З’явився на світ Божий Євген Степанович на буряковому полі поблизу села Макіївка, що на Чернігівщині. Колгоспний бригадир погнав вагітну Олександру Данилівну на копання солодких коренів. Там і сталася ця подія. У породіллі та новонародженого трапився сепсис. Здавалося б, ніякого спасіння. Та ліки від землі, від природи народили їх на світ вдруге.
Ріс малий Євген дитиною допитливою, й всотував науку про навколишній світ залюбки. Поля, луки, болота та ліси — все це була його територія. Територія вивчення трав. А першими вчителями були бабуся й мати Євгена — мудрі жінки лікували немічних селян ліками, виготовленими самотужки.
Уже студентом Київського медінституту здобував вагомі знання «офіційної» медицини. Та коли приїздив додому — не гребував медициною народною, правічною. Допомагав землякам долати хвороби. Та довелося молодому лікарю Товстусі якось почути на свою адресу гіркі слова: «Ця ваша фітотерапія — знахарство й відсталість. Ви ганьбите звання радянського лікаря...». Так вважав головний лікар Яготинської районної лікарні. Тяжко розуміти, що на улюблену справу — фітотерапію, по суті, накладено табу. Робота лікаря- гігієніста — хоч він до своїх обов’язків ставився занадто серйозно — не приносила Товстусі морального задоволення. Тим часом над його головою згущалися хмари...
Автора знімали з роботи («за власним бажанням»), допитували, не дозволяли легально займатися лікувальною справою. Та, як кажуть, і на нашу вулицю прийде свято: 1990 року під егідою НДІ фармакології і токсикології вперше у світовій практиці (офіційно) у Яготині на Київщині Є. Товстухою створений «Фітоцентр» — амбулаторна установа для надання лікувальної та профілактичної допомоги засобами фітотерапії. Це — якщо говорити мовою офіційного документа. А для тисяч хворих — ще одна надія на одужання.
Мене, як простого смертного, дивують не лише його енциклопедичні знання, а та гігантська робота, яку Товстуха виконує як вчений. За сорок п’ять років накопичено величезний досвід. Останніми роками опубліковано шістнадцять фундаментальних праць із української народної медицини, фітоетнології та фітотерапії. За участю спеціаліста створено кілька десятків хронікально-документальних фільмів, теле- та радіопередач. Лікар упевнений, що ці роботи повертають українській народній медицині світовий престиж глибинної науки та високої культури тисячоліть. Варто нагадати, що його відома праця «Фітотерапія» витримала вже чотири видання.
Додам, що Товстуха в своїх численних роботах щедро ділиться з нами секретами своєї мудрої науки. Надає сотні рецептів–відварів, лікувальних алкогольних напоїв, драглів, настоїв. Повторюсь: саме ділиться, а не приховує. І радить: використовувати ліки, виготовлені з рослин, що дає рідна природа. Бо до сприймання заморських ліків ми не готові. Все логічно: ми не живемо в їхньому середовищі, не п’ємо їхню воду, не споживаємо їхню їжу. У нас достатньо засобів, що їх народжує рідна земля, впевнений фітотерапевт.
Є ще одна сторона творчої діяльності ювіляра, члена Національної спілки письменників України: літературна. Багато років Євген Степанович працював над біографічними творами про українських композиторів, збірками своїх оповідань, поезією. Немало робить він для української культури. Приїжджаю до Яготина. Заходжу до господи, а Євген Степанович стоїть за мольбертом. «Оце дванадцять років не брав у руки пензля. Перерву на деякий час наукову роботу. Зроблю персональну виставку, а потім знову візьмусь за науку». Ще навчаючись у медінституті, Євген Степанович навчався живопису у професора Василя. Цікаво, що почерк у живописця Товстухи змінився докорінно. Нині йому ближче до душі імпресіоністичний погляд на світ. Із роками міняються уподобання й світогляд, лише не міняється його жага до творчості.
Коли встигає все це робити Товстуха: лікувати людей, вирощувати лікувальні рослини, писати наукові праці, літературні твори, поезії, малювати? Встає о п’ятій ранку робити ліки, приймає хворих, а ввечері та вночі займається науковою роботою. А також — у вихідні. Сорок років не був у відпустці, а вже останні роки під «тиском» дружини Галини змушений відпочивати. Але й досі відпустка для нього — річ обтяжлива.
Скажете, Товстуха — щасливий чоловік. Так, але не зовсім. Здавалося б відкрив авторський фітоцентр, але не збулася його мрія про створення у Яготині науково-дослідного інституту народної медицини. Хоч на вченій раді Академії наук України було багато схвальних відгуків...
Перераховувати всі ті нагороди, відзнаки, котрими володіє академік Української міжнародної академії оригінальних ідей Євген Товстуха — довго й обтяжливо. Лише скажу, що на визнання видатного внеску в прогрес двадцятого століття вченому вручено «Почесний диплом», який засвідчує, що Євген Товстуха є серед осіб, чия біографія включена до серії «Життя Славетних», та видань Американського Біографічного інституту. «Із тих рідкісних особистостей яких природа благословляє на безсмертя», так висловився давній побратим пана Євгена, академік, письменник, депутат Верховної Ради Борис Олійник.
Має видатний цілитель шматок землі за Яготином і тішиться тим, що вирощує лікарські рослини, а також і ті, що зникають. А ще — насіває їх на луках, на лісових галявинах. ...Дзвінок із Канади: «Пане Євгене, чи можна приїхати до вас за ліками?». У відповідь: «Приїжджайте, допоможемо».
