Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Відродження старовинного мистецтва гарячої емалі

22 січня, 2008 - 00:00

Із 1 по 15 лютого в Музеї народного декоративного мистецтва в Києво-Печерській лаврі пройде виставка гарячої емалі «Майстерня Олександра Бородая». На виставці будуть представлені найновіші твори відомого майстра та його учнів, серед яких Тамара Турдиєва, Юлія Бородай-Довгань, Тетяна Ільїна, Тетяна Дреєва та Настя Рябчук. Образи сучасних українських емальєрів зацікавили відомого фотографа Наталію Живаго, серія фоторобіт якої розкриє ще один аспект емальєрного мистецтва.

Гаряча емаль виникла ще за часів Cтародавнього Єгипту, спочатку як імітація коштовного каміння, і застосовувалась як оздоблення для ювелірних прикрас. Потім унікальна техніка розвинулася в Cтародавній Греції та Візантії, Київській Русі, французькому Ліможі та в Західній Європі доби Модерну. Лише з початком ХХ ст. гаряча емаль розпочала свій поступ як станкова техніка.

Вишукане й старовинне мистецтво гарячої емалі нині відроджується в Україні. Олександр Бородай, один із найвідоміших українських емальєрів, всебічно популяризує емаль. Його емальєрні твори неодноразово представляли Україну в різних країнах Європи, Канаді та США. Досягши значних професійних висот у цьому виді мистецтва, Олександр Бородай завжди відчував потребу не лише вдосконалювати свої знання і вміння, а й ділитись ними з учнями. Серед яких — професійні графіки, живописці, монументалісти й скульптори. Перша виставка «Майстерні О. Бородая» пройшла з великим успіхом у 2004 році в галереї «А-Хаус».

Гарячу емаль завжди пов’язували з ювелірним, в кращому випадку — декоративно-прикладним, традиційним мистецтвом. Твори, що експонуватимуться на виставці, значно розширять уявлення про можливості емалі. Це абсолютно новітнє, сучасне, навіть андеграундне та експериментальне мистецтво, в якому гаряча емаль демонструє всю гамму своїх пластичних можливостей на площинах великого розміру та в просторових композиціях, без втрати при цьому глибокого культурного контексту. Коштовна і розкішна техніка ніби переходить в інший вимір, конкуруючи з живописом, графікою, скульптурою, дизайном, фотографією та прикладним мистецтвом і, безумовно, в цій конкуренції виграючи. Тут ви зустрінете цілком неочікуване вирішення костюмів з металу, тривимірний емальєрний живопис, оригінальні кубічні емалеві скульптури та динамічні інсталяції. Не можна не зупинитися перед станковими творіннями Олександра Бородая, в яких фарби замінює палітра блискучих, дзеркальних, тьмяних і фактурних металів, які разом з прозорою і непрозорою барвистою емаллю створюють неймовірно складні та глибоко філософські твори.

Проста і щира людина — Олександр Бородай — має золоті руки й володіє талантом справжнього генія. Кожен його твір, кожен проект завжди виглядають велично, ефектно та надсучасно, й при тому глибоко хвилюють та спонукають до роздумів. Він був першим в Україні, хто почав застосовувати художню емаль в архітектурі. Саме емальєрними панно Олександра Бородая оздоблена станція київського метро «Видубичі», головна обсерваторія Національної академії наук України. Разом з учнями О. Бородай створив грандіозну емальєрну композицію для холу Палацу культури і дозвілля «Листопад» в м. Полтава. У доробку майстра — оздоблення десятків громадських і приватних об’єктів, сотні творчих робіт, а ще більше творчих задумів.

Виставка в МУНДМ — ще один крок до висвітлення проблем, що зараз існують у художній емалі в Україні. Одна з яких — організація творчого об’єднання емальєрів. Подібні об’єднання працюють в Європі — Франції, Голландії, Угорщині, Росії, Іспанії, а також у США та Австралії. Таке об’єднання дозволило б згуртувати українських емальєрів, проводити спільні виставки і симпозіуми, сприяло б обміну технологічним досвідом, а також популяризувало б складну й рідкісну гарячу емаль.

Юлія БОРОДАЙ, куратор виставки
Газета: 
Рубрика: