За останні місяці практично нікого з претендентів
на президентський пост, крім Леоніда Даниловича Кучми, телеглядачі побачити
й почути не можуть. Чи не парадокс: рейтинги претендентів, згідно з даними
соціологічних опитувань, публікуються, а подивитися на них самих — зась!
На «Діалог про важливе» в прямому ефірі одеської
телекомпанії «ОТБ-2» запрошували не кожного. В. Пинзеник, В. Яворівський,
О. Єльяшкевич, В. Щербань, С. Соболєв — ось лише деякі з політичних діячів,
котрі провели досить напружені зустрічі з досвідченою та «колючою» телеведучою,
економістом за професією Вікторією Бєлошицькою. Варто зазначити: створив
на базі «ОТБ-2» своєрідну «політстудію Одеси», а потім як би передав її
у спадщину В.Бєлошицькій колишній керівник компанії Леонід Бірюк, що декілька
років назад перебрався до більш просторого київського кабінету — заступника
гендиректора «Інтеру». Власне, одна з програм «ОТБ-2» — «Бізнес-кур'єр»
продовжує виходити в ефір на тому ж каналі, що й «Інтер», — близько п'яти
годин на тиждень у рамках регіонального мовлення... А ось телеведуча В.Бєлошицька
після недавніх «Итогов» з гостем студії «ОТБ-2», яким виявився народний
депутат Євген Марчук, раптово з екрана каналу зникла. На дзвінки здивованих
телеглядачів із редакції відповідають: «Ні, редактор Бєлошицька у нас не
працює, веде програму «Нюанси» у компанії «Міст» — на 24-му дециметровому...»
Чим же викликані несподіване і стрімке звільнення з «ОТБ-2» й створення
нової програми? Чи не пов'язане це, як підозрюють деякі «особливо проникливі»
одесити, з жорстким діалогом на студії саме з цим київським гостем, зокрема,
його кількома не зовсiм приємними висловлюваннями в прямому ефірі на адресу
вищого керівництва України? Так, власне, й почалася бесіда з В. Бєлошицькою
про деякі вразливі місця, що стали помітними, й труднощі вітчизняної журналістики
напередодні офіційного старту передвиборної президентської гонки.
— Я би почала з відповіді на друге запитання: і так, і
ні. Так, після прямого ефіру з Є.Марчуком мені довелося вислухати поради-попередження
щодо «необережності» у виборі гостей прямого ефіру, опосередковані рекомендації
«не лізти у високу політику». До речі, не обійшлося без наполегливих порад
і напередодні — після висловлювань В.Пинзеника про те, що економічне процвітання
України в майбутньому можливе, але за умови обрання нового політичного
керівництва. Так що після діалогу в прямому ефірі з Марчуком, котрий також
не уявляє подолання системної кризи в Україні без переобрання її керівництва,
дилеми переді мною — залишатися або йти — вже не було. Хоча, з іншого боку,
не можна сказати: «мене звільнили». Сама подала заяву. І вирішила це я,
до речі, також не раптово. А який, власне, залишався вихід? Напруження
передвиборних баталій ще попереду — а як вести майбутні діалоги з політиками
в прямому ефірі, не маючи можливості поставити в інтересах виборців будь-яке,
в тому числі жорстке, неприємне запитання? Або, скажімо, без улесливості
переадресувати співрозмовникові зауваження або запитання телеглядачів,
що телефонують до студії? Для мене принаймні це найважливіша умова — тому
мала про всяк випадок своєрідний «запасний аеродром». Такий коротко мотив
переходу до незалежної комерційної компанії «Міст», де й «народилася» програма
«Нюанси».
— Виникнення напередодні виборів будь-якої телепрограми,
тим паче, «політичної», викликає особливу увагу...
— До речі, не тільки з боку глядацької аудиторії. А насамперед,
як довелося пересвідчитися, — насторожену реакцію з боку можновладців:
на кого працюватиме? Це, чесно кажучи, ображає. Тому що мається на увазі:
всі продалися, що називається, «на корню». Поділилися — хто з ким і на
чиєму боці. Хоч, на жаль, якщо спробувати осмислити відеопродукцію, що
пропонується одеситам у останні місяці, іноді дійсно виникає неприємне
відчуття своєрідної гри в піддавки з телеглядачем. Особливо яскраво це
явище висвічується на держканалах. Телеаудиторії начебто пропонується:
давайте не будемо даремно ремствувати — не так уже все в нас погано, а
наприкінці жовтня навіть буде прекрасний «вибір» — віддати голоси за продовження
на п'ять років повноважень чинного керівництва країни. Але мені здається,
що це головним чином вибір начальства УТ-1. Гірше, звичайно, що поступово
на цей режим «повного взаєморозуміння й відробляння будь- яких завдань
«господарів життя» переходять й інші телекомпанії — «стерилізації» зазнають
ледь чи не всі центральні канали. Проміжний підсумок — наявний: за останні
місяці практично нікого з претендентів на президентський пост, крім Леоніда
Даниловича Кучми, телеглядачі побачити й почути не можуть. Чи не парадокс:
рейтинги претендентів, згідно з даними соціологічних опитувань, публікуються,
а подивитися на них самих — зась! Нещодавно, щоправда, з'явився в програмі
В'ячеслава Піховшека екс-президент Кравчук. Не втрачаю надії: може, ще
кого-небудь із політиків його програма висвітлить. Але хіба це не той самий
виняток, який зайвий раз підтверджує негласна заборона на допуск до ефіру
небажаних політопонентів? А з іншого боку, якщо їх практично «викреслили»
навіть з програм новин «Інтеру», ТСН, виникає резонне запитання: наскільки
телекомпанії відбивають реальний спектр думок? День у день на цих каналах
— переважно керівники виконавчої влади. Що, інші політики відійшли в кращий
iз світів?
Переконана: це помилка команди Леоніда Кучми, передусім,
іміджмейкерів. Бо коли людям намагаються нав'язати ілюзію, неначе в них
один-єдиний вибір, у багатьох виникає настрій проголосувати за принципом
«від противного», віддати бюлетень за будь-кого з опонентів нинішньої влади.
У тому числі — за викоханих самою владою. Наприклад, за ту ж Наталю Вітренко,
якій протягом минулого року давали «зелене світло» у випусках теленовин...
— Але чому б не поглянути й на «тіньовий» бік зробленого
вами профвибору — залишити за собою право висловити думку або хоч би поставити
будь-яке запитання майбутнім гостям Одеси, претендентам на вищий державний
пост? Я маю на увазі пов'язане з переходом у «дециметрову» телекомпанію
можливе звуження глядацької аудиторії, а значить — і «впливовість» програми...
— Якраз щодо «впливовості» та й кількості глядачів «довгохвильового»
каналу, вважаю, можна й посперечатися. Як я пересвідчилася, частіше за
все гостям моєї колишньої студії в «ОТБ-2» телефонували люди похилого віку.
А ось Олександрі Кужель — останньому з учасників нової програми «Нюанси»
— вже адресували запитання переважно люди середнього віку й так звана «просунута»
молодь. Словом, активна частина суспільства. А мені, чесно кажучи, зовсім
не байдуже знати їх умонастрої, вислуховувати різні погляди й мати можливість
впливати на формування думок.
— Чому нова телепрограма називається «Нюансами»?
— Я б сказала так: багато які політичні події і явища сприймаються
нами по-різному. Так само, до речі, вони іноді й подаються в ЗМІ: наводиться
офіційний погляд, а поряд й інші, неофіційні версії або позиції, що визначають
ставлення до того, що відбувається, ведучих політиків або партій. Відомо:
за кожною подією, вчинком, висловлюванням стоїть мотив. У виявленні цього
мотиву й полягає значення програми. А відмінності в думках, що здавалися,
на перший погляд, неістотними, часом розкривають причинно-наслідковий зв'язок
події або явища, висвічуючи близькі до справжніх, але з яких-небудь міркувань
«затемнені» їх грані. Іншими словами, «Нюанси» допомагають відійти від
клішованого сприйняття подій, що, як правило, забарвлюються лише в два
кольори: чорний і білий. І виходить ціла гама кольорів, веселка. Важливо
й те, що обговорення того, що відбувається перед телекамерою, ведеться
в прямому ефірі, «без краватки» та ще й із участю телеглядачів, що різко
обмежує можливості гостей студії сфальшивити або обдурити телеаудиторію.
Відповіді на несподівані запитання «видають» і рівень інтелекту, і щирість,
і навіть риси характеру. Вважаю, саме з цих міркувань деякі наші політики
й бояться прямого ефіру.
Найцікавішими для телеаудиторії, якщо судити за кількістю
дзвінків, були зустрічі в нашій «політстудії» Віктора Пинзеника, що створив
системну концепцію функціонування економіки, і Євгена Марчука, найбільш
замовчуваного, на мій погляд, претендента на найвищий державний пост. Напевно,
саме з цих причин першого старанно «ховають» як економіста, а другого —
як головного суперника чинного Президента в неоголошеному передвиборному
марафоні. Навіть недавній візит до Одеси та зустрічі з городянами того
ж Є. Марчука місцеві ЗМІ, підконтрольні владі, постаралися або «не помітити»,
або поінформувати про це «одним абзацом» постфактум.
Характерно те, що доводилося чути на свою адресу й на адресу
інших учасників передачі й зауваження такого роду: що ж ти робиш із гостя
студії клоуна? Що відповісти? Марно ж доводити, що в прямому ефірі телеведуча
мало чим може допомогти співрозмовникові. Яскрава, сильна особистість у
політичній студії виграє, а «замовлена ангажованість» — просто вбивство
для непоказного співрозмовника. З цієї причини, гадаю, і не практикуються
діалоги в прямому ефірі з деякими претендентами на «вище крісло»...
— Як ви вважаєте, чи вдасться «Нюансам» виконати місію
незалежної політичної студії Одеси протягом президентського марафону?
— Загадувати не буду, але принаймні ту характерну особливість
кращих одеських ЗМІ, яку називають «здоровим скепсисом», спробую зберегти.
Просто не сприймаю телепрограм, що створюються в «патетичній» або «істеричній»
тональності, що, на жаль, все більше входять нині в моду навіть у студіях
деяких центральних каналів...
