Про руйнівний ураган «Сенді», що знищив східне узбережжя США, сказано немало. Але свідчення очевидця цінніші за будь-який репортаж.
— Коли ти вперше почув про «Сенді»?
— Новину про ураган, що насувається, я отримав із Москви від дружини Каті, яка вилетіла туди.
— Чи часто подібні урагани трапляються в Нью-Йорку?
— Подібні, на щастя, трапляються рідко — багато що має збігтися: місце виходу на берег, насиченість циклону, наступ холодного фронту, висота приливу... Розповідають, щось подібне траплялося 1821-го, 1893-го та 1935 років. Проте слабші циклони та шторми (але не менш небезпечні) для Нового Йорка не є рідкістю. Говорять також, що з 1995 року стихії почастішали.
— Чи був якийсь страх, бажання втекти якнайдалі?
— Страху не було. Але залишатися поблизу роз’ятреного океану, коли оголошена обов’язкова евакуація, здалося дурістю несусвітньою. У нас, на щастя, є традиційний тепер притулок на порівняно безпечних висотах Кряжа-на-Затоці (або Бей-Риджа) у відомому тобі будинку наших друзів. Більше хвилювався за майстерню, що знаходиться на Червоному мисі (Ред-Хук) за квартал від Верхньої затоки.
— Яка загалом була емоційна атмосфера в місті?
— Паніки не було, зате надмірної веселості та чуток не бракувало. Чув у автобусі, ніби «обов’язкова евакуація вигідна муніципальним властям». Недарма наше місто Готемом (вигадане, але дуже схоже на Нью-Йорк, місто з коміксів про Бетмена. — Д.Д.) називають.
— Яких заходів уживала влада?
— Відкрили 76 притулків у всіх п’яти міських районах. Були завчасно скасовані заняття в усіх навчальних закладах, заборонені всі зовнішні роботи, а також закриті всі тунелі та відключена вся система метро. Закрили Біржу. По всіх каналах радіо та ТБ оголошували останні новини та попереджали про евакуацію й про монструозну природу «Сенді». Потрібно віддати належне точності прогнозів. Телефонні компанії постійно надсилали застережливі повідомлення.
— Як реагувало населення? Чи всі сприйняли попередження серйозно?
— Населення, будучи зразком різноманіття, реагувало відповідним чином: хто затоварювався в супермаркетах, хто пив із друзями пиво та кепкував із сусідів, які збиралися евакуйовуватися, комусь нікуди було евакуюватися. Репортери показували по телебаченню нашу турецьку кав’ярню на набережній Затоки Овечої Голови (Шипсхед-Бей), господарі якої обіцяли не зачинятися, поки не піде останній відвідувач. Нагадаю, що ця територія належала до евакуаційної «Зони А», тобто евакуація була обов’язковою. Відомий також факт, що під час горезвісного урагану 1821 року штормовий приплив за одну годину досяг висоти чотирьох метрів... Чув я і таке: «Я війну пережила і землетруси в Києві, то переживу ураган і повінь. До шостого поверху вода не дійде»... А також таке: «Американці завжди панікують».
— Яким був початок урагану?
— Почалося з вражаючих телевізійних кадрів руйнування Нового Джерсі (Нью-Джерсі). Тим часом над Містом почали віяти «вихори ворожі», створюючи тривожну прелюдію, що не віщувало нічого мажорного. О сьомій вечора в понеділок був зупинений муніципальний транспорт. Вітер поступово посилювався. Все це крещендо тривало добу, і в сутінках вівторка завершилося кульмінаційними форте-фортісімо вітру. Потім вступив океан. Вода піднімалася в пітьмі нестримно і невблаганно. Тут-то і зазвучали перші, але переконливі ноти паніки.
— Коли ураган досяг піку, де ти був? Що бачив?
— На щастя, коли ураган досяг піку, я сидів перед телевізором у теплій квартирі після гурманської вечері в компанії друзів. Увесь жах стихії для нас був у вражаючому витті вітру за вікном і кінематографічних ефектах телевізійних репортажів. Кілька разів відчутно струсонуло наші крісла й диван (а будинок — цегляний, 6-поверховий, 70-річний). За вікном було також чути звуки гнаних вітром предметів. А телевізор демонстрував неправдоподібні катастрофічні картини: вода уривається на залізничну станцію в Хобокені у Новому Джерсі; вода затоплює меморіал 11 вересня, утворюючи гігантський водоспад; на океанських перехрестях Нижнього Манхеттена — вихоплені з пітьми стрімкі каламутні хвилі; далекі пожежі на Мисі Бризів на Рокавейській косі. Постійно виходили в ефір репортери (одні репортери були відрізаними від своїх автомобілів, і надовго б залишилися без їжі, якби хтось не виніс їм сиру з фруктами). У самий пік ураганного танцю нас почали завалювати закликами сидіти вдома. Телебачення ж показувало рятувальників, які вивозять обивателів, що засиділися в зоні евакуації.
— Чи досягла повінь вашого будинку? Якими були наслідки?
— Мій будинок на Затоці Овечої Голови (Шипсхед-Бей) знаходився в «Зоні А». Океан дійшов до гаража та технічних приміщень у підвалі, а також дістався фойє та квартири цокольного поверху, і не здавав позиції цілу добу. В будинку до цього часу (вже цілий тиждень) немає ні електрики, ні опалювання. Нічна температура — близько нуля. На сходах — темрява. В будинку багато літніх людей. А ще домашні тварини. Магазини в найближчій окрузі або зруйновані, або стоять без світла. Потрібні їжа, вода, теплий одяг.
— Якщо пригадати цю стихію як ряд епізодів — флешбеків, то який із них тобі найбільше запам’ятався?
— Нічний водоспад у котловані Меморіалу 11 вересня. Роздратування одного з телерепортерів на завсідників, які вперто сиділи в небезпечній зоні, яких доводилося рятувати в пітьмі та негоді, ризикуючи життям рятувальників. І дві картини наслідків: човен на бруківці за один квартал від моєї майстерні та від океану; яхта без щогли, перекинута через пішохідний міст над Затокою Овечої Голови.
— Чому все ж Нью-Йорк уразив удар такої сили?
— Нічого несподіваного в цьому ненемає: Місто знаходиться на островах, а Атлантичний океан — сусід суворий, і, коли його залучають до атмосферних «розборок», наслідки зазвичай сумні. Чим далі око урагану, тим легші наслідки. Хоча багато залежить від наявності специфічних умов.
— Які райони постраждали найбільше?
— Найбільше постраждали прибережні низинні райони островів. На Довгому острові (Лонг-Айленді) постраждали Рокавейська коса, Брайтонський та Манхеттенські пляжі (Брайтон-біч і Манхеттен-біч), Затока Овечої голови (Шипсхед-Бей), Червоний мис (Ред Хук). Дуже постраждали Нижній Манхеттен, східне узбережжя острова Штатів (Статен-Айленда) і прибережна частина Бронкова (Бронкса).
— Чи добре було організовано рятувальні роботи, заходи реагування? Це питання особливо актуальне у зв’язку з великими збитками на пострадянському просторі при набагато менших катаклізмах.
— Для Міста та руйнувань таких масштабів влада спрацювала цілком злагоджено, хоча про рівень злагодженості ми, напевне, довідаємося пізніше. Багато було зроблено й силами громадськості. Безліч городян самовіддано чистять Місто та піклуються про тих його мешканців, які опинилися в скрутному становищі. Негативним здався момент відмови мера Блумберга від патрулів Національної гвардії — випадки мародерства та пограбування порушують спокій населення найбільш несприятливих районів, які залишилися без світла. Але Національна гвардія бере активну участь у ліквідації наслідків і допомагає постраждалим (доставка води, їжі тощо). Дивує відсутність будь-якої муніципальної допомоги в деяких особливо постраждалих зонах, як, наприклад, Затока Овечої голови.
— Ти згадав про мародерство.
— Трапляється. Чим довше в цих районах немає електрики, тим сміливішими стають мародери. Проте вони, здебільшого, — представники характерних верств суспільства, чиє свято настає, коли страждає решта соціальних верств.
— Чи скоро, на твою думку, Місто оговтається?
— Думаю, за рік рана зарубцюється. Але рубець запам’ятається.
— При такому, як ти сказав, суворому сусідстві, які катаклізми найнебезпечніші для Нью-Йорка?
— Будь-який катаклізм із затяжними наслідками може нашкодити Місту. Гадаю, що найнебезпечнішими для Нового Йорка є соціальні катаклізми.
— Чи можна сказати, що Нью-Йорк, враховуючи його місцерозташування, сам собою є постійним викликом стихіям?
— Будь-яке місто як штучне середовище — це виклик природним умовам. А такий велетенський організм, як Новий Йорк, що має складну інфраструктуру та розташований на межі стихій, особливо вразливий. Відвойовуючи територію в океану, Місто має бути готовим до контратак і втрат. І в цьому сенсі його скляні башти та ламке прибережне житло можуть сповна справляти враження виклику стихіям.
ДО РЕЧІ
Новий ураган загрожує північному сходу США
Губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо висловив стурбованість у зв’язку з можливістю нового урагану на північному сході країни. Влада не відкидає можливості евакуації населення цих районів, повідомляє interfax.com.ua. «За цих умов ураган може становити серйозну небезпеку. Якщо нам доведеться розпочати евакуацію, ми розпочнемо її на ранніх етапах», — сказав губернатор, нагадавши про численні руйнування після урагану «Сенді».
Раніше американська метеослужба повідомляла про можливість обрушення на північний схід США зливових дощів, поривчастого вітру і снігових бур пізніше на цьому тижні.
