Нещодавно Міністерство охорони навколишнього середовища оприлюднило список 100 найбільших забруднювачів довкілля. У першу десятку потрапили металургійні та енергетичні підприємства, а також виробник соди ВАТ «Лисичанська сода». А от громадська організація «Екоправо-Київ» готує перелік підприємств з «обмеженим» доступом до інформації. Фахівці організації розпочали роботу над науковим дослідженням «Оцінка доступу до інформації, участі в прийнятті рішень та правосуддя в Україні». Команда експертів із шести осіб упродовж трьох місяців досліджуватиме рівень доступу до екологічної інформації на різних підприємствах України, особливо екологічно небезпечних.
«Першим підприємством, доступ до інформації про діяльність якого виявилась «закритою» для громадськості, став Донецький коксохімічний завод», — каже Олена Паніна, керівник проекту «Екоправо-Київ». Експертам не вдалося знайти жодних відомостей не лише про вирішення питань, пов’язаних з екологічною звітністю, а й загальної інформації про діяльність цього підприємства. На офіційно надісланий запит керівництву заводу відповідь упродовж 30 днів не була отримана. Експерти перевіряють й інші підприємства, як, наприклад, «Стирол» у Горлівці, «Лукор» у м. Калуш Івано- Франківської області, ВАТ «Азот» у Черкасах.
Громадська організація «Екоправо-Київ» здійснює дослідження в рамках екологічної програми «Ініціатива доступу в Україні» (TAI Ukraine), мета якої — це допомога суспільству здійснити оцінку того, як уряд забезпечує доступ до інформації, участі в прийнятті рішень, правосуддя з екологічних питань на національному та місцевому рівнях (Принцип 10 Декларації, прийнятої Світовим саммітом «Планета Земля» в Ріо-де-Жанейро 1992 р.).
Ініціатива доступу (The Access Initiative — TAI) — це глобальна коаліція організацій громадянського суспільства, ініційована Інститутом світових ресурсів (World Resources Institute (WRI, Вашингтон, США) на початку 2000 року. Подібні дослідження з оцінки доступу в рамках програми були здійснені також у США, Чилі, Угорщині, Таїланді, Південній Африці, Індонезії, Мексиці.
Україна першою серед країн СНД долучилась до цієї програми. Координатором здійснення програми в Україні стала громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво- Київ», котра 2003 року працювала над першим науковим дослідженням щодо доступу до інформації та участі в прийнятті рішень (електронну версію дослідження можна знайти на сайті організації www.ecopravo.kiev.ua). Уже цього року команда експертів включила в оновлене дослідження ще й оцінку доступу до правосуддя. Оцінка доступу — це моніторинг виконання урядом міжнародного та національного законодавства, зобов’язань щодо покращання доступу громадськості до інформації, участі в прийнятті рішень та доступу до правосуддя з екологічних питань через підвищення екологічної спроможності громадськості, реформування національної політики та законодавства, розвиток відповідних державних інститутів.
«Як показують результати дослідження, — розповідає Олена Паніна, — дуже мало ще надається інформації, а прийняття рішень залишається навіть не напівпрозорим. Таким чином, ми продовжуємо виконувати оцінку діяльності уряду в екологічній сфері. Зараз ми працюємо над новими «кейсами», себто справами, ситуаціями. Це оцінка роботи хімічних підприємств, оцінка проведення моніторингу повітря та води на заході та сході України, а також оцінка доступу до правосуддя, що є новим». Надати оцінку з доступу до правосуддя в нашому випадку — це виявити, як суди працюють з громадянами, наскільки їхня діяльність відповідає вимогам до демократичних судових інститутів, наскільки рівень інституційної спроможності судових інстанцій різних рівнів відповідає сучасним вимогам.
Крім дослідницької роботи, в рамках проекту липня в Оргуськом центрі при Міністерстві охорони навколишнього середовища відбувся також тренінг для службовців майже всіх міністерств щодо Принципу 10 Декларації Ріо (це участь у прийнятті рішень). Результати оцінки доступу надаватимуться до уваги держслужбовців, оскільки дослідження, в першу чергу, спрямовані на національний та місцевий уряд і НУО як цільову групу.
Подібний тренінг відбудеться також у Львові. Також експерти працюють над дослідженням випадків, коли несвоєчасне надання інформації призвело до збитків чи втрати здоров’я певної групи осіб чи окремої людини.
Запровадження результатів цього дослідження в практику дозволить стати процесу прийняття рішень, що стосуються проблем довкілля в нашій державі, більш прозорим та доступним широкій громадськості.
Партнери з програми TAI, Інститут світових ресурсів, запустили веб-сторінку з інформацією про національну команду України, за адресою: http://www.accessinitiative.org/ukraine.html.
Значні переваги програми TAI — в її потужній професійній та методичній базі. Організації, що розпочали цю програму, добре відомі світовій спільноті: Інститут світових ресурсів (Вашингтон, США), Асоціація екологічного менеджменту й права (Будапешт, Угорщина), Корпорація Participa (Сант-Яго, Чилі) й Таїландський інститут екології (Бангкок, Таїланд).
Нагадаємо, що Україна підписала й ратифікувала 1999 року Оргуську конвенцію «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища». Ситуація з втіленням доступу громадськості до інформації, участі в прийнятті екологічно важливих рішень та доступу до правосуддя в Україні є доволі суперечливою. Непогане за світовими стандартами екологічне законодавство фактично не застосовується для захисту права громадян. Стаття 34 Конституції дає право на отримання інформації, але на практиці отримати необхідну інформацію в передбачені законом терміни під силу лише досвідченим юристам. Також на конференції Організації Об’єднаних Націй «Планета Земля» 1992 року в Ріо-де- Жанейро голови та представники урядів зі 179 країн світу, в тому числі України, визначили сталий розвиток як стратегію існування на ХХI сторіччя. Основні завдання сталого розвитку знайшли своє відображення в прийнятому на конференції «Порядку денному на ХХI сторіччя».
