО СПОСТЕРІГАЄ, АЛЕ ЗАХИСТИТИ СКЛАДНО
Зокрема, за даними ЮНЕСКО, в окупованому Криму Росія привласнила вже понад чотири тисячі пам’яток і вивозить артефакти до материкової Росії. Росія на півострові проводить несанкціоновані археологічні розкопки та стирає сліди культурної присутності кримськотатарського народу. З об’єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та іншими культурними пам’ятками в окупованому Криму та Севастополі поводяться по-варварськи, вони зазнають розграбування з боку окупаційної влади. Про це свого часу йшлося в доповіді ЮНЕСКО про спостереження за ситуацією в Автономній Республіці Крим для 212 сесії Виконавчої ради організації, повідомляв Укрінформ. «Росія привласнила українські культурні цінності на півострові, включаючи 4 095 пам’яток національного та місцевого значення, які перебувають під охороною держави. Росія використовує таке привласнення для реалізації своєї комплексної довгострокової стратегії щодо зміцнення свого історичного, культурного і релігійного домінування над минулим, сьогоденням і майбутнім Криму», — наголошується в документі.
В ЮНЕСКО звернули увагу, що, порушуючи вимоги Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, на об’єктах культурної спадщини проводять незаконні археологічні розкопки. Зокрема, в червні 2021 року з використанням важкої техніки стартували «розкопки», які можуть поставити під загрозу статус поселення Херсонес Таврійський, внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Крім того, для будівництва траси «Таврида», яка веде до нещодавно збудованого Керченського мосту, що з’єднує півострів із Росією, знищили мусульманські поховання. У Бахчисараї на тимчасово окупованій території Кримського півострова незаконно створені органи захопили 32 об’єкти нерухомості національної пам’ятки «Ханський палац», які входять до складу Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника.
ЮНЕСКО звертає увагу і на утиски жителів Криму за національною та релігійною ознакою. «За сім років окупації ситуація з правами людини в Криму значно погіршилася. Систематичні політичні переслідування, фізичний та психологічний тиск, знищення незалежних ЗМІ, дискримінація за релігійною ознакою, порушення прав власності й мовних прав змусили понад 45 000 кримських татар і українців залишити окупований півострів», — йдеться в доповіді.
МЗС ВИМАГАЄ ПРИПИНИТИ ГРАБУНОК КРИМУ
Під час дискусії заступник міністра зовнішніх справ Еміне ДЖАПАР заявила: «У Міністерстві закордонних справ занепокоєні незаконними археологічними розкопками в тимчасово окупованому Криму та фактами використання його культурної спадщини з метою пропаганди ідеології держави-агресора». Джапар поінформувала про роботу МЗС України в межах міжнародних організацій та міжнародних судових інстанцій, спрямовану на протидію привласненню та знищенню російською окупаційною адміністрацією культурних цінностей, історичних пам’яток, місць відправлення культових обрядів та об’єктів, що складають культурну і духовну спадщину корінних народів Криму.
«Нас особливо непокоять факти використання культурної спадщини Криму з метою пропаганди ідеології держави-агресора, безпрецедентні за своїми масштабами незаконні археологічні розкопки на Кримському півострові, руйнація та пошкодження археологічних пам’яток та об’єктів культурної спадщини», — сказала Еміне Джапар. Вона зазначила, що найважливішим та найуспішнішим заходом української дипломатії минулого року став інавгураційний саміт «Кримської платформи», який привернув увагу міжнародних партнерів до широкого кола питань, пов’язаних з незаконною окупацією українського півострова.
ІСТОРІЯ ЗАХИСТУ
Влітку минулого року Верховна Рада України ухвалила закон «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року». Законопроєкт №0036 був розроблений Міністерством культури, молоді та спорту і поданий до парламенту президентом України Володимиром Зеленським. За ухвалення закону проголосував 321 народний депутат.
Міжнародне право в галузі захисту культурних цінностей під час військових конфліктів має давню історію. У Криму широко відомий такий факт: у 30-х роках XVIII століття війська фельдмаршала Лассі захопили Карасубазар, а потім «розграбували його і перетворили на попіл», а війська фельдмаршала Мініха зайняли Кезлев (Євпаторію), а потім і Бахчисарай, спалили все місто, серед іншого й красивий Бахчисарайський ханський палац разом з архівом Кримського ханства. За спогадами очевидців, обгорілі папери кілька діб носив вітер серед згарищ. На жаль, у міжнародному праві тоді ще не існувало актів про захист культурних цінностей, що, однак, не знімає відповідальності за цей злочин проти людства з Російської імперії.
На відміну від людей культурні цінності самі себе захистити не можуть. Тому ще до Першої світової війни почалося формування міжнародного права в цій галузі. За інформацією представника Польського комітету «Блакитний щит» Лідії Клюпш, першими актами в цьому плані стали IV Гаазька конвенція про закони та звичаї сухопутної війни та IX Гаазька конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907 року. Вони відігравали свою роль у стримуванні застосування варварських методів ведення війни та зменшували загрозу втрати людством культурних шедеврів.
Наступним був Вашингтонський пакт, або ж Пакт Реріха 1935 року. Був підписаний Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток. Це, однак, не зупинило варварів ХХ століття під час Другої світової війни: людство втратило сотні пам’яток і тисячі інших культурних цінностей. Тому 14 травня 1954 року були підписані Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, а також виконавчий регламент і перший протокол. Ці документи ратифікувала також і Україна.
Але виявилося, що Конвенція та протокол не охоплюють усього спектра захисту культурних цінностей, вони не змогли захистити людство від великих втрат у війнах кінця ХХ і початку XXI століття (Близький Схід, Перська затока, Балкани, Афганістан, Ірак і т. ін.). У 1995 році в Парижі відбулася зустріч держав-сторін Конвенції, на якій було ухвалено рішення про створення Другого протоколу.
У 1998 році проєкт протоколу було розглянуто секретаріатом ЮНЕСКО, а в березні 1999 року в Гаазі він був підписаний під час Дипломатичної конференції країн-сторін Конвенції. Протокол містив нові елементи захисту культурних цінностей: персональна кримінальна відповідальність, кваліфікація ушкоджень культурних цінностей як військовий злочин, уточнення поняття «військова необхідність», введення інституту «посилений захист», створення нового органу — Комітету захисту культурних цінностей — і розширення переліку заходів захисту. До Гаазької конвенції 1954 року долучилися 20 держав, серед них і Україна. Кожна держава-учасниця зобов’язана раз на чотири роки подавати звіт про виконання вимог Другого протоколу.
Окрім того, вже навесні 2017 року Рада безпеки ООН ухвалила Резолюцію 2347 про заходи захисту культурної спадщини від терористів і в умовах збройного конфлікту. Вона стала першим в історії Ради безпеки ООН документом, спрямованим на захист культурної спадщини людства.
НОВІ «ЛАССІ» ТА «МІНІХИ» ПРИЙШЛИ ДО КРИМУ
Перший протокол до Конвенції був ухвалений 14 травня 1954 року і набув чинності 7 серпня 1956 року. Його підписали і Україна, і Росія. Другий протокол був ухвалений 26 березня 1999 року, набув чинності 9 березня 2004 року. Україна менше року тому приєдналася до нього, але Росія до цього часу залишається осторонь. Мабуть, причина в тому, що російським чиновникам вже є чого боятися.
Ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника Ельміра АБЛЯЛІМОВА розповідає: «Активна дискусія про приєднання до Другого протоколу велася в Україні з 2018 року. Тільки у 2019 році відбулися три важливі дискусії фахівців. У результаті Міністерство культури розробило відповідний законопроєкт».
За її словами, приєднання до протоколу відбулося негайно після здачі на зберігання гендиректору ЮНЕСКО ухваленого документа. Згідно з новими реаліями, на території України заборонено і стає незаконним будь-який експорт, виїмка або передача права власності на всі культурні цінності, заборонені незаконні археологічні розкопки і будь-які модифікації або зміна типу використання культурних пам’яток. Усі ці новації на окупованих територіях тепер переслідуються кримінальним законодавством і вважаються злочинами.
Ельміра Аблялімова говорить, що з 2014 року в Криму повсюдно проводяться незаконні розкопки, які не припиняються, незважаючи на протести української сторони. У результаті, тільки під час будівництва траси «Таврида» вже знищено понад кілька сотень пам’яток.
Серед основних порушень російською стороною при поводженні з культурними цінностями Ельміра Абялялімова називає привласнення об’єктів культурної спадщини Росією, незаконне переміщення їх на російську територію. Найбільш яскраво ці порушення проявилися під час так званої реставрації Бахчисарайського ханського палацу, де на Великій ханській мечеті вже втрачена автентична покрівля, і відновити її вже неможливо. Окрім того, незаконні роботи проводяться і на інших об’єктах, причому характер цих робіт не визначений, ніхто не знає: це реконструкція, реставрація чи просто перебудова. По суті, ці об’єкти тепер є новотворами, вони втратили свою первісну цінність.
«Зараз активно просувається питання про нібито реставрацію Золотого кабінету Ханського палацу, триває «реставрація» Головного корпусу. До того ж ще на восьми об’єктах плануються роботи, які спотворять їхній вигляд, — на Дюрбе Діляри Бікеч, на Північному та Південному Дюрбе, Світському корпусі, Стайновому корпусі, ханській кухні, бібліотечному корпусі, а також на Соколиній вежі. Тобто практично всі об’єкти Ханського палацу потрапляють під спотворення вигляду і незаконні зміни, що заборонено Другим протоколом Гаазької конвенції про захист культурних цінностей», — каже ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника.
Як повідомила Ельміра Аблялімова, зараз збирається повна інформація про незаконне поводження окупантів із культурними цінностями. І вже цього року в Україні очікують експертів ЮНЕСКО, які разом із музейними працівниками України вирішуватимуть питання про проведення моніторингової місії в Криму.
СУМНА ДОЛЯ ЧЕМБАЛО
Незабаром із пам’ятників античності в Севастополі може залишиться лише один «Новий Херсонес», повідомляє Севастопольська служба новин ForPost. Журналісти стурбовані тим, що виникла аварійна ситуація у фортеці Чембало, що в Балаклаві. Як повідомляє офіційний сайт музею-заповідника «Херсонес Таврійський», Чембало — одна з небагатьох пам’яток західноєвропейського фортифікаційного мистецтва XIV-XV століть. Разом із стародавнім містом Херсонес Таврійський та фортецею Каламіта цей монумент також є об’єктом культурної спадщини та невід’ємною частиною музею-заповідника. 21 січня у соціальних мережах музею-заповідника з’явилося тривожне повідомлення: відвідування об’єкта культурної спадщини «федерального значення» тимчасово неможливе «у зв’язку з погодними умовами та аварійною ситуацією, спричиненою обвалом риштувань». Очевидно, до 21 січня 2022 року загальний стан об’єкта культурної спадщини ніяк не перешкоджав його відвідуванню. Не дивно, що риштування падають, адже вони встановлені 14 років тому. Центральна вежа Чембало розкололася на дві частини внаслідок впливу погодних умов — каміння розсипалося по горі, а велика верхня частина відкололася великим шматком і встромилася в землю. Втім, тоді багато хто звертав увагу на відсутність ліцензії у ТОВ «Стандарт-Буд», яке займалося «поточною» реставрацією об’єкта й досі діє в Севастополі, а також на кримінальну справу у зв’язку з нецільовою витратою бюджетних коштів.
Хоч після 2014 року ці пам’ятки і набули охоронного статусу та спеціального режиму ведення діяльності у своїх межах, це їх не врятувало. Наскільки можна судити, питанням збереження фортеці Чембало ніхто не займався предметно, пише ForPost. У 2019 році директор «Херсонеса Таврійського» Олена Морозова заявила про те, що до 2020 року в Мінкульт буде представлено проєкт реставрації та благоустрою фортеці Чембало в Балаклаві. Якщо такий проєкт станом на 2022 рік існує, то широкому загалу він невідомий. Поки поряд з Херсонесом Таврійським ведуться будівельні роботи, в яких гине не лише археологічний шар, а й цілком сучасні споруди, фортеця Чембало страждає від інших «археологів», менш масштабних.
Фактична відсутність реальних дій щодо охорони унікальної пам’ятки призводить до закономірних результатів. Ще у травні 2020 року через незаконні археологічні розкопки в районі фортеці Чембало на території об’єкта культурної спадщини було пошкоджено культурний шар на ділянці площею 15 м? та глибиною 1 метр. Чим, на думку прокуратури, було завдано шкоди історії та культурі.
ЧИ МОЖНА ВРЯТУВАТИ КУЛЬТУРНІ ОБ’ЄКТИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ?
Звичайно, вкрай складно зберігати культурну спадщину на окупованих територіях, коли немає жодного доступу з боку України. За даними прокуратури Автономної Республіки Крим, відкрито кілька кримінальних проваджень за певними фактами нищення культурної спадщини в Криму. Йдеться про 22 кримінальні провадження за 88-ма фактами. Це дуже мало, бо масштаби злочинів, які чинить Російська Федерація на території Криму, вражають не лише Україну чи кримських татар, а й увесь світ: відбувається чимало обговорень і круглих столів на рівні міжнародної ради музеїв, міжнародної організації ЮНЕСКО. Однак їх дуже складно втілити в життя. Позитивно, що Україна вже звертається до Міжнародного кримінального суду, є низка позовів, є конкретні чіткі дії, щоб виявляти подібні факти, відстежувати і застосовувати певні заходи або конфіскації.
Експерт «Кримської платформи» Яків ДІХТЯР відзначив, що поки відсутній орган охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим. Варто було б Міністерству культури України розглянути питання і створити орган охорони культурної спадщини. Навіть звернення до прокуратури і міжнародних судів матимуть певні наслідки у тому разі, коли це відбуватиметься у площині юриспруденції. Трапляється, що ведуть незаконні археологічні розкопки під час прокладання траси, і відбувається нищення цього об’єкта. Водночас, маючи певну кількість облікових документів, цей орган охорони культурної спадщини міг би втрутитися у цю ситуацію і створити перелік документів на щойно виявлені об’єкти. Потім можна було би внести ці об’єкти до державного реєстру.
