Уперше Арнштейн опинився в Україні на початку 2000-х років — відвідував приятельку. Відтоді регулярно навідується у країну, стежить за подіями, які тут відбуваються. «Цієї осені вирішив наживо подивитися, яка ситуація склалася в Україні — перед цим приїздив 2012 року. Також захотів підтримати військове формування, не пов’язане з політикою», — зізнається Арнштейн. У жовтні норвежець прилетів до Києва з валізками, в яких були рукавички, термобілизна, деяка оптика, наколінники. Ці дарунки отримав один з танкових батальйонів.
«Допомагаю, бо я — норвежець. Уявляю, як це, коли до тебе вторгаються, — каже Арнштейн Траней. — Жодна нормальна людина у Норвегії не підтримує Росію щодо анексії Криму та навали в Україну». Активіст збирає гроші для українських бійців у Скандинавії та — через Інтернет — у США та Канаді. Закуплені на ці кошти речі в Україну привозять приятелі волонтера. Незабаром Арнштейн знов відвідає Київ. Зокрема, він передасть танковому батальйону, з яким потоваришував, автомобіль «шевроле».
Арнштейн має військовий досвід: півроку активіст був у Лівані з місією ООН і чотири місяці — в Афганістані із силами НАТО. «Мені сподобалося в Афганістані, хоча інколи нас з товаришами хотіли вбити, — ділиться враженнями Арнштейн. — Ця країна була гнітючим місцем, купа будівель у радянському стилі і все таке. Але я вражений тим, як афганці виживали. Вони дбали про себе і співвітчизників, незалежно від того, яка зовнішня сила панувала».
У званні тимчасового капітана Арнштейн вийшов у запас. Нині живе у місті Саннефіорд і утримує інтернет-магазин пневматичної зброєї, обладнання для пейнтболу і страйкболу. Специфіка роботи допомагає у пошуку речей, потрібних для військових. За спостереженнями Арнштейна, у Норвегії гроші нашим бійцям жертвують насамперед місцеві українці. Волонтер пояснює: «Сьогодні є занадто багато важливих приводів для пожертв — наприклад, Сирія. Тому збирати кошти важко». Втім, Арнштейн розширює свою ініціативу: віднедавна він збирає речі для цивільних жителів зони АТО.
Танкісти радіють посилкам з Норвегії. «Захід не може допомагати Україні військовим спорядженням. Але Арнштейн знаходить речі, які використовують у «цивільному» житті й у військовому побуті», — зауважує Олександр Буйволюк, заступник командира танкового батальйону, яким опікується волонтер зі Скандинавії. Також Арнштейн хоче провести для українських бійців тренінг зі співпраці військових і мирного населення. Активіст проводив подібні заняття у Норвегії і вже надіслав їх програму Олександру Буйволюку — той узгоджує захід з командуванням.
Волонтер зі Скандинавії порівняв норвезьких і українських воїнів: «В українському підрозділі, якому допомагаю, майже всі — резервісти. У молодості я був у норвезькій армії резервістів — нас би мобілізували, якби Радянський Союз вторгся до країни. Наші солдати мали все, що треба, хоча це було старе обладнання. Я не розумію, чому Україна не дає своїм солдатам необхідні речі. Все, що ми з товаришами передаємо вашим воїнам, їм мали видати в армії».
На думку Арнштейна, за останні десять років Україна стала менш радянською. Раніше на дорогах їздили самі «лади» і скажено дорогі «мерседеси», тепер більше автомобілів середнього класу, а люди одягаються, як у Західній Європі. Але норвежцю заважає мовний бар’єр: за словами волонтера, в Україні мало хто говорить англійською. Втім, Арнштейн Траней бачить майбутнє країни оптимістично і наголошує: «Бажаю українцям миру. Час вигнати загарбників, путінську орду, і припинити бойові дії. Після цього у вас не буде жодних проблем із власними політиками».
