Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Відпочиваємо в Україні

Як, коли, за скільки?
23 червня, 2004 - 00:00

Закінчення. Початок у №107

ВІННИЧЧИНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ «БІЛОЮ ПЛЯМОЮ»

— У нас є що показати і де оздоровитись чи просто відпочити на лоні природи, але немає відповідної інфраструктури, а без неї всі наші історико-культурні цінності суцільна єрундистика, — каже начальник відділу з питань туризму і курортів Вінницької облдержадміністрації Володимир СОЛОВЙОВ .

І він правий. Бо що з того, що на Вінниччині козацька фортеця, гайдамацький яр, палац Потоцького, поміщицькі маєтки із старовинними млинами, музеї Кармелюка, Чайковського, Коцюбинського, авіації і зрештою усипальниця Миколи Пирогова, сталінська дорога, ставка Гітлера, вже не кажучи про всі інші цікавинки, якщо на всю область усього 30 готелів. З них кілька найкращих у Вінниці, а інші районні, де ні води гарячої, ні обіду пристойного. А новий закон про туризм зобов’язує агенції до відповідальності перед туристом.

Зараз для розгляду Верховною Радою підготовлено проект про розвиток та державну підтримку міста- курорту Хмільник,— продовжує Володимир Соловйов. Його оздоровчі бази, як і інших санаторіїв, які числяться в медичній системі, бережуть свою популярність ще з радянських часів. Окремі навіть модернізували свої корпуси і пропонують відпочивальникам путівки в межах 4 тис. грн. на 24 дні з харчуванням і проживанням в номерах класу люкс та оздоровлення лікувальними водами та грязями. Для доходів простих вінничан це дорогувато, як і відпочинок в лісі у вінницькому заміському готельному комплексі. Столична комісія, яка туди нещодавно приїжджала з перевіркою, схвалила тамтешні порядки і кухню, та навіть ціни — 120 грн. за добу. Є у нас цікавий проект для зеленого туризму з стежкою по історичних місцях, але нема грошей.

Зелений туризм на Вінниччині навіть там, де були раніше вкладені гроші, не приживається. Раніше створений готельчик на подвір’ї однієї з вінничанок більше служить за навчальну базу облаштування сільського туризму для безробітних з центрів зайнятості, ніж для відпочивальників. Майже 40 новачків зацікавились цим ремеслом, але офіційно відомо тільки про двох. Вони намагаються заманити бажаючих на сільську рибалку й вареники. І хоч би які були там побутові вигоди та розважальні заходи, туди ніхто не приїде, якщо не буде реклами. Саме над нею та презентацією перспективних місць має намір працювати туристичний чиновницький апарат.

ТЕРНОПІЛЬЩИНА: ВРАЖАЄМО ВІДПОЧИВАЛЬНИКІВ КРАСОЮ

На Тернопільщині, як розповів заступник начальника управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності та туризму Михайло ЛИСЕВИЧ , знаходиться 34 замки та замкові споруди, понад сто печер, серед яких найбільша у Європі—Оптимістична (вона ж друга за величиною у світі — 212 кілометрів), десятки водоспадів (каскад Русилівських об’єднує на відстані двох кілометрів 15 водоспадів, надзвичайно красиві Соколецький водоспад та Джуринський висотою 16 метрів, уздовж берега Дністра знаходяться десятки водоспадів, названих в народі Дівочими слізьми. Вражає туристів краса Дністровського каньйону з неповторною рослинністю, рідкісним птаством, ваблять загадковістю Подільські Товтри.

Щоб зберегти унікальні природні комплекси Подільських Товтр з неповторним рослинним і тваринним світом, у 1990 році створено природний заповідник «Медобори» площею 9,5 тис. га. Він розташований в смт. Гримайлів Гусятинського району. Цікавою для туристів є екскурсія на околицю села Вікна, до унікальних карстових озерець у формі лійок, вода у яких не замерзає, бо живиться підземними водоносними джерелами. Співробітники заповідника «Медобори» ведуть туристів трьома екологічними стежками. Дві з них — «Гостра» і «Богіт» — науково-пізнавальні: для науковців, істориків, етнографів. Третя — «До Пущі відлюдника» — для загалу туристів. У рік цією екологічною стежкою проходить близько трьох тисяч осіб, на гору Богіт, для порівняння, — близько тисячі, на «Гостру» — близько 200 туристів. Чому так? Річ у тім, що маршрут на «Гостру» і «Богіт» є цікавим насамперед для науковців, і щоб зберегти рідкісні рослини, кількість відвідувачів обмежена.

Багата територія заповідника і на історичні пам’ятки. Під час досліджень археологи виявили язичницькі святилища ХI—ХIII століть.

Проходячи стежкою, знайомимося з такими цікавими феноменами природи, як острівці степу серед лісового масиву, геологічне відслонення Товтрової гряди в Сліпому яру.

Воістину загадковий куточок Гусятинщини. Віднедавна гусятинці отримали фінанси, аби максимально використати регіональні можливості для розвитку сільського туризму. Інститут соціально-культурних ініціатив виграв грант Канадського фонду співробітництва. Координатором проектів цього інституту є заступник голови райдержадміністрації Ігор Степанів .

— У рамках проекту «Відкриємо Західне Поділля для туризму» видаємо каталог всіх садиб, туристичний путівник і створюємо сторінку в Інтернеті, щоб інформація про наших сільських господарів (через туристичні фірми у тому числі) стала відома не лише в Україні, а й за її межами, — розповів Ігор Степанович.

І господарі, які хочуть розвивати сільський туризм, і бажаючі відпочити у мальовничих куточках Гусятинщини можуть звертатися у райдержадміністрацію або до голів сільських рад. Зокрема, у селі Трибухівці облаштовують два сільські будинки, де прийматимуть туристів. Для всіх, хто виявить бажання прийняти туристів, силами громадської організації Інституту соціально-культурних ініціатив за кошти Канадського фонду співробітництва і обласного Фонду зайнятості буде організовано навчання з питань встановлення цін на послуги, організації прийому і харчування туристів, використання можливостей для надання їм різних послуг.

ЛУГАНЩИНА: НАЙКРАЩЕ В НАС РОЗВИНЕНІ МАРШРУТИ ВИХІДНОГО ДНЯ

— Сьогодні в області працюють лише три санаторії. Клієнти, які в нас відпочивають та оздоровлюються, задоволені. По-перше, розташовані ці санаторії в мальовничих зелених зонах, по-друге, за хорошої якості послуг ціни на путівки, як на сьогодні, вельми невисокі. Так, путівка до санаторію «Озерний» (Кремінна) коштує на 24 дні півтори тисячі гривень. Приблизно такі самі ціни в інших санаторіях, — розповідає головний фахівець відділу туризму управління зовнішньоекономічних відносин Луганської облдержадміністрації Інна ФАРАПОНОВА .

Деякі турфірми в області почали пропонувати екологічний туризм. Такий проект під назвою «Сіверський Донець» у нас уже запроваджується. Можливості цієї програми зацікавили німців, котрі почали їздити до нас на відпочинок. Маршрут складають на індивідуальне замовлення, він може включати в себе сплав ріками на байдарках, кінні походи, відвідування заповідників, етнографічних музеїв, станиць.

У Старобільську вже цього літа розпочне свою роботу проект «Зелений туризм». Там соснові ліси, ріка Айдар, озера. Місця надзвичайно мальовничі, і завжди жителі області там із задоволенням відпочивали. Приїжджали до нас з усієї України і навіть із багатьох регіонів СРСР. Тепер Старобільська сільрада займається переобладнанням будинків, що є в її власності, під своєрідні сільські турготелі. Після отримання в Центрі стандартизації сертифікатів на ці будинки їх можна використовувати для прийому туристів. Під час Міжнародної виставки «Східні ворота-2004» область відвідала польська делегація, і поляки дуже зацікавилися можливостями обміну туристами за цим проектом.

Найкраще розвинені в нас маршрути вихідного дня. Вартість такої путівки — від 20 грн. на день. Екскурсія може складатися з відвідування святих місць, монастирів, музеїв — на попереднє замовлення. Цей вид туризму має тенденцію до динамічного розвитку, на відміну від інших внутрішньообласних, в яких поки що зростання відсутнє.

Звичайно, внутрішньообласному туризму заважає недостатньо розвинена інфраструктура, є проблеми з транспортом, організацією харчування під час екскурсій. Поки що кількість туристів обчислюється сотнями. Цього, звісно, явно недостатньо. Із 15 тисяч осіб, які відвідали область як туристи в 2003 році, 13 тисяч жили в готелях обласного центру. Лише 78 чоловік відпочили в санаторіях, кілька сотень — на туристичних базах.

ОДЕЩИНА ГОТОВА ГАРАНТУВАТИ РОЗУМНУ ЦІНУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКУ ЯКІСТЬ

— Сьогодні Одеський регіон користується особливою популярністю серед туристів країн СНД і далекого зарубіжжя. На території області розташовано понад 800 об’єктів прийому та розміщення, здатних одночасно прийняти 104 тисячі відпочивальників. Серед них 58 дитячих оздоровчих закладів, 42 санаторії, що надають комплекс лікувальних послуг, 102 готелі та 604 туристичні бази відпочинку. І всі вони готові та з нетерпінням чекають своїх гостей у новому курортному сезоні. Через складну епідеміологічну ситуацію в країні цього року всі наші здравниці особливо ретельно перевіряли органи санепідемстанції, — запевняє начальник управління із питань туризму та курортів Одеської облдержадміністрації Дмитро ЗАБОЛОТНИЙ .

Протягом останніх років здравниці Одеси дуже полюбляють поляки та німці. Останніх особливо приваблюють лікувальні ресурси наших курортів — грязі, мінеральні води, море. А також кваліфіковані та досить дешеві послуги місцевих лікарів. Узагалі, поєднання розумної ціни та європейської якості — це одна з основних відмінних і привабливих рис відпочинку в Одесі та області. Ціни на проживання на базах відпочинку становлять від 40 до 200 гривень на добу. При цьому умови надають на будь-який смак і гаманець. Від чотири- та п’ятизіркових номерів з усіма зручностями та технічним обладнанням до простих дерев’яних будиночків біля моря. На нашій території — 175 кілометрів піщаних пляжів. Від дельти Дунаю до ріки Телігуль. У районах Затоки, Сергіївки, Грибівки, Катранки й інших курортів немає та ніколи не було промислових виробництв. Тому море тут дуже чисте. А завдяки близькості до них прісноводних лиманів і чорноморських степів, у цих місцях створюється взагалі унікальний лікувальний мікроклімат.

Крім того, не забувайте, що Одеса — це ще всесвітньо відомий історичний і діловий центр. За оцінками іноземних туристів, вона є перлиною не лише чорноморських, а й середземноморських круїзів. Цього сезону місто відвідають 110 тисяч іноземних екскурсантів. Планується заходження 54 іноземних круїзних лайнерів до Одеського порту. 28 суднозаходжень так само здійснять до дельти Дунаю, в районі української Венеції, міста Вилкове. Тут розташований і знаменитий Дунайський біосферний заповідник. Розроблено понад 100 туристичних маршрутів історичними місцями Одеси й області. Наприклад, славнозвісною Білгород- Дністровською фортецею, вік якої нараховує понад 2,5 тисячі років, і розкопками давньогрецького міста Тиру. Є так само спеціальні лікувальні винні тури. Туристам демонструють досягнення виноробів села Шабо, Старокозаче, інших місць.

Упродовж останніх років до туристичної сфери прийшли гроші серйозних інвесторів. Почалося освоєння земель колишнього військового містечка в Чабанці, де за кілька років виріс величезний розважальний центр з аквапарком. Будівництво ще одного центру водних розваг заплановане в Сергіївці. Тут у серпні цього року задумують провести естрадний фестиваль під патронатом Президента України. Серйозний інтерес західні та вітчизняні інвестори проявляють до побережжя Затоки та Кароліно-Бугаза. Хоча й сьогодні інфраструктура розваг і рівень сервісу на курортах області майже не відрізняються від розважальних центрів Одеси, таких як Аркадія й інших добре відомих і в нас, і за кордоном. Отже, ласкаво просимо всіх на відпочинок до Одеси.

ХАРКІВЩИНА: У ПОШУКАХ ГОСПОДАРЯ

— Минулого року в регіоні зафіксовано 165 туристичних підприємств, які здійснюють відрахування до бюджету понад чотири мільйони гривень на рік. У самому Харкові в нас лише 18 екскурсійних маршрутів, тематика яких дуже широка. В області можна відвідати давно всім відомі місця перебування Г. Сковороди, куди замовляють як навчальні групові екскурсії так і індивідуальні. Вельми цікаві Красний Кут, Краснокутський дендропарк, Пархомівський музей, Шарівка. Всі екскурсії проводять туристичні підприємства, — розповідає заступник начальника управління з питань фізичної культури, спорту та туризму Ольга ЯЛОВА , котра очолює сектор туризму та курортної сфери. Що стосується оздоровлення, то тут виділимо лікувальне оздоровлення всіх вікових категорій, що здійснюється в найвідоміших харківських базових санаторіях, таких як «Ялинка», «Рай-Єленівка», «Березівські води». Але поки що санаторії — це медична іпостась, яка не стосується туристичного бізнесу. З внутрішнім туризмом у нас ще багато невикористаних можливостей. Дуже багато баз, санаторіїв, пансіонатів в Зміївському районі. Це і Коробові хутори на Сіверському Донці, які називають ще «маленькою Швейцарією» за дивовижну красу природного ландшафту, Орджонікідзе та Гайдари. Багато чудових місць у Балаклійському, Печенізькому, Волчанському районах, де розташовано багато баз відпочинку. Одні з них діють, інші на даний момент знаходяться в Фонді державного майна та виставлені на продаж із метою пошуку господаря, який підніме туристичну галузь. У Харківській області зареєстрована обласна спілка сільського лісового туризму. У нас є вже такі три райони, один із яких знаходиться в Дворічанському районі та два в Вовчанському. Якщо говорити про якість послуг, то тут усе пізнається в порівнянні, оскільки є пропозиція фешенебельного готелю в центрі міста та маленького районного. Різницю можна уявити. Але річ у тому, що тепер прийнято загальнонаціональну програму туризму до 2010 року, що прописує переліцензування всіх підприємств, які займаються наданням туристичних послуг. І до 2006 року всі суб’єкти розміщення повинні пройти сертифікацію та привести свої володіння до якоїсь певної межі. Ми не говоримо про 1—2 зірочки, та все ж... Тому що послуга, за яку платять, повинна бути відповідною. Оплата різна. Цінова політика досить гнучка. Цього року сезон ще не розпочався через несприятливі погодні умови, але ось щодо минулого року можу сказати, що в найкращих наших санаторіях вартість проживання з триразовим та чотириразовим, для дітей, харчуванням становить приблизно 50—55 гривень на день. Головне завдання, яке зараз стоїть перед нами, — відродження всіх баз відпочинку та приведення їх у належний вигляд. Але стримує їхнє підняття земельний чинник. Допоки податкова політика не розбереться, земля в нас не продається, а здається в оренду. І тому багато людей, які хочуть вкласти гроші в розвиток цієї галузі, бояться, що завтра цю землю можуть забрати.

ДОНЕЧЧИНА: НЕ ВІДМОВТЕ СОБІ В ВІДПОЧИНКУ В «ДОНБАСЬКІЙ ШВЕЙЦАРІЇ»

У Донецькій області є дві традиційні та улюблені донеччанами курортні зони — північні (Святогір’я та Красний Лиман) та південні (Азов’я). Безумовно, більша частина санаторно-курортних та оздоровчих закладів розташована в південній зоні, вздовж Азовського узбережжя, і тільки 30% з них знаходяться в Краснолиманській і Слов’янській курортних зонах. Як повідомила начальник відділу з питань туризму та курортів Донецької облдержадміністрації Наталія ШИНКАРЕНКО , всього в Донецькій області є 472 оздоровчі заклади тривалого перебування, які розраховані більше ніж на 60 тис. місць. При цьому 51619 місць є сезонними, а приблизно 9 тис. — цілорічними. Загальна площа, яку займають санаторно-курортні заклади, становить 1100 га. А якщо говорити про якість обслуговування та його вартість у різних санаторіях і базах відпочинку Донеччини, в цьому питанні, зі слів Н. Шинкаренко, власники баз відпочинку прагнуть задовольнити всі запити споживача та створити умови, розраховані на найрізноманітніші смаки та доходи донеччан. Як правило, більша частина жителів області зважає саме на матеріальну складовою відпочинку та вибирає те, що їм по кишені. Стандартний номер або цілком комфортний будиночок зі зручностями та триразовим харчуванням на Азовському узбережжі обійдеться туристу приблизно в тисячу гривень за 10—12 днів з однієї людини. У Святогорську, тобто в північній зоні, це буде трохи дешевше — 800 грн. за 10—12 днів. А приміщення без зручностей і без харчування коштують зовсім дешево — 100—150 гривень. Безумовно, деякі туристи зовсім не зупиняються в будинках відпочинку або санаторіях, вважаючи за краще орендувати кімнату (флігель) у приватному секторі. Жителі всіх курортних міст і селищ Донецької області — Ялти, Урзуфа, Мелекиного, Сєдового, Святогорська й ін. — уже давно обрали для себе подібний бізнес, заробляючи саме на наданні приміщень в оренду. Коштує така тимчасова квартирка не дуже дорого — від 10— 15 до 30—40 грн., залежно від зручностей та розташування щодо «стратегічних» курортних об’єктів — пляжів. Як розповіла Н. Шинкаренко, сьогодні в регіоні дуже непогано розвивається таке явище, як сільський туризм. Наприклад, за об’єднання зусиль Донецької облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування, а також за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні в селі Красному Червоноармійського району Донецької області, відомому як батьківщина композитора Сергія Прокоф’єва, створені умови саме для такого виду відпочинку. Там на відпочивальників чекають численні екскурсії, рибалка, знайомство з народними традиціями та затишні будинки місцевих жителів, максимально упоряджені та за цілком прийнятну ціну — близько 40 гривень на добу з однієї людини. При цьому господарі, які пройшли спеціальну підготовку, надають постояльцям триразове харчування з можливістю вибору меню.

Підготували Олена ПРИВЕН, Луганськ; Олена АСТРАХОВИЧ, «День»; Мирослава СОКОЛОВА, «День»; Марина ГОЛІНА, Харків; Ганна ХРИПУНКОВА, Донецьк; Тетяна БОЙКО, Тернопіль
Газета: 
Рубрика: