Україна є великою європейською морською державою з давніми традиціями. Протяжність морського кордону України — 1900 км від порту Усть-Дунайськ на західному березі Чорного моря до Маріуполя на північному побережжі Азовського моря.
Українці з давніх часів були вправними моряками, і багато флотоводців колишнього російського Імператорського флоту охоче брали їх під своє командування. До речі, йдеться не тільки про матросів, а й про офіцерів і адміралів. Отже, коли і де вперше над бойовим кораблем був піднятий український національний прапор? Якщо не рахувати запорозьких «чайок», то в історичній ретроспективі це відбулося зовсім недавно — восени 1917 року на Чорному морі.
Першим це зробив екіпаж ескадреного міноносця «Завидный» (12 жовтня), потім екіпаж крейсера «Пам’ять Меркурія» (12 листопада, на честь утворення Української Народної Республіки) і флагманського корабля нового дредноута «Воля» (20 грудня 1917 р.). А 29 квітня 1918 року українські прапори були підняті на переважній більшості кораблів флоту, що знаходилися у Севастополі.
Однак національному Українському Військово-Морському Флоту як, власне, і самій Українській Народній Республіці в той час історично реалізуватися не можна було через кровопролитну громадянську війну й іноземну воєнну інтервенцію на території колишньої Російської імперії.
5 квітня 1992 року першим Президентом незалежної України Л. Кравчуком був підписаний Указ «Про створення Військово-Морських сил України (ВМСУ)».
Проте ще 9 лютого 1992 р. присягу на вірність народу України прийняли 40% екіпажу великого протичовнового корабля «Сметливый», яким командував капітан 3 рангу Валерій Зубков. 22 лютого 1992 року присягу на вірність народу України прийняв батальйон морської піхоти під командуванням майора Віталія Рожманова, за ним були й інші частини та з’єднання Чорноморського флоту колишнього СРСР.
8 квітня вийшла Директива Міністра оборони України № 8 «Про формування Військово- Морських сил України» на базі частин і з’єднань Чорноморського флоту, дислокованих на території України. 10 квітня у Севастополі під командуванням контр-адмірала Бориса Кожина, який пізніше став першим командувачем ВМС незалежної України, було створено оперативну групу, яка приступила до формування військово-морських сил. Процес становлення ВМС України проходив непросто. Заново створювалися всі кораблі й інфраструктури. Паралельно з цим формувалися бойові та допоміжні підрозділи й екіпажі кораблів і суден.
21 квітня Державний прапор України підняв малий ракетний корабель (МРК) «Штиль», який ремонтували в Балаклаві. Три доби простояв він під українським прапором, сподіваючись на допомогу українських прикордонників, які також стояли там, але з другого боку бухти. Потім із Севастополя прибув МРК «Бора» з 30 озброєними морськими піхотинцями, й екіпаж на чолі з виконуючим обов’язки командира капітан-лейтенантом Олекcієм Кисельовим був усунений з «бунтівного» корабля, а потім і розформований. Однак уже 13 травня в Очакові український прапор підняв пожежно-дезактиваційний катер ПЖК-38 (він і сьогодні у складі ВМСУ).
28 червня 1992 р. екіпаж тральника «Сигнальщик» (командир капітан 3-го рангу Теймур Сулейманов) 68-ї бригади ОВРу Кримської військово- морської бази урочисто прийняв присягу на вірність народові України і підняв український прапор. Уже наступного дня командира корабля звільнили з посади, а екіпаж розформували. Проте багато офіцерів і мічманів із «Сигнальщика» продовжили службу у складі ВМС Збройних сил України.
Незважаючи на вирішення тогочасної проблеми поділу Чорноморського флоту й активну протидію досить могутніх проімперських сил у керівництві російського оборонного відомства, процес набував сили й ставав незворотним. Свого апогею ситуація досягла в липні.
21 липня о 8.56 сторожовий корабель (фрегат) СКР 112, яким командував капітан-лейтенант Сергій Настенко, вийшов із Донузлава і, піднявши Державний прапор України, взяв курс на Одесу. Командування Чорноморського флоту організувало переслідування корабля з метою добитися його повернення. Групою переслідування чотири рази відкривався вогонь(!) по курсу СКР-112, скидалися швартовні кінці, розраховуючи вивести з ладу гвинторульовий комплекс. У повітрі його переслідували два літаки. Одночасно на СКР-112 мала висадитися озброєна група захоплення, яка перебувала на борту «Разительного». Тільки завдяки щасливій випадковості, а також вдалому маневруванню СКР-112 зміг відірватися від переслідування і відшвартуватися в Одесі біля причалу морських прикордонників. Потім екіпаж цього корабля звертався до командування ВМС Збройних сил України з проханням про перейменування СКР в «Отаман Семен Білий» на честь одного з відомих козаків-запорожців. Однак через незадовільний технічний стан корабля цю пропозицію не підтримали, а через 2 роки його здали на брухт. Проте фактично СКР-112 потрібно вважати першим бойовим кораблем ВМС Збройних сил України.
Другим до складу ВМСУ був зарахований побудований на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві корабель керування «Славутич», який підняв прапор 28 липня 1992 р. Його першим командиром став капітан 3 рангу Валерій Мандич.
Наступним і найбільш відчутним поповненням ВМС Збройних сил України став побудований на Керчєнському суднобудівному заводі «Залив» фрегат (прикордонний сторожовий корабель) «Гетьман Сагайдачний», який підняв військово-морський прапор 4 квітня 1993 р. Цей корабель було названо на честь основоположника морських сил Запорозької Січі Петра Сагайдачного.
На 1 серпня 1997 р. у складі ВМСУ вже налічувалося 28 іменних переважно нових і сучасних бойових кораблів та суден різного призначення, над якими взяли шефство міста й області України.
Найбільше поповнення — 138 кораблів і суден — ВМС Збройних сил України отримали в результаті поділу Чорноморського флоту, який відбувся у 1997 р. між Україною і РФ (крім того, 117 кораблів, суден й катерів, які спочатку належали Україні, були віддані російській стороні як взаєморозрахунок).
1 серпня 1997 р. у Севастополі відбувся перший в історії країни військово-морський парад, присвячений новому святу — Дню Військово-Морських сил. Цей парад приймав Президент України Л. Кучма в присутності Міністра оборони й командувача ВМСУ.
Вперше на севастопольському рейді були шиковані святкові колони кораблів і суден молодого українського флоту. В парадному строю стояли корвети «Хмельницький», «Вінниця», корабель керування «Славутич», фрегат «Гетьман Сагайдачний», кілекторне судно «Шостка», морський рятувальний буксир «Кременець» та інші. Того ж дня одночасно на 29 кораблях і суднах було здійснено урочисте підняття військово-морських прапорів, освячених у Володимирському соборі в м. Києві. Першим новий прапор отримав від Міністра оборони України командир фрегата «Миколаїв».
Незважаючи на ряд об’єктивних і суб’єктивних труднощів періоду становлення, існування ВМС Збройних сил України стало реальністю, з якою не можна не рахуватися. Починаючи з 1993 р., кораблі й представники ВМСУ беруть участь у всіх міжнародних конференціях і навчаннях, що проводяться в Чорному морі, а з 2001 р. українські кораблі входять до складу сформованих регіональних ВМС.
З липня 1994 р. у ВМСУ діє новий порядок нумерації кораблів і суден з обов’язковим буквеним позначенням «U» (Ukraine) перед бортовим номером. Того ж місяця «Гетьман Сагайдачний» представляв Україну на святкуванні 50-річчя висадки союзників у Нормандії і відвідав із візитом французький порт Руан. А у вересні 1994 р. цей корабель брав участь у навчаннях спільно з румунськими та французькими бойовими кораблями. В березні наступного, 1995 р., він уперше представляв ВМС Збройних сил України на міжнародній виставці озброєння та військової техніки IDEX-95, що проходила в Абу-Дабі (ОАЕ).
У липні 1996 р. кораблі й морська піхота ВМСУ в рамках спільних американсько-українських навчань відпрацьовували проведення миротворчих операцій в зонах збройних конфліктів. Навчання проводилися двома етапами в Україні (полігон Широкий Лан біля Миколаєва), а потім у США (Норфолк), куди з 20 серпня по 18 жовтня ходив великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» з морськими піхотинцями у супроводженні фрегата «Гетьман Сагайдачний». Під час походу фрегат брав участь у військово-морських навчаннях, які проводилися у Середземному морі спільно з кораблями США, Греції, Туреччини та Італії.
З часом, у міру зростання професіоналізму особового складу, ВМСУ перейшли до відпрацювання бойових завдань у складі корабельних з’єднань. З 1996 р. Військово-Морські сили України беруть активну участь у військово-морських навчаннях «Сі-Бриз», «Кооператив-партнер» та інших, які проводяться в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Під час цих навчань спільно з військовими кораблями США, Франції, Швеції, Туреччини, Румунії, Болгарії, Грузії та інших відпрацьовуються питання проведення миротворчих операцій щодо підтримання миру і надання гуманітарної допомоги країнам, які постраждали в результаті стихійних лих.
Незважаючи на незвичайні труднощі періоду становлення, нестачу фінансових коштів, кадрів та необхідність ремонту деяких кораблів, отриманих із складів ЧФ, флот нашої держави існує, розвивається і удосконалюється. Нещодавно в його складі створено нове з’єднання — ескадра різнорідних сил постійної готовності.
Хочеться сподіватися, що через деякий час у складі українського флоту з’являться нові сучасні й сильні кораблі, побудовані вітчизняною промисловістю. Ці проекти вже створюються нашими конструкторськими бюро. Тому ВМСУ має майбутнє. Гарантією цього є вітчизняна наука і розвинута кораблебудівна галузь промисловості, підприємства якої можуть будувати кораблі будь-якого класу.
ДО РЕЧІ
Перший в історії України військово-морський парад, присвячений Дню Військово-Морських сил країни, відбувся 1 серпня 1997 року в Севастополі. Цей парад приймав Президент України Л.Кучма разом з Міністром оборони і Командуючим ВМСУ.
Починаючи з 1993 р., кораблі і представники ВМСУ беруть участь у всіх проведених на Чорному морі міжнародних навчаннях і конференціях, а з 2001 року українські кораблі входять до складу сформованих регіональних ВМС.
Цього року, у святковий день 1 серпня, вп’яте відбудеться військово-морський парад під національним прапором України.
