«Моральний вибір українських журналістів у сучасних політичних умовах» — таку назву мав круглий стіл в Запорізькому національному університеті, провести який керівництво факультету журналістики ЗНУ спонукало інтерв'ю Лариси Івшиної інтернет-виданню «Телекритика» («Лариса Івшина: «Журналістика, безумовно, відповідальна за створення спотвореної системи координат», http://www.telekritika.kiev.ua/interview/?id=22076). Його обговорення відбулося також у Кам'янці-Подільському.
ЗАПОРІЖЖЯ: «НЕПРОФЕСІОНАЛОМ БУТИ АМОРАЛЬНО»
Сьогодні, як вважає багато експертів, одна з головних проблем українських ЗМІ полягає в тому, що, вирвавшись з лещат горезвісних «темників», вони так і не стали вільніші. Тим важливіше, що «інтернет-сигнал» від головного редактора «Дня» отримав резонанс. Адже питання журналістської етики, глобалізації вітчизняного інформаційного простору безпосередньо стосуються не лише самих журналістів, але і споживачів інформації.
«Ми — відкрите суспільство. Але ж не прохідний двір? Насправді мало б бути так: ось інтереси українських громадян. Ось інтереси українського суспільства. І через них — в інформаційному суспільстві — ми розглядаємо все, що відбувається. Цього ще немає і це велика і надзвичайно серйозна національна проблема. Якщо ми хоч трошки почнемо думати саме так, то це дозволить відсепарувати тих, у кого ще є професійність і сумління». Це — одна з головних проблем сучасного вітчизняного медіа-середовища, яких торкнулася в інтерв'ю «Телекритиці» головний редактор «Дня». Повертаючись до неї під час круглого столу в ЗНУ, Лариса ІВШИНА зокрема зазначила: «Вибір українських журналістів полягає в тому, щоб вдосконалювати державу як апарат і працювати для того, щоб суспільство розуміло, якої держави воно хоче, і прагнуло включитися в цей процес і допомагати тим людям, які мають якісь задатки до того, щоб зробити державу кращою». На думку Лариси Івшиної, «найголовніший моральний вибір української журналістики полягає в тому, щоб визначитися, чи вона є українською журналістикою, чи вона є журналістикою, яка буде допомагати своєму народу стати успішним серед тих народів, які вже зайняли хороші позиції в світі. А поза тим є дуже багато речей, які стосуються журналістської етики, які стосуються рівня професійності, класу стосунків всередині корпорації, абсолютно неприйнятних речей, які повинні сприйматися як такі, що знаходяться «нижче ватерлінії», і про які взагалі в пристойному товаристві говорити не хотілося б, але вони, на жаль, існують у нас. І це — інформаційне кілерство, це заказні матеріали, це бруд, це зливи, це свобода слова, яка використовується для транслювання трешу (сміття), а не для ціннісних речей, не для якісної журналістики». Але перший ступінь моральності, вважає головний редактор «Дня», полягає в тому, що журналісти повинні прагнути бути хорошими професіоналами: «непрофесіоналом в нинішні часи бути аморально».
Погодився з нею й професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Василь ЛИЗАНЧУК, згадавши про зворотний бік медалі: «а високий професіоналізм, в свою чергу, не може бути, не має права бути аморальним». Говорячи про найоптимальніші варіанти формування в молодих журналістів потреби нести правдиву інформацію, він також зазначив, що молоді журналісти і нинішні студенти мають розуміти, що «інформація і засіб масової інформації — не лише товар, не стільки товар як такий, а це — носій певних принципів демократизму, гуманізму, пропаганди культури і т.д.».
А заступник головного редактора газети «Запорозька Січ» Леонід СОСНИЦЬКИЙ висловив думку, що проблеми моральності української журналістики безпосередньо пов'язані з тим фактом, що вже багато років «Україна перебуває в стані інформаційної війни, яка проти неї ведеться тотально, тобто на знищення». «Ми (в цій війні. — Ред.) виступаємо як жертва. Ви, напевно, помітили масу кампаній, які проводяться в нашій же пресі, в тому числі — так званими українськими газетами. Я вже не говорю про канали ТБ, де наче по команді різко всі починають говорити про Мельниченка, тому що навіщось в даний момент має бути роздмуханий касетний скандал. Потім хтось з кимсь домовився, тобто щось комусь віддав, на другий день тема забута на місяць...»
До речі, журналістка Наталія ФЕДУЩАК (США), говорячи під час круглого столу про аморальні випадки, які мають місце в українській журналістиці, висловила думку, що «українське суспільство ще не навчилося критично думати. І це є не тільки проблема журналістики, це соціальна проблема».
Ще один чинник, про який згадав Леонід Сосницький, — відсутність того, що називається справжнім конкурентним середовищем. «Сьогодні ми маємо конкуренцію грошей, конкуренцію менеджерів, які вміють свій товар проштовхнути на ринок. Але конкуренції ідей, конкуренції, скажімо, якихось поглядів чи журналістських талантів, здібностей — цього немає».
Підсумовуючи, на прохання кореспондента «Дня», результати роботи круглого столу, Леонід Сосницький погодився з Ларисою Івшиною, що альтернатива «або ти будеш добре заробляти, або ти будеш чесним» не має існувати в українській журналістиці, треба формувати інші правила гри. В той же час заступник редактора «Запорозької Січі» зазначив, що це має бути не справою подвижників, як зараз, а системою: зокрема, потрібне ґрунтовне наукове пророблення проблеми журналістської моралі, напрацювання критеріїв, а потім — навіть відповідні політичні рішення, оскільки «мораль журналіста — це одне з питань національної безпеки».
Про необхідність дискусії стосовно стандартів журналістики, до якої закликав Президент і яка була розпочата в інтерв'ю головного редактора газети «День», сказав і заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету Віктор КОСТЮК. «З одного боку, ми бачимо активність мас-медіа у висвітленні суспільних процесів у нашій державі. Відкрилась можливість для виявлення журналістами громадянської позиції, реалізації на практиці принципів об'єктивності, патріотизму, гуманізму, демократії. З іншого боку, фіксуємо відсутність елементарної культури свободи, порушення норм етики, які повинні бути невід'ємною складовою журналістської діяльності. Як тут не погодитись із думкою Лариси Івшиної про те, що «етичність — це наше найбільш слабке місце». На думку Віктора Костюка, «сьогодні варто говорити про переорієнтацію із «свободи від моралі, об'єктивності, культури» на культуру свободи як єдиний спосіб журналістської діяльності».
КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ: УРОКИ «ПЕРИФЕРІЇ»
Наступного дня публічне обговорення інтерв'ю Лариси Івшиної (хоча вже й без участі головного редактора «Дня») відбулося у Кам'янці-Подільському, за ініціативи ректора Кам'янець-Подільського державного університету Олександра Завальнюка. (Цей ВНЗ, до речі, одержав ліцензію на підготовку журналістських кадрів). За інтерв'ю головного редактора «Дня» ректор університету «зачепився», «блукаючи» у Всесвітньому павутинні, а потім поділився своїми враженнями з колегами...
«Формальним приводом для інтерв'ю пані Івшиної стало рішення Європейського суду у справі газети «День», — нагадав у вступному слові на конференції кандидат філологічних наук Микола Васьків. — Одна із лічених українських газет, що творяться за європейськими стандартами, таки домоглася ухвали на свою користь. Після поневірянь у всіх вітчизняних судових інстанціях...».
«Одначе ця знакова подія хоча й відбулася після помаранчевої революції, на жаль, залишилася майже непоміченою політикумом, правниками, журналістським загалом, — зауважив редактор міської газети «Проскурів» (м. Хмельницький) Богдан Теленько. — Тому газета «Проскурів» передрукувала інтерв'ю Лариси Івшиної «Телекритиці» і сподівається на резонанс із боку читацької аудиторії».
Богдан ТЕЛЕНЬКО вважає, що події 1999-го, до яких «повертає» ухвала Європейського суду щодо «Дня», стали предтечею Майдану: «Одна-єдина газета, яка розповіла про лихий задум політтехнологів Кучми... Ті налякали електорат комуністичною загрозою. От, мовляв, вам альтернатива Кучмі — повернення до тоталітарної системи... Хто ж посприяв отим політтехнологам? Переважаюче число «бійців ідеологічного фронту». Результат? Втрата довіри читача, слухача, глядача до ЗМІ загалом. Але те, що посіяли «День» і той, кого газета підтримувала як кандидата у Президенти, Євген Кирилович Марчук, ще тоді, у 1999 му,дало плоди у 2004-му».
А редактор і видавець газети «Фортеця» (м. Камянець-Подільський) Ольга ЖМУДОВСЬКА, згадуючи про події 1999 го, вказала: «Суспільство не було готове прийняти правду. Кучма добре знав, що ніхто ту правду не прийме. І те, про що писав «День», мало кого зачепило. Не можна дати суспільству те, що йому не потрібне. Наразі — інша ситуація. Чи дає преса суспільству те, чого воно від неї чекає?»
За словами Ольги Жмудовської, позитивним є той факт, що представники преси «зараз собі дозволяють цього хоча б хотіти», в той час як раніше навіть хотіти боялися. «Інша справа, що нова влада, як показує досвід, не зовсім готова сприймати будь-яку думку, починаючи від прохань не критикувати нову владу, дати можливість працювати і закінчуючи, наприклад, вимогами (принаймні це трапляється на місцях) писати так, як хоче влада...».
Погоджуючись з основними думками інтерв'ю Лариси Івшиної стосовно сучасних проблем журналістської етики, Ольга Жмудовська також наголошує на важливості того, щоб журналісти більше говорили людям про те, що «ніхто нічого хорошого їм просто так не дасть», свої права треба вміти відстоювати. І саме преса має сприяти формуванню спільних правил для всіх громадян.
Висловлюючи подяку організаторам цієї конференції (і пошкодувавши, що його не відвідали керівники обласної організації НСЖУ), Богдан Теленько вказав як на показовий факт, що дискусія на вельми актуальну тему «відбулася не у столиці, навіть не у Хмельницькому, а у Кам'янці-Подільському, місті обласного підпорядкування. Зайвий раз переконуємося (думка, яку не раз висловлювала і головний редактор «Дня»), що периферія — то далеко не географічне поняття».
