Скандальне затримання Романа Василишина завершилося... нічим. У вересні минулого року колишнього заступника міністра охорони здоров’я, котрий раніше працював головним лікарем Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, Генеральна прокуратура України арештувала за хабарництво. Зокрема чиновника разом із завідувачем відділення Олександрівської лікарні підозрювали у порушенні ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, яка стосується одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка посідає особливо відповідальне становище.
Слідчі Генпрокуратури у ході досудового розслідування встановили, що підозрювані «створили систему поборів з практикуючих лікарів за надання їм можливості здійснювати свої функціональні обов’язки, зокрема проводити операції у зазначеній лікарні». Тобто хочеш працювати в операційній — плати. Також затриманих звинувачували у вимаганні від пацієнтів коштів за операції.
Після завершення досудового розслідування ГПУ передала обвинувальний акт до Печерського районного суду в місті Києві для розгляду справи по суті. Однак судді визнали дії Генпрокуратури незаконними, оскільки, за чинним законодавством, справи чиновників-хабарників має розслідувати Національне антикорупційне бюро. Тож суд відмовився розглядати справу через порушення законів, а Романа Василишина відпустили під заставу у два мільйони гривень.
ГУЧНІ ЗАТРИМАННЯ І ПОРАЗКИ
«Фініта ля комедія. Василишина відпустили. Пам’ятаєте його помпезне затримання на отриманні хабара? Тоді ще генпрокурор рапортував, що він, такий-сякий, по 50—100 тисяч гривень у день на хабарах заробляв. Так от... Суд відмовився судити Василишина, бо була порушена підслідність. Людською мовою це означає, що Генпрокуратура не мала права затримувати Василишина і мала передати цю справу НАБУ. Це чорним по білому написано в судовій ухвалі!» — лишила обурливий коментар на своїй Facebook-сторінці Олександра Устінова, член правління «Центру протидії корупції».
В ухвалі Печерського районного суду міста Києва справді зазначається, що затримання Романа Василишина прокурорами ГПУ не відповідає чинному законодавству. Крім того, в обвинувальному акті прокурори ГПУ не пояснили, як, де і коли екс-заступник міністра скоював злочини, які саме корупційні схеми діяли в Олександрівській лікарні. Тобто не тільки затримали з порушенням закону, а ще й неправильно підготували доказову базу.
Генпрокуратура може подати апеляцію на рішення Печерського суду. Однак активісти не бачать у цьому особливого сенсу. «Це з самого початку була провальна справа, про це говорили активісти, про це заявляло Національне антикорупційне бюро. Автоматично усі докази, які збирала прокуратура, не можна використовувати в суді, бо вони зібрані з порушеннями, — пояснює громадський активіст Олександр Равчев. — Майже усі гучні справи з затриманнями, які робила Генпрокуратура, можуть бути з порушенням підслідності. У результаті усіх затриманих можуть відпустити. На жаль, позиція активістів та експертів Генпрокуратуру не цікавить».
«ВСЕ ЦЕ ЧЕРЕЗ ЗВИЧАЙНЕ БАЖАННЯ ПІАРУ»
Олександра Устінова теж вважає, що справа проти Василишина приречена на поразку, оскільки процедура затримання і слідство велися з порушеннями закону. Хоча притягати до відповідальності чиновника справді було за що. Його затримання, арешт та покарання могли б стати прецедентом, показовим прикладом для інших чиновників із медичної сфери — що із законом варто рахуватися.
«Це все сталося через звичайне бажання піару, — додає Олександра Устінова. — Усі розуміли це. У Кримінальному кодексі є перелік статей, за якими може працювати тільки Національне антикорупційне бюро. Так само є перелік осіб, з якими може працювати тільки НАБУ. Тому кожен раз, коли ГПУ чи СБУ затримує когось, хто має бути затриманий НАБУ, це порушення законодавства України. А те, що щось апріорі робиться з порушенням, свідчить або про бажання злити справу, або про бажання гучного піару, яке призводить до розвалення справи. Це — перший кейс, коли суд написав, що це реальне порушення законодавства. І так буде далі».
ВЛАСНІ «КЛІЄНТИ» ГПУ НЕ ЦІКАВЛЯТЬ
Активістка додає ще одну деталь: якби справу проти Романа Василишина порушили, коли він працював на посаді головного лікаря Олександрівської клінічної лікарні, то ним мала б займатися саме Генеральна прокуратура. Коли ж він став заступником міністра охорони здоров’я, то перейшов до категорії «клієнтів» Національного антикорупційного бюро.
Та, крім Василишина, прокурорам є чим зайнятися. Приміром, дослідити декларації головних лікарів є справою ГПУ та Національної поліції. Автор заради інтересу знайшла на сайті е-декларування декларацію головного лікаря свого рідного містечка Миронівки, що на Київщині. Так, у Віталія Бубнова разом із дружиною задекларовано три земельні ділянки, квартира, дачний будинок та недобудований житловий будинок. Окрім зарплати, а це близько 130 тисяч гривень за рік, є ще 50 тисяч гривень доходів дружини. Інших прибутків головлікар не має.
Олександра Устінова теж вивчала електронні декларації головних лікарів у різних регіонах країни. Часто їхні доходи неспівмірні з існуючим майном. Живучи «на одну зарплату», вони мають дорогі авто, по кілька квартир та земельних ділянок. Однак, додає експертка, прокуратуру це не цікавить.
