У місті Владімір на Князь-Володимирському кладовищі відкрили меморіальні дошки безневинно засудженим за радянських часів литовцю архієпископу Мечисловасу Рейнісу та архімандриту Української греко-католицької церкви Климентію Казимиру Шептицькому, які відбували покарання у Володимирському централі й померли в ув’язненні. Церемонію приурочили до Дня пам’яті жертв політичних репресій, що відзначається в Росії 30 жовтня. Дошки виготовили у Владімірі — коштом посольств Литви та України. Про це повідомив сайт Владімірської облдержадміністрації.
Аби вшанувати пам’ять священиків, до Владіміра прибули посол Литовської республіки в РФ Антанас Вінкус, аташе з політики посольства Естонської Республіки в РФ Сильвер Лойт та радник-посланник, заступник Надзвичайного і Повноважного Посла України в Російській Федерації В’ячеслав Яцюк.
Нагадаємо, що Климентій Казимир Шептицький (1869 — 1951) — Блаженний Католицької Церкви, церковний діяч і архімандрит монахів Студійського уставу, брат митрополита Андрія Шептицького. Був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту. Відіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті. У 1936 — 1937 рр. спільно з митрополитом Андрієм Шептицьким склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. З 1939-го — член Українського католицького інституту, церковного об’єднання імені митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру. Під час Другої світової війни брав участь у порятунку євреїв в Україні. Восени 1944-го митрополит Йосип Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади. Проте керівництво СРСР взяло курс на ліквідацію унії та приєднання греко-католиків до Російської православної церкви. 1945-го всі уніатські єпископи були арештовані (ніхто з них не погодився перейти у православ’я), і церкву фактично очолив старий архімандрит Климентій, який закликав священиків не погоджуватися на перехід в юрисдикцію Російської православної церкви. Улітку 1945-го зібрав 61 підпис греко-католицьких священиків під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків. Влада заборонила йому жити у Львові, тому останній період життя на свободі провів в Уневі. Направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист перехопили органи НКВД, що і стало приводом для арешту архімандрита. Після року слідства був засуджений до восьми років позбавлення волі й відправлений у Владімірську в’язницю, де 1 травня 1951 помер у тюремній лікарні. 2001 року Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив архімандрита К. Шептицького блаженним священномучеником.
Мирослав МАРИНОВИЧ, віце-ректор Українського Католицького університету:
— Я дуже радий цій обставині — увіковіченню пам’яті архімандрита Климентія Казимира Шептицького в Росії. У душі виникає відчуття партнерства, відчуття того, що людська жертва не залишається забутою, що, де б ми не жили, вміємо віддавати шану тим, хто цього заслуговує своїм жертовним життям.
