Поздоровили Інститут колеги з близького зарубіжжя. Білоруський декан підніс у подарунок ректору київського Інституту «найцінніше, що є у білоруса», — білорусочку. Щоправда, не живу, а солом’яну, наряджену в національний костюм. А москвичі запросили на аналогічний ювілей свого інституту. Саме тоді, в 1947, на базі державних університетів було сформовано інститути журналістики у Києві та Москві.
Сьогодні, як ніколи, від четвертої влади залежить багато. Влада повинна обслуговувати своїх громадян, а щоб цей механізм працював ефективно, його повинні підтримати журналісти. Незаангажовані і схильні до критичного аналізу. Благо, нинішнє покоління випускників має всі передумови для цього.
Проте політична кон’юнктура вносить свої корективи. І, напевно, чудово усвідомлюючи це, на «Журналістській весні» виступаючі ще раз підкреслювали, що головними аргументами сучасної журналістики повинні залишатися її непорушні принципи — достовірність і об’єктивність.
Одним із почесних гостей свята став Анатолій Кінах. Прем’єр признався, що любить журналістику. Причому буквально. Його дружина Марина — також журналіст за освітою. Від уряду Анатолій Кирилович вручив ректору Інституту Володимиру Різуну почесну грамоту Кабміну — «вищу нагороду уряду, яка дозволяє, крім усього іншого, мати безперешкодний доступ до Кабміну», — підкреслив прем’єр. Він також відзначив, що найближчим часом, нарешті, буде відпрацьовуватися Концепція державної інформаційної політики, в роботі над якою уряд буде тісно співпрацювати з журналістами. Свої вітання Інституту надіслав і Президент України.
Офіційну частину сміхом розбавляли невгомонні ведучі Ігор Пелих (ICTV) і Ганна Гомонай («Новий канал»). Виконувала свої пісні аспірантка Інституту Марійка Бурмака і поки менш відомі виконавці, виплекані все на тому ж факультеті. «Наші люди є скрізь: і у владі, і на естраді», — жартували присутні на святі. І про сумне. Хвилиною мовчання зал вшанував багаторічного керівника київського Інституту журналістики Анатолія Москаленка.
