У понеділок, 23 серпня, рівно до одинадцятої години ранку похмуре небо над Андріївською церквою несподівано прояснилося. Штори хмар прозорою рукою було різко прибрано, й на дві сповиті білою тканиною фігури на вулиці Десятинній хлинуло сонце. Неначе самі небеса дали сигнал до відкриття пам'ятника Свириду Петровичу Голохвастову й Проні Прокопівні Сірковій. Народ оточив інтригуюче місце дії насторожено-зацікавленим кільцем.
Як годиться, міські чиновники доладно й дещо офіційно виступили з приводу зміцнення традицій української культури й назвали твір, що відкривається, «Парковими скульптурами». Утім, коли полотно було знято, відразу стало зрозуміло, що для цих прекрасних бронзових витворів визначення «паркові скульптури» звучить по-блюзнірськи. Нарешті, один із виступаючих театрально обернувся й сказав: «Я дуже радий надати слово Маргариті Кринициній, котра блискуче зіграла роль Проні Прокопівни, актрисі, котра...» «Жива», — кинула свою першу репліку Маргарита Василівна. — Й маю честь бути присутньою», — додала вона.
Коли покривало спало, обличчя Маргарити Василівни висловило здивування, яке майже вмить перейшло в захоплення. Бронзова Пронька була гарна! Скульптори Володимир Щур (також автор чудового пам'ятника М.С. Паніковському на Прорізній) і Віталій Сивко навіть дещо зменшили карикатурність героїні Кринициної, зробивши її витонченішою й сексуальнішою. Тільки величезний бант на її капелюсі був смішним і зухвало-гротескним. Свирид Петрович, який стояв перед нею навколішки в образі Олега Борисова, втілював стовідсоткового кавалера й піжона. По 38 роках після виходу картини «За двома зайцями» обличчя актриси стало значно гарнішим. На ньому окреслилися риси величі й благородства, до якого так натхненно прагнула мамзель Сіркова.
Схвильована Маргарита Василівна сказала: «Гран мерсі за комплімант. Сьогодні я стала двічі героєм. Ба навіть більше, тому що раніше за двічі героя встановлювали тільки погруддя, а я в нагороду отримала цілу фігуру!» Потім вона побажала, щоб стало традицією до цього місця приходити молодятам і клястися один одному в щирості почуттів. Що вони, мовляв, одружуються й виходять заміж «не за магазини, а по любові». «Це все! Подайте-но кришталевий келих шампанського — мого улюбленого напою!» — поставила Криницина ефектну крапку.
Публіка шалено аплодувала легенді українського кіно. Виступила й виконавиця ролі Галі — Наталя Наум. «Не злим тихим словом» були згадані найталановитіші люди, котрі доклали руку до цієї справи: драматург Михайло Старицький, режисер Віктор Іванов та актор Олег Борисов. Треба ще раз згадати чудового скульптора Володимира Щура, котрий безпосередньо «доклав руку до цієї справи». Це вже другий його великий успіх. І пригадати, звичайно ж, банк «Еталон», що фінансував цей захід. Зважаючи на те, що громадяни по закінченні урочистої частини відразу ж кинулися фотографуватися в обнімку із «солодкою парочкою», — пам'ятник киянам припав до душі.
