У відродження Острозької академії, мабуть, не вірив ніхто. Я сумніваюся, що в це вірила навіть та людина, яка підписувала відповідний указ. Оскільки в маленькому, забутому Богом містечку, відроджувати вищий навчальний заклад було фантастикою. Як на мене, відродження Острозької академії 1994 року відбулося передусім завдяки глибокій вірі в цю справу. Самореалізація людини відбувається саме тоді, коли вона доводить те, у що не вірять інші. І коли вдяється реалізувати свій задум — тоді можна пишатися і собою, і колективом. Природно, що відродження Острозької академії відбулося завдяки допомозі багатьох людей. Це був дуже складний процес. Але так дав Бог, що в потрібний час траплялися саме ті люди — це представники української діаспори, серед яких Мирон та Леся Куропасі, Богдан Ватраль, Юліян Куляс, Стефан Качарай, Богдан Курчак та ін. Це тогочасні голови адміністрацій, які прониклися ідеєю відродження Острозької академії, низка вчених, які вірили в академію, президенти, які видавали відповідні укази. Щиро вдячні Євгенові Кириловичу Марчуку, адже будучи міністром оборони, він передав Острозькій академії закинуті військові казарми, які перетворились на чудове студентське містечко та військовий ліцей. І безперечно — це газета «День» й Лариса Івшина, яка зробила для Острозької академії надзвичайно багато. Пані Лариса залучила до процесу відродження Острозької академії багатьох вчених і меценатів. Насамперед це подружжя Віталія та Олени Гайдуків, завдяки яким у нас з’явився не лише оригінал Острозької Біблії, новий автобус, а й відреставрована наукова бібліотека. Також у цій плеяді друзів академії варто згадати, на превеликий жаль уже покійного, канадського мецената Ераста Гуцуляка, який виділив кошти на будівництво нового корпусу Острозької академії. Окремо дякуємо за постійну інформаційну підтримку і дружбу колективу газети «День», яка є найпотужнішим інтелектуальним всеукраїнським виданням. «День» відіграв значну роль у формуванні іміджу Острозької академії не тільки в Україні, а й за кордоном.
БЕЗ КНЯЗІВ ОСТРОЗЬКИХ, ОСТРОЗЬКОЇ АКАДЕМІЇ ТА ОСТРОГА ЯК СТОЛЬНОГО ГРАДА МИ НЕ ЗМОЖЕМО ГОВОРИТИ ПРО ПОВНОЦІННУ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ
Я переконався, що історію пишуть не маси, а особистості. Якщо людина здатна продукувати не тільки ідеї, а й дає можливість повірити в них іншим людям, то лише тоді відбудеться успішна їх реалізація. У цьому випадку, кожний відчуватиме свою безпосередню причетність у спільній справі. Коли мої колеги-викладачі, співробітники, а щонайважливіше техпрацівники з гордістю говорять: «Я відродив Острозьку академію», то я найбільше цим пишаюся. Переконаний, що проект відродження Острозької академії оцінить не так теперішнє, як майбутнє покоління. Ми навіть уже цьогоріч це побачили за результатами набору на перший курс. На відміну від інших університетів, у яких значні недобори, нам вдалося навпаки збільшити кількість студентів на 25% порівняно з іншим роком. Ми отримали найдзвичайно якісний склад молодих людей із усіх куточків України.
Історію пишуть здебільшого науковці в Києві, які ділять її на регіональну і столичну. На превеликий жаль, така потужна історія князів Острозьких, яких Іван Огієнко називав найуспішнішими князями, та інтелектуальна історія Острозької академії до цього часу завлишаються в тіні. Навіть сьогодні деякі столичні і львівські історики стверджують, що це регіональна історія, яку не варто долучати в загальну історію України. Свого часу Михайло Грушевський писав, що Острозька академія у ХVІ—ХVІІ століттях була відома як «перше огнище нової освіти, нового шкільництва, нового духовного життя». Однак більшість сучасних вчених історію Острозької академії чомусь ігнорують і не досліджують. Наші вчені постійно відкривають нові історичні імена, нові подвиги, пов’язані з історією Острога та Острозької академії. Достатньо згадати перемогу війська під проводом князя Костянтина Івановича Острозького в битві під Оршею, перемогу в битві під Хотином за участю випускника Острозької академії Петра Конашевича-Сагайдачного. Нації апріорі не може бути притаманний патріотизм, якщо в неї відбирають перемоги та інтелект. Уперше про українську шляхту заговорила професор Наталія Яковенко, за що їй варто віддати належне. Утім мене дивують інші історики, зокрема ті, які пишуть шкільні підручники. За радянських часів нам навмисно ампутували історичну пам’ять про Острозьку академію, князів Острозьких і загалом про все величне, пов’язане з Україною. Наприклад, нам нав’язували думку, що Острозька Біблія була створена на основі Генадіївської Біблії. Але професор Рафаїл Торконяк абсолютно дослідив, що під час написання Острозької Біблії використовувалися першоджерела, зокрема Грецька Септуаґінта. Принцип, за яким була побудована Острозька Біблія, не використовувався у світі взагалі. Аж через 12 років за аналогічним механізмом була створена латиномовна Біблія в Європі. Утім цей інтелектуальний подвиг чомусь до цього часу залишається в тіні української історії.
ФОТО ЮРІЯ ГАРКАВКО
А чого варті наукові праці Острозької академії того часу. Саме тут зародилася не тільки теологія та філософія, а й філологія, полемічна література, астрономія, медицина та математика. У нашому музеї зберігається конспект спудея з математики, який підтверджує надзвичайно високий рівень вивчення цієї науки в Острозькій академії. До того часу, поки історія князів Острозьких, Острозької академії та Острога як стольного града не буде вписана в загальну українську історичну канву, ми не зможемо говорити про повноцінну історію України. В Острозі була не тільки Острозька академія. Тут функціонувала вища школа тлумачників Талмуду, у якій гуртувалися єврейські вчені, письменники, поети, равини. В Острозі була потужна римо-католицька громада, для якої функціонував єзуїтський колегіум. У той час такі колегіуми були найвищим пілотажем у галузі освіти. Нещодавно ми здійснили ще одне наукове відкриття. Виявляється в Острозі була мечеть і школа для мусульман, полонених князем Острозьким. І це ще одна недосліджена сторінка історії України.
ТРІУМФАЛЬНА АРКА ТА ВІДКРИТТЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО КОРПУСУ
Із самого початку відродження ми зробили акцент на якісному навчанні без корупції. Певною мірою нам було легше порівняно з іншими вишами, оскільки своє функціонування розпочинали з нуля без укорінених совкових традицій. Також я прихильник того, щоб у колективі працювала інтелектуальна молодь. У них можна вселити «бацилу» порядності, моральності та вболівання за свій навчальний заклад. Тому вдалося сформувати нову генерацію викладачів, які не беруть хабарів. Мені приємно, що ці молоді люди вже доктори наук, вони володіють багатьма мовами, сучасними технічними засобами і можуть вести заняття на високому рівні. Завдяки такому підходу українське суспільство поповнюється випускниками Острозької академії, які дотримуються таких самих принципів, як і їхні наставники. Це вселяє надію, що в майбутньому кількість таких людей зростатиме за геометричною прогресією. Із Острозькою академією угоди про співпрацю уклали низка зарубіжних університетів, адже вважають за честь співробітничати з нами. Острозька академія входить у Європейську асоціацію університетів, Консорціуму українських університетів та Варшавського університету, також ми успішно реалізовуємо програму європейської мобільності «Erasmus+», у нас діє низка обмінних програм.
Раніше в місті Острозі спеціально створювалися різноманітні лікарні — для душевнохворих, сліпих, глухих, немічних людей. Більше того, Острог із часом перетворився на своєрідне регіональне страховище. Коли необхідно було налякати дитину — казали: «Тебе в Острог треба відправити», коли необхідно було щось чоловікові дорікнути, то в жінки була останньою фраза: «Тобі в Острог пора». Це було найганебніше. Сьогодні ця критична межа перейдена. Відбулося те, про що я мріяв, адже батьки тепер кажуть своїм дітям: «Учись, дитино — може, вступиш до Острога в академію». Цьогоріч до нас вступили понад 12 медалістів із Києва. Це свідчення того, що на небосхилі вищих навчальних закладів з’явилася вища школа — Острозька академія, яку недарма називають українським Оксфордом.
Тепер, коли Острозька академія досягнула значних успіхів та міжнародного визнання як науково-дослідний національний університет, ми задумалися, що ж зробити для відродження міста Острога загалом. Відтак виникла ідея побудувати комплекс нового корпусу Острозької академії на центральній площі міста, у якому поєднані архітектурні риси XVI століття і сучасності. Такого архітектурного стилю в Україні ще немає. Тому без сумніву, що цей архітектурний шедевр стане неабиякою окрасою міста і принадою для туристів. Також ми реалізовуємо ще одну архітектурну композицію, яку плануємо відкрити в день святкування 440-річчя Острозької академії. В Україні, виявляється, немає тріумфальних арок. Існують міркування про те, що руки ворога їх спеціально руйнували для того, аби стерти з історичної пам’яті українців наші перемоги. Ми вирішили відродити традицію будівництва таких арок. І спорудили першу арку при в’їзді до Острозької академії, яка присвячена сакральній книзі — Острозькій Біблії. Монументальна споруда зроблена у вигляді титульного аркуша Острозької Біблії, на бокових стелах арки будуть зображені постаті тих людей, які створили Біблію. Ця архітектурна композиція символізує тріумф моралі, духовності та інтелекту — пріоритетних цінностей Острозької академії. Упевнений, що тріумфальна арка скоро буде побудована і на честь нашої перемоги в Донецьку, Луганську та в Криму.
