ЛІКАРНЯ
Пропажу шукав весь вокзал. Про те, що двоє малюків чекають
на своїх батьків, оголошував гучномовець. Однак ніхто не відгукнувся. Тоді
до лінійного відділу міліції на станції Хмельницький було викликано машину
«швидкої допомоги», яка доставила дітей до міської інфекційної лікарні.
«Їхнiй вік визначили лікарі. Хлопчикові трохи більше року, дівчинці три
місяці», — повідомив для «Дня» Іван Гуцул, завідуючий відділенням цієї
лікарні. Він каже, що батьків хлопчика й дівчинки тут так і не дочекалися:
«Тому, коли з’ясувалося, що на інфекційні хвороби вони не слабують, я їх
виписав і відправив до дитячої лікарні. А звідти, мабуть, до сирітського
притулку поїдуть».
Поки в інфекційній лікарні виходжували занедбаних малюків,
не спали детективи лінійного відділу міліції. У поведінці пасажирки, на
яку було залишено хлопчика й дівчинку, вгадувалась якась гра. «Ця підозра
й змусила нас іще раз із нею зустрітися», — говорить Микола Бадлюк, начальник
лінійного відділу. Тоді вже Раїса, 46 років, ніби на сповіді, розповіла
детективам, як воно було насправді.
ПІД ОДНИМ ДАХОМ
Раїса назвала детективам батьків хлопчика й дівчинки. З
Володимиром та Ольгою, в яких виявилося не двоє, а четверо малих дітей,
вона рік тому волею лихої долі опинилася під одним дахом хатини, винайманої
у Волочиську, райцентрі. «Аби платити було менше,» — пояснює, чому саме
так у них склалося, бо ж ні вона, ні Володимир з Ольгою не мають якихось
певних заробітків.
Отож, одного дня вітчим Ольги запросив молоду пару, аби
їхала до нього у Наркевичі, допомогла викопати картоплю на городі. За це,
пообіцяв, якось розрахується. Ольга й Володимир охоче пристали на це запрошення.
Однак їхній приїзд із чотирма малими дітьми (12, 4, 1 рік, три місяці)
не був обумовлений iз працедавцем. Що ж робити?.. Раїса погодилась, що
«доглядатиме якийсь тиждень усіх чотирьох, аби лише на зиму було трохи
картоплі».
Відтоді, коли вони поїхали у Наркевичі, минуло більше трьох
тижнів. «А залишили для харчування цих бідолашних лише пляшку молока й
хлібину», — говорила детективам Раїса. Втративши надію на їхнє щасливе
повернення із заробітків, вона вирішила разом з усіма чотирма їхати до
Наркевичів, що за три десятки кілометрів від Волочиська: «Плакали ж — їсти
хотіли».
У ДОРОЗІ
Попутна вантажівка підбирає Раїсу і чотирьох дітей, везе
їх тільки до Бубнівки, від якої до Наркевичів також неблизький шлях. У
Бубнівці знову «голосує» при дорозі. Нарешті, зупиняється інша вантажівка,
водій якої погодився взяти Раїсу лише з двома дітьми. Їде з наймолодшими,
а 12-річного Андрія і 4-річного Ваню залишає там же, при дорозі у Бубнівці.
А вже вечоріло...
Прибула у Наркевичі, однак там на неї чекало велике розчарування.
Сказав Ольжин вітчим, що його поденники, викопавши картоплю, вже відбули
у невідомому напрямку. Повернувшись до Волочиська з двома малими на руках,
Раїса не зустрічає у хаті ні Володимира, ні Ольгу, ані їхніх дітей — Андрія
і Вані. Однак тут-таки складає легенду про пасажирів і їде до Хмельницького.
«А хто ж інакше взяв би оцих двох, Вову та Лєну?», — пояснює, з яких мотивів
дала волю своїй фантазії і виконала задум. Радіє, що Андрій і Ваня не пропали,
самі знайшли дорогу й прибилися до вбогої хатини у Волочиську.
«ЗАЙВІ» ЛЮДИ
Почувши від кореспондента «Дня» цю сумну історію, голова
Волочиської райдержадміністрації Віктор Коцемир страшенно розхвилювався
й обурився. Він тут-таки підняв на ноги всю райміліцію, служби у справах
сім’ї та молоді, соціального захисту населення і ще бозна які інстанції:
«Шукайте та знайдіть ту пару, дайте їм притулок, матеріальну допомогу!..»
На жаль, Віктор Коцемир не згадав про те, що автор оцих
рядків почув від заступника начальника головного управління праці та соціального
захисту населення облдержадміністрації Миколи Дідика: «У Волочиську заборгували
328 тис. грн. допомоги сім’ям iз дітьми. Ще за квітень, може, видають».
Він, Микола Дідик, вважає, що «на чотирьох дітей Ольги та Володимира належить
більше півсотні гривень за місяць». Додав, що заборгованість в області
сім’ям iз дітьми у краї — понад 4 млн. грн.
Однак голова райдержадміністрації Віктор Коцемир невдовзі
з’ясував, що й цього Ольга та Володимир не одержують на своїх дітей. «Виявилося,
що ці люди не прописані — ні у Волочиську, ні десь у селі», — заявив він.
Отже, «зайві» люди. Куди ж підеш без прописки?
Невтомні пошуки, до яких, за вказівкою В. Коцемира, вдалися
різні райслужби, не дали бажаного результату. Не зміг зустрітися з Ольгою
та Володимиром і кореспондент. Наче у воду впали. Однак розповідь Раїси,
«автора та постановника» спектаклю на залізничному вокзалі у Хмельницькому,
проливає світло на цю темну ситуацію: «А як прописатися, якщо житлової
площі немає?.. Спробуй, влаштуйся десь на роботу, коли той завод стоїть,
а цей уже розвалився...»
Заступник голови Волочиської райдержадміністрації Валерій
Сліпчук дав офіційну довідку: «Серед 25- тисячного населення Волочиська
статус безробітного мають 940 громадян». Він згадав, що якось Володимир
та Ольга зверталися за допомогою до райвідділу освіти: «Там їм дещо з гуманітарної
допомоги дали». Однак не запитали, чому їхній 12-річний Андрій не ходить
до школи.
Велика сім’я загубилася у маленькому райцентрі. Не тоді,
коли її заходилися розшукувати за вказівкою Віктора Коцемира. Ще раніше.
Якби ж то тільки ця сім’я!..
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
Торішньої зими «День» розповідав, що в одному із сіл цього
ж таки Волочиського району виявилося, що батьки поприв’язували мотузками
своїх малих дітей і кудись поїхали ярмаркувати. Нещасних представників
підростаючого покоління потім довго виходжували лікарі із Хмельницького...
А 20 жовтня ц.р. на засіданні колегії Хмельницької облдержадміністрації
розглянули планове питання — про запобігання дитячiй бездоглядності. У
своїй інформації для учасників поважного засідання начальник облуправління
у справах сім’ї та молоді Тетяна Власюк повідомила, що відповідні служби
у поточному році провели понад 1240 цільових рейдів на ринках, вокзалах,
дискотеках, в інших громадських місцях. «Перевірено понад 1400 місць концентрації
неповнолітніх, обстежено близько 870 неблагополучних сімей... Щомісячно
в районах і містах поповнюється спеціальний банк даних, всього на обліку
служб перебуває 8200 таких дітей», — продовжувала Тетяна Власюк.
«Валовий» підхід справив враження на «батьків» краю. Однак
про «свіжий» випадок на залізничному вокзалі не згадали. Про заборговану
допомогу сім’ям iз дітьми — також. Інформацію взяли до уваги...
