Це не жарт — за півтора місяці нинішнього року до міського центру боротьби зі СНІДом звернулися 15 осіб, яких несподівано вкололи в громадських місцях. Цифра величезна, якщо врахувати, що за весь минулий рік «вколеними» були лише два десятки городян. Перше, що спадає на думку людям, які регулярно дивляться телевізор, — ВІЛ-тероризм. Цим терміном журналісти (не медики) позначають прагнення ВІЛ- інфікованих заразити якнайбільшу кількість людей. Кияни вкрай схвильовані ситуацією, активно підігрітою в пресі, і вже буквально готові бігти здавати аналіз крові, вколовши руку об пряжку на сумці сусіда в громадському транспорті або зачепившись ногою за парасольку в черзі за хлібом. Чи справді існує реальна загроза зараження СНІДом через укол шприцом у натовпі та навіщо це потрібне самим «терористам»?
«Не варто здіймати паніку. Лише в трьох із 15 потерпілих виявили на шкірі сліди від уколу: подряпини або проколювання, — відповідає на перше запитання директор міського центру боротьби зі СНІДом Олександр Юрченко. — А аналізи на ВІЛ, СНІД і гепатит мали негативний результат в усіх 15 потерпілих. Прямо говорити, що це справа рук СНІД-терористів, я би не хотів. Взагалі я, як і фахівці Всесвітньої організація охорони здоров’я, не використовую такого терміну. Ще не спіймали жодного зловмисника, який коле людей у натовпі. І, взагалі, таким чином можна передати будь-яку інфекційну хворобу. Ризик зараження ВІЛ-інфекцією при такому уколі, за даними ВООЗ, становить навіть не 1%, а 0,35%. Тоді як ризик зараження гепатитом С — 40%, гепатитом В — 70%. Відповідно, можна говорити про те, що при аваріях (уколах) у суспільних місцях ризик заразитися СНІДом майже виключений, а небезпека гепатиту набагато менша — він лікується».
Усе це ще квіточки, порівняно з дедалі частішими випадками поранення невідомими шприцами, які багато киян знаходять у своїх під’їздах або поштових скриньках. Їх найчастіше викидають туди наркомани, які давно уподобали східці та прольоти між поверхами під свої зборища. Нерідко наркозалежні є носіями багатьох інфекцій. Варто стежити й за дітьми, які норовлять до всього доторкнутися, в тому числі й до блискучої голочки незрозумілого походження в пісочниці. В Україні також відомі випадки, коли безпритульники видавали себе за ВІЛ-інфікованих і маніпулювали дорослими. Вони підходили до людей, загрожували шприцом із голкою, кажучи, що він заражений СНІДом і таким чином вимагали гроші. Вони також вигадали незвичайний спосіб пограбування: псевдоносії інфекції ріжуть собі пальці, забризкують кров’ю товари на ринках, а потім їх спокійно забирають. Часто страждають міліціонери, які працюють із наркоманами. Під час затримання, вони можуть ненавмисно вколотися самі або бути навмисно вколеними наркоманом.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАС ВКОЛОЛИ В НАТОВПІ
«Насамперед треба звернутися до міського центру боротьби зі СНІДом і пройти тестування не пізніше ніж через 7—10 годин із моменту інциденту, — розповідає О. Юрченко. — Тест проводиться безплатно, але не анонімно». Потім можна буде пройти профілактику, але тільки в тому випадку, якщо медики поставлять діагноз: зараження. Протягом півроку варто ще кілька разів здати аналізи для перестраховки, оскільки вірус СНІДу неможливо визначити на ранній стадії. У тому випадку, коли зловмисник схоплений вами на місці злочину, треба викликати міліцію, і тоді горе-терористу світить термін за хуліганство або зазіхання на здоров’я.
ХТО ЦЕ РОБИТЬ І НАВІЩО?
Поки ще жодного «терориста» не затримали, тож стверджувати, що цим промишляють ВІЛ-інфіковані, не можна. «Люди, які щойно отримали статус ВІЛ-носія, перебувають у шоковому стані, потім у них розвивається депресія, але не агресія, — розповідає психолог Юрій Калашников. — Тому вони вкрай рідко мстять таким чином. А навіть якщо й хочуть на зло когось інфікувати, то роблять це через статевий контакт або, наприклад, наркоман підсаджує когось на голку. Взагалі ж агресія, випадки уколів у натовпі — це реакція у відповідь на те ставлення, яке демонструє суспільство до ВІЛ- інфікованих».
Тож, щоб припинити цей терор і не здригатися в годину пік на вулицях, варто насамперед змінити своє ставлення до ВІЛ-інфікованих. Від смертельного уколу не застрахований ніхто, і ніхто не застрахований від зараження ВІЛ іншим шляхом. Треба бути толерантнішими до людей, яким і так вельми нелегко.
