Мій лист стосується долі захисників Києва 1941 року. 1941 мені було 11 років, я жив у с. Жернокльови Драбівського району Черкаської області. Це 150 кілометрів на схід від Києва. Тут у вересні 1941 року потрапили в оточення понад 350 тисяч солдат.
У нашому селі, на території колгоспу «Зірка комунізму», до початку грудня 1941 року знаходився проміжний табір військовополонених, де під відкритим небом умирали від холоду, голоду, хвороб і ран понад 12 тисяч червоноармійців. Євреїв і політпрацівників розстріляли на місці в перші дні полону.
Не буду писати про страждання й героїзм тих, хто потрапив у оточення. Непокоїть інше: до цього часу на місці табору, де закопано останки тисяч воїнів, немає навіть дерев’яного хреста. Незважаючи на звернення до чиновників Міністерства оборони та Черкаського облвійскомату досі не вдалося виконати військовий і людський обов’язок — гідно поховати загиблих.
У Дарниці знаходився найбільший табір, куди переганяли військовополонених із інших місць. Можете поїхати й подивитися, як поховано «зрадників Батьківщини» в Дарниці. Може, київські власті збудували музей, встановили плити з іменами загиблих?
Прошу газету «День» допомогти розбудити совість і привернути увагу громадськості до цієї чорної сторінки нашої історії.
