«Ветеранський намет» став одним із лідерів за кількістю проданих книжок та відвідувачів на книжковому фестивалі Book Space, який нещодавно відбувся в Дніпрі. Щодня до намету приходили сотні дніпрян та гостей міста. За три дні в наметі було продано понад тисячу книжок. Під час фестивалю пролунала величезна кількість схвальних відгуків та слів подяки. Щодня на локації «Ветеранський намет» були не лише продавці та покупці, а й самі автори, які приходили, щоб підписати книжки, зачитати уривки своїх творів, розповісти та подискутувати про події, що відбуваються на Донбасі. Про успішний проєкт розповідає для «Дня» представниця Міністерства в справах ветеранів Юлія ПЛІСЕНКО.
«ЦЕ ІНІЦІАТИВА ВЕТЕРАНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ»
— Звідки з’явилася ідея «Ветеранського намету»?
— Уперше «Ветеранський намет» було встановлено на «Книжковому Арсеналі» і вже потім звідти він «переїхав» до Дніпра. Тобто вперше це було в Києві, а вдруге — в Дніпрі. Насправді це ініціатива ветеранської спільноти — безпосередньо авторів-ветеранів, учасників АТО. Вони хотіли представити свої книжки в «Мистецькому Арсеналі», але щось пішло не так через брак комунікації, і тоді Міністерство в справах ветеранів, особисто міністр — пані Ірина Фріз, стали посередниками. Саме тоді ветерани висловили бажання бути представленими на «Книжковому Арсенал» та ідею, як саме це має бути зроблено (в наметі), а міністр посприяла розміщенню їхніх книжок. Для них це було абсолютно безоплатно. Треба було лише заповнити форму, зазначити чи відповідають критеріям. А критерії були прості — це мають бути люди, дотичні до війни: військовослужбовці — ветерани АТО, волонтери, які допомагали військовим або внутрішньо переміщені особи, які постраждали від війни. І другий критерій — це те, що книжка має описувати події війни і події, з нею пов’язані. Книжки, представлені у ветеранському наметі, переважно про бойові дії, але є й про реабілітацію, про поранених. І «ветеранський намет» у «Арсеналі» наприкінці травня був дуже успішним.
«НАСАМПЕРЕД ЖОРСТКА ВІЙСЬКОВА ДОКУМЕНТАЛІСТИКА»
— Які книжки і скільки авторів було представлено в Дніпрі?
— Книжки в дніпровському «Ветеранському наметі» були дуже різні. Насамперед жорстка військова документалістика — про події на Донбасі. Це те, що писали безпосередні учасники подій. Було там із півдесятка книжок поезії — тобто вірші про війну, військова лірика. Потім романи в прозі. Книжки пишуть не лише хлопці, а й дівчата. Бо є жінки-військовослужбовці, вони теж ветерани. Одне слово, були представлені практично всі жанри. Звичайно, писали книжки не професіонали. Ветерани пишуть, як на душу ляже, а потім уже соціум підтягує їхні книжки під якийсь формат. Найголовніше це те, що вони пишуть від душі й тому не завжди просто поділити на жанри. Взагалі, авторів було кілька десятків. Дехто з них були на фестивалі один день, потім інші підтягувались. Але у «ветеранському наметі» кожної години хтось був із авторів. Утворилася така специфічна тусовка авторів і покупців. До речі, і книжки були ті, які видали видавництва, і ті, що самі автори видавали власним коштом і взагалі самотужки. Своєрідний «самвидав».
— Що було найбільш популярним серед читачів?
— Дуже складно визначили лідерів читацьких симпатій. Наразі волонтерська група ще не підбила підсумки. Але люди цікавляться різною літературою. В цілому було представлено 67 книжок різних авторів. І хочу зазначити, що в нас була дуже крута команда «Ветеранського намету». І так не було, що люди прийшли й ходять, щось собі міркують. Їх консультували: якщо людина конкретно чимось цікавиться, хоче щось почитати про Іловайськ або Амвросіївку, або про 93-тю бригаду, то їй одразу пропонували книжки, де описані саме події в цих населених пунктах чи за участі вказаного підрозділу.
— Хто спонсорував роботу «Ветеранського намету»?
— Міністерство в справах ветеранів наразі не отримало коштів на фінансування відповідних програм. Тому забезпеченням проїзду та перебуванням в Дніпрі волонтерської групи намету опікувалася Дніпропетровська облдержадміністрація.
«ГЕРОЇВ БАГАТЬОХ КНИЖОК ЗНАЮ ОСОБИСТО»
— Що вам особисто сподобалося на фестивалі?
— Для мене будь-яка книжка безцінна і ось чому. Я сама була на Донбасі й коли починаю гортати будь-яку книжку, то бачу населені пункти, бої. Воно все рідне, а героїв багатьох книжок знаю особисто, отже, я не можу так сказати. Взагалі, я ставлюся до цих книжок не так, як до літературних творів — це такі собі шматки і мого життя. І я не можу щось виокремити.
— А що казали читачі, жителі Дніпра?
— Принаймні я не чула жодного поганого відгуку. Навпаки всі дякували хлопцям та дівчатам, що вони приїхали, але шалена спека в Дніпрі не дала можливости організовано розсістися на просторі й провести повноцінні презентації книжок читачам. Утім, усі автори-ветерани не просто там стояли, вони активно спілкувалися. По-перше, вони роздавали автографи, розмовляли з людьми. Читачі мали змогу щось розпитати — що саме було під Іловайськом чи в інших місцях, де були бої, воювали їхні рідні та близькі.
Для ветеранів популяризація та презентація власних книжок, спілкування з людьми, з читачами — це частина своєрідної реабілітації. Вони свої переживання викладають на папір, і якщо вони спілкуються з читачами і чують схвальні відгуки, бачать зацікавленість у своїх творах, а значить і своїх переживань, то відчувають, що недаремно написали, й для них це дуже важливо. Крім того, вони мають сім’ї, роботу й кудись їхати з «Ветеранським наметом» час від часу для них непросто. Тому найскладніше — як організувати людей
Серед авторів було чимало непересічних особистостей. Наприклад, заступник міністра в справах ветеранів Олександр Терещенко, який є сам ветераном АТО. До своєї нинішньої посади він воював у Донецькому аеропорту, там зазнав поранень і в нього немає верхніх кінцівок, відірвало. Олександр Терещенко написав книжку «Життя після 16:30», де згадує, як йому накладали джгути після поранення і як він оговтався. Як йому рятували життя, ампутували кінцівки і як він вчився наново жити з такою травмою. Це все описано в його книжці, і сам він був на книжковому фестивалі особисто. Всі три дні спілкувався з людьми, автографи роздавав.
Ще приїхав на фестиваль Мартін Брест — автор двох книжок і пише третю. Він колишній боєць 41-го окремого батальйону. Його книжки, до речі, були лідерами на «Арсеналі». Також був Юрій Руденко — автор двох книжок. Був Роман Зіненко, Василь Піддубний, Віталій Запека. Була Оксана Чорна — ветеранка 28-ї бригади та інші автори.
«МИ МАЄМО ЗРОБИТИ ВСЕ ТАК, ЯК ТРЕБА»
— Що ви плануєте далі?
— Це найскладніше запитання. Розумієте, встановити намет — не проблема, його можна попросити в армійців чи хоч у МНСників. Не є проблемою майданчик на книжковому фестивалі. Найголовніше — це люди та їхнє бажання виставлятися з книжками на цій локації. Від початку цей проєкт був ініційований саме ветерансько-волонтерською спільнотою, самими авторами, Міністерство підтримало й допомогло з організацією. Адже важливо популяризувати книжки, дати можливість ветеранам представити свою творчість та дати їм можливість поспілкуватись із читачами.
І це взагалі не просто бізнес. Для ветеранів популяризація та презентація власних книжок, спілкування з людьми, з читачами — це частина своєрідної реабілітації. Вони свої переживання викладають на папір, і якщо вони спілкуються з читачами і чують схвальні відгуки, бачать зацікавленість у своїх творах, а значить і своїх переживань, то відчувають, що недаремно написали, й для них це дуже важливо. Крім того, вони мають сім’ї, роботу й кудись їхати з «Ветеранським наметом» час від часу для них непросто. Тому найскладніше — як організувати людей. Наскільки я розумію, багато хто з них готові їхати на Львівський форум видавців. У Дніпрі надходило дуже багато пропозицій. До нас підходили люди, наприклад, представники книжкового фестивалю в Черкасах і казали: приїжджайте, ми хочемо вас бачити. На початку липня на горі Карачун відбуватиметься фестиваль, присвячений звільненню Слов’янська і Краматорська. Будуть запрошені воїни АТО. Запросили й нас — приїжджайте, має бути ветеранський книжковий намет.
Тобто суспільний запит є, люди хочуть бачити ветеранів-письменників, хочуть читати книжки, але ми маємо зробити все так, як треба. Будемо думати, якими силами і засобами це можна робити.
BOOK SPACE ВИЯВИВСЯ ДОВОЛІ ЦІКАВИМ ПРОСТОРОМ»
— Дніпровський Book Space зовсім молодий — він проводиться за ініціативою міської влади вдруге. Як ви оцінюєте організацію цього книжкового фестивалю?
— Умовляти представників Book Space взагалі не довелося. Після запиту вони одразу дали згоду на розміщення «Ветеранського намету». Крім того, дали гарне місце для його розташування, виділили час для презентації на Великій сцені в день відкриття і максимально сприяли в організації простору. Book Space виявився доволі цікавим простором. І, попри відпустки та канікули, відвідувачів було доволі багато. Люди приходили спеціально за книжками, зокрема й нашими, воєнними. Переконана, що захід має розвиватись і надалі — це гарна можливість для письменників і видавців представити себе, популяризувати книжки. А для покупців, мешканців міста та його гостей — це можливість ознайомитись із літературними новинками та поповнити асортимент домашніх бібліотек.
