Оскільки Бердянськ — найбільш наближене місто Запорізької області до зони воєнних дій, його жителі не могли підтримувати наших солдатів лише на словах. Ще у вересні на базі Бердянського державного педагогічного університету був створений Благодійний фонд «Наші Атланти». Його засновниками та лідерами стали перший проректор Бердянського державного педагогічного університету Володимир Федорик, провідний фахівець з виховної роботи БДПУ Анетта Омельченко, доктор філологічних наук, доцент Софія Філоненко та редактор газети «Університетське Слово» Степан Герилів.
Фонд не пов’язаний із жодною політичною партією, працює на добровольчих засадах та складається із самих студентів і викладачів: «Якщо Путін не зупиниться, то незабаром війна неминуче увірветься у наші оселі. Наше рідне курортне місто може перетворитися на зруйновану пустку. Така перспектива давно стала б реальністю, якби не українські воїни. Ми допомагаємо солдатам, які у цей час на передовій. Якщо ви не вмієте стріляти, ваш вік чи здоров’я не дозволяють служити в армії, але ви не бажаєте пустити війну у квартали рідного міста, — приєднуйтесь до нас!» — ось головний посил його учасників.
Нині на рахунку волонтерів — 5 книжкових ярмарків, під час яких зуміли зібрати орієнтовно 15 тисяч гривень. Всі кошти було передано на допомогу військовому шпиталю. Останнє досягнення активістів фонду «Наші Атланти» — придбаний для бійців добровольчого батальйону тепловізор. 40 тисяч гривень збирали всім містом. Долучилися навіть небайдужі поляки та українські американці із Нью-Йорка, а парафіяни греко-католицької церкви св. Івана Хрестителя м. Ньюарк організували різдвяний концерт для збору коштів. «23 грудня до нас прилетіла вже друга авіапосилка від завідувачки канцелярії церкви пані Ксені Гапій, в якій містилося десять медичних кровоспинних джутів та шістнадцять кровоспинних бинтів у вакуумному пакуванні, а ще невеличкий сюрприз — солодкі зірочки, випечені онуками пані Ксенії Дем’яном та Максимом», — розповідає Герилів. Також небайдужі американці з українським корінням відправили на адресу «нашоатлантівців» грошовий переказ у сумі 3 600 доларів, завдяки яким з’явилася змога купити для фронтовиків десятки найменувань зимового одягу, взуття, продуктів харчування. Трохи згодом хлопці-українці з Америки зуміли залучити більше тридцяти представників теперішньої української діаспори в Нью-Йорку та його околиць і надіслали нашим воякам дві автівки. Одразу ж відгукнулася на заклик й засновниця американського Фонду ім. К. Ковшевич пані Христина Дурбак, яка надіслала з Америки певно з десяток посилок із постількою білизною, зимовим одягом для воїнів, медичними препаратами...
«Нашоатлантівці» регулярно відвідують військовий шпиталь, привозячи гуманітарну допомогу: теплий одяг, матраци, медикаменти... Депутат міської ради Сергій Шарай теж охоче приєднався до організації й став активним її учасником. Кілька разів університетські волонтери їздили в селище Піски. Одного разу автомобіль з гуманітарною допомогою потрапив під обстріл бойовиків, але наші солдати швидко зреагували й сховали волонтерів в окопах.
Напередодні Різдва вже нового 2015 року «нашоатлантівці» знову відвідали Піски. Анетта Омельченко та Сергій Шарай відвозили бійця добровольчого батальйону Олексія після короткого відпочинку вдома та черговий вантаж, який так потрібний нашим хлопцям на війні.
За якихось чотири місяці сотні небайдужих громадян відгукнулися на прохання про допомогу. Хтось приносив кошти, хтось продукти, ліки. Студенти ділилися навіть варенням, яке їм передавали батьки, бабусі вив’язували шкарпетки, рукавички, приватні підприємці давали ящики з їжею... Завдяки цьому є впевненість, що Україна вистоїть і переможе війну.
