Нині у Державному департаменті з виконання покарань працюють над тим, щоб розширити повноваження психологів у судах. За словами заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, це передбачено у концепції ювенальної юстиції, над впровадженням якої нині активно працюють у Мін’юсті. На думку експертів, такі новації — це один iз перших кроків у реформі всієї судової системи. Але чи готові українські суди співпрацювати із психологами, і чи готують таких фахівців в Україні? На думку правознавців, саме психологи допоможуть неповнолітнім найти спільну мову із потерпілими, як і адаптуватися до життя після виходу з місць позбавлення волі. Поки що подібні функції покладені на судових вихователів, але, як переконують експерти, на практиці картина зовсім інша — їх немає у жодному суді України. У чому ж особливості співпраці суддів та психологів «Дню» розповів президент Українського центру порозуміння Роман КОВАЛЬ.
— Пане Романе, які функції має виконувати психолог у суді?
— Серед основних його обов’язків — допомога суду у прийнятті рішень щодо неповнолітніх. Але наразі не існує жодного закону, який би визначав, що саме повинен робити психолог у суді. Тому його поява у судовому засіданні без відповідного законодавчого положення нічого не змінить. Його участь вкрай важлива, приміром, якщо він дасть експертну оцінку стану неповнолітнього в момент скоєння злочину, суддя може прийняти більш виважене рішення. Головна мета суду — не просто покарати неповнолітнього (це призводить до того, що неповнолітній відчуває ізольованість), а виправити і, можливо, перевиховати. Проте пом’якшення вироку ні в якому разі не повинно бути самоціллю для психолога.
— Чи прийняті відповідні закони чи програми, які передбачають співпрацю суддів та психологів?
— Наразі посада психолога у суді ніде не прописана і не співвідноситься з іншими законами Кримінального кодексу. Тому виходить, що законодавчо такий пункт існує, але в реальності картина зовсім інша: яким чином виконувати це положення, нікому не зрозуміло. Так само, як з ювенальною юстицією. Нині існує указ Президента України про затвердження концепції реформи кримінальної юстиції, одним iз пунктів якої є створення Національної концепції ювенальної юстиції. Коли ця концепція буде прийнятою — невідомо. Тому вирішуючи долю неповнолітніх правопорушників, судді керуються статтями кримінально-процесуального кодексу України, де існують відповідні статті, що стосуються виключно неповнолітніх і передбачають перелік осіб, які можуть брати участь у судових засіданнях. Також є положення про судового вихователя, яке не працює, оскільки подібна посада має створюватися за рахунок місцевого бюджету при судах, але така практика в Україні поки що не прижилася. Тому наразі у жодному судовому засіданні вихователі участі не беруть. Можливо, це міг би бути психолог за фахом, але знову ж таки на практиці нічого подібного немає.
Перш ніж впроваджувати посаду психолога у суді, треба прийняти загальні засади та принципи ювенальної юстиції, а потім робити конкретні кроки, які залучатимуть психологів до судових засідань. Але для початку треба точно визначити функції психолога, адже це ще один додатковий професіонал, який у системі реагування на злочини проводить відповідну роботу з неповнолітніми. Тому такі фахівці повинні відчувати відповідальність за свою роботу з неповнолітніми. В цілому у концепції ювенальної юстиції передбачено три її головних функції: охоронна або захисна, виховна та відновна. Саме принцип відновного підходу передбачає: неповнолітній, який потрапив у конфлікт із законом, має зустрітися з тим, кому завдав шкоди, з обговоренням завданої шкоди, вибаченням і якимись діями правопорушника на виправлення цієї шкоди. Такий підхід відновлює стосунки між потерпілим та правопорушником, їхній психологічний стан, а також почуття відповідальності та власної гідності правопорушника, який, можливо, вперше скоїв злочин і не зовсiм усвідомив свою вину.
— Якщо посада психолога у суді все ж таки стане обов’язковою, де готуватимуть таких фахівців?
— Наразі існує низка навчальних закладів, де навчаються майбутні психологи. Але інша справа — чи дійсно на психологічних факультетах проводиться певна підготовка до роботи з неповнолітніми у судах, чи навчають їх у тому ракурсі, який би допоміг судам краще розуміти особистість неповнолітнього і на підставі експертного висновку приймати більш зважливе рішення. Посада психолога має впроваджуватися у загальному контексті судової реформи. Наш центр давно ініціює створення служби пробації, яка передбачає не тільки покарання правопорушника, а й подальшу його реабілітацію, включення в громаду, виправлення, а також вирішення тих проблем, які призвели до скоєння злочину (сімейні чи побутові). Якщо Департамент з виконання покарань погодиться, що психолог має виконувати саме ці функції, це буде ідеальним варіантом для ювенальної юстиції. Адже це дозволить робити соціальну оцінку особистості, аналіз умов, у яких перебуває неповнолітній, а також надавати цей звіт судді і проводити програму примирення між порушником та потерпілим. Це можливо зробити, але інше питання — у якій судовій структурі це підпорядкувати. До речі, за кордоном служби пробації вже давно ввійшли у практику. Вони допомагають системі кримінальної юстиції краще виконувати свої функції, адже завдання служби — не тільки покарання, а й виправлення і повернення неповнолітнього у суспільство після перебування у місцях позбавлення волі. А для неповнолітнього важливо знати, що він залишився повноцінним членом громади навіть після арешту. Застосовуючи більш сучасні, гуманні та ефективні підходи, служби пробації переконують і неповнолітніх, і членів суспільства, що юний правопорушник справді виправився і зрозумів свою провину.
