За традицією, на початку листопада в столиці відкриває свою роботу міжнародний форум «Українська якість» — Дні якості в Києві, який присвячений Всесвітньому дню якості і проводиться під егідою ООН. Цього року заходу, що зібрав майже 700 учасників (серед яких представники Франції, Німеччини, Румунії, Грузії, Естонії, Вірменії), виповнилося 11 років. За традицією ж, під час урочистого відкриття форуму називають імена підприємств-переможців Українського національного конкурсу якості, який проводиться вже всьоме — нинішнього року ними стали дніпропетровське АТЗТ «Агро-союз» і АТЗТ «Слобожанська будівельна кераміка» (в номінації «Великі підприємства»), Міжнародна акціонерна авіакомпанія «УРГА» з Кіровограду («Середні підприємства»). У номінації «Малі підприємства» переможців не визначили, лауреатами та фіналістами названо 17 підприємств. Претенденти на національну нагороду визначаються за європейською моделлю досконалості — підприємства оцінюють (а також пропонують самим оцінити свою роботу) за такими критеріями, як задоволення запитів персоналу і споживачів, вплив виробництва на екологію, управління ресурсами, досконалість політики і стратегії.
Неймовірно, але факт: при тому, що фахівці визнають — у вітчизні підтримка стандартів якості з боку держави підкріплена законодавчо, хоча й надто вже декларативно, без конкретики й аж ніяк не фінансово (у сусідній Росії останньому пункту, як кажуть, приділяється набагато більше уваги), — однак на європейському терені вітчизна є лідером серед республік колишнього Союзу. Тричі (у 1999 — 2001 роках) два українські підприємства ставали фіналістами європейського конкурсу якості — такого досягла з постсоціалістичних країн лише Румунія. За тисячобальною «якісною» шкалою оцінки підприємств робота деяких українських компаній була визначена в 262 бали, й це вважається хорошим показником — «найсильніші» європейські підприємства, як правило, досягають позначки 500-700. Українська Асоціація якості — перша організація на все тому ж пострадянському просторі, орган сертифікації персоналу якої пройшов акредитацію в Європейській організації якості. Найпрестижніший журнал «European Quality» приділив Україні декілька шпальт — знову-таки, першій з числа вищеназваних держав.
І все ж ступінь гармонізації вітчизняних норм із загальносвітовими фахівці поки схильні оцінювати як мінімальну. З одного боку, передумови поліпшувати якість продукції, принаймні, у певних виробників, є — наприклад, вітчизняний ринок продуктів харчування вже досить заповнений для того, щоб почали виживати, за висловом голови Ліги виробників харчових продуктів Геннадія Кузнєцова, «найбільш швидкі». Тобто ті, хто крім дотримання головного принципу — безпеки — навчиться створювати й пропонувати споживачу нові ідеї. З другого — ті ж «харчовики» потерпають від надмірної «зарегульованості» їхньої діяльності з боку держави. Почати хоч би з того, що крім традиційних відрахувань до бюджету на плечах останніх — платежі контрольним органам, яких у вищезазначених щонайменше три: МОЗ, Держкомітет з питань технічного регулювання та споживчої політики (екс- Держстандарт), ветслужба, функції яких часто дублюються, а дії — не узгоджуються. В Європі ж, як відзначає Г. Кузнєцов, продукцію від «ферми до столу споживача», як правило, веде одна структура. Останнє «але», напевно, стосується не тільки вітчизняних харчовиків. Держава «там» встановлює обов’язкові норми безпеки, веде контроль за виконанням цих норм на кожному етапі виробництва та інформує споживача. Яким чином підприємство досягатиме поставленої мети — справа самого підприємства: зручний і економічно доцільний підхід до забезпечення безпеки продукції кожне з них вибирає самостійно. Подібний принцип у нас поки не працює — виходить, що виробництво поставлено в умови, коли всі норми обов’язкові для виконання. «Це все одно, що мати право перевіряти якість інгредієнтів майбутньої страви та кінцевий продукт, а також вказувати господарю, як її слід приготувати», — каже фахівець.
У своєму посланні до учасників Міжнародного форуму генеральний секретар Європейської організації якості Бертран Джуслен де Норей зауважив: «Мотивація до творчості (поліпшення якості. — Авт. ) є важливішою, ніж розробка письмових процедур і контроль за їхнім виконанням». Думається, це зауваження повною мірою можна віднести й до самої державної політики. Про те, що необхідність у подібній «мотивації» назріла, може свідчити хоча б такий приклад: у деяких областях, як зазначав глава Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Леонід Школяр, смертність від споживання неякісної алкогольної продукції перевищила... кількість смертей від нещасних випадків на виробництві.
