За даними фахівців, жителі Донецької області сьогодні навіть не знають, що означає якісна питна вода. Роками склалося так, що донеччани в більшості своїй п’ють своєрідний «коктейль», що містить цілий комплекс корисних і не дуже речовин, а сам Донбас уже давно отримав ярлик одного з найнеблагополучніших регіонів України з «водного» погляду.
При цьому, як свідчить практика, щороку ситуація з водою на Донеччині лише стає гіршою, адже область як і раніше лідирує за показниками шкідливих викидів в атмосферу й у водоймища: сьогодні лише шахтарському краю «належить» третина шкідливих викидів усієї країни. При цьому, згідно зі статистикою, донбаська промисловість руйнує природу вшестеро швидше, ніж де б то не було в Україні, й передусім це руйнування позначається на якості питної води.
Сьогодні жодна водойма області не застрахована від того, що до неї не потраплять стічні води промислових підприємств, окремі з яких досі не мають очисних споруд — платити штраф за їхню відсутність дешевше, ніж піклуватися про стан навколишнього середовища регіону. До речі, саме через це був порушений екологічний баланс Азовського моря, воду якого один із прибережних заводів- гігантів у величезних кількостях використовував для технічних потреб, а потім туди ж зливав.
Сьогодні донеччани п’ють воду з каналу Сіверський Донець — Донбас, довжина якого 260 км, а, крім того, в регіоні є 10 водосховищ: 3 — питних і 7 — резервних. Усі вони, за даними обласної санстанції, перебувають у задовільному стані, причому вздовж усього каналу й біля водосховищ запроваджено дуже суворий охоронний режим, завдяки якому захищають воду не лише від природних, але й від навмисних забруднень.
Що ж до інших, менш захищених водойм, то в їхньому забрудненні винні, як правило, навколишні підприємства й особливо шахти. Сьогодні закон не передбачає створення споруд для відкачування води з гірських виробок шахт, що закриваються, яких в області досить багато. У результаті водоймища забруднюються сольовими стоками, що йдуть зі старих копалень, і теоретично буквально кожна закрита шахта становить серйозну загрозу якості питної води регіону.
За словами же комунальників, у ряді районів Донецької області навіть не проводиться лабораторний контроль за якістю води, а деякі підприємства (наприклад, у містах Дебальцево й Зугрес) активно експлуатують питні водопроводи, взагалі не маючи виробничо-водних лабораторій.
Враховуючи всі ці обставини, частина донбаських районів і більше 100 сіл регіону вже перейшли на використання купленої та привізної води. Проте проблеми є й у великих містах. Як повідомив начальник Головного управління містобудування, архітектури й житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації Валерій Лукашенко, в регіоні сьогодні гостро не вистачає навіть базового обладнання для підприємств водопостачання, не кажучи вже про високоочисні аналітичні прилади.
Наприклад, зовсім недавно в м. Кіровське на очисних спорудах сталося відключення електроприладів для біологічного очищення води, через що певна кількість стокових вод підприємств потрапила в річку Нижня Кринка. За словами фахівців, загрози місцевим жителям від цього забруднення не було, й очищення води було зроблене за резервною схемою, але, як зазначають комунальники, така ситуація цілком може повторитися — й не лише в Кіровському.
Фатальну роль у цьому плані відіграє старіння обладнання водопостачальних підприємств. За словами В. Лукашенка, сьогодні в регіоні безнадійно спрацьовані понад 70% лабораторій підприємств водопостачання й більше 30% водопровідних мереж: на кожні 100 кілометрів мереж 19 км — в аварійному стані, а ще 39 км потребують термінового ремонту. Більше того, за словами фахівців, 80% мереж регіону й зовсім ніким не обслуговуються й на них навіть відсутня необхідна документація.
Усе це в сукупності є ледь не головною передумовою забруднення води, причому часто трапляється так, що бруд та інфекція в неї потрапляють уже після лабораторного контролю. Головне джерело забруднення — мікротріщини в трубах, через які всмоктуються бактерії й бруд. Особливо ж небезпечна ситуація складається в тих районах, де вода подається за графіком — у часи відключення водопостачання в труби може потрапити що завгодно, адже тиску немає, а потім ніким не контрольоване забруднення може поширитися на всі водопровідні мережі. Аналогічним чином усе відбувається й у випадку поривів труб, які також мають місце досить часто. При цьому, незважаючи на те, що такі пориви повинні усуватися дуже швидко, насправді вони можуть простоювати й кілька діб.
До речі, ще 2005 року професор кафедри екології Донецького національного технічного університету Михайло Краснянський провів низку досліджень якості води, яка постачається жителям Донецька по трубах. Були зроблені контрольні проби води на фільтрувальній станції Донецька, а також досліджено воду прямо з-під крана. У результаті з’ясувалося, що на шляху від станції до будинків донеччан вода забруднюється безпосередньо в трубах, в яких уже давно завелися синьо-зелені водорості, що поступово зазнали мутацій. І хоча сьогодні фахівці санстанції не підтверджують наявність таких організмів у трубах і не висловлюють побоювання з цього приводу, до думки вчених також варто прислухатися.
З іншого боку, як повідомив «Дню» завідувач відділення комунальної гігієни Донецької обласного СЕС Роман Родіна, нинішня якість води в Донбасі є далеко не найгіршою в країні.
Сьогодні в регіоні працюють 97 атестованих лабораторій, які займаються моніторингом якості води. Майже 50 лабораторій підпорядковані обласній санстанції, й щороку вони відбирають понад 70 тис. проб води з різних джерел водопостачання регіону. Більше того, ще 200 тис. проб роблять відомчі лабораторії (підприємств водоканалу й основного постачальника води Донецької області «Укрпромводчермета»). За даними цих служб, шахтарський регіон показує досить непогані результати за бактеріологічними й санітарно-хімічними показниками.
Наприклад, за даними СЕС, якщо в Донбасі на кожні 100 проб води лише 3 проби не відповідають нормі за бактеріологічними, а 7 — за санітарно- хімічними показниками, то по Україні ці показники становлять 4,6 і 10 випадків відповідно. При цьому, як запевнив «День» Р. Родіна, сьогодні можна з упевненістю сказати, що в Донецькій області централізоване водопостачання (тобто вода, яка подається по трубах до житлових будинків) набагато краще, ніж поставки з інших джерел (свердловини, колодязі тощо).
Більше того, за його словами, сьогодні шахтарський регіон відчуває проблеми, пов’язані не стільки з поганою якістю води, скільки з її недостачею. Донбас вважається маловодною областю, в якій низка підземних водних джерел не відповідає стандартам, унаслідок чого користуватися водою, що надходить із них, практично неможливо. Особливо ця проблема актуальна для сільських районів і узбережжя Азовського моря, де вода дуже жорстка й до того ж перенасичена солями. Безумовно, вона не шкідлива для здоров’я місцевих жителів, однак вона неприємна на смак, у зв’язку з чим мешканцям тих місць доводиться використовувати її лише для побутових потреб.
З іншого боку, за словами працівників санстанції, вода з-під крана у великих містах області загалом відповідає нормі й за своїм складом навіть частково корисна для людини, головне не вживати її «сирою» й намагатися хоча б трохи очистити підручними засобами.
Комунальники ж, зі свого боку, також прагнуть зробити все можливе, щоб поліпшити якість питної води в Донбасі. Так, буквально нещодавно на Часов-Ярській фільтрувальній станції вперше в Україні була введена в експлуатацію установка з ультрафіолетового знезараження питної води, а в Донецьку й Верхньо-Кальміуську фільтрувальні станції обладнали новітньою автоматизованою екологічно безпечною вакуумною системою хлорування.
При цьому, за словами донбаських фахівців, вони не збираються зупинятися на досягнутому. Хоча, як би там не було, комунальники й санстанція в один голос стверджують: навіть у найсерйознішій надзвичайній ситуації донеччани все одно не залишаться без води, й навіть вода з найбільш забрудненого резервуара після необхідного очищення все-таки відповідатиме стандартам якості.
