Настя Овчар повернулася до України. Тимчасово її з сім’єю оселили в столичному готелі «Братислава». Це якраз недалеко від того місця, де готується під заселення новий будинок, у якому на маленьку героїню чекає трикімнатна квартира, куплена на пожертвування. Нагадаємо, три місяці тому рідний будинок Настусі горів. У полум’ї задихалася її молодша сестричка. Шестирічна дівчинка винесла з вогню дитину, але при цьому сама вся обгоріла (не постраждали лише голова, стопи та зап’ясткі рук). Протягом чотирьох годин дитина не отримувала необхідної медичної допомоги, оскільки в селі не виявилося потрібних фахівців. Був втрачений дорогоцінний час, коли ще можна було за допомогою елементарних уколів зупинити процес омертвіння глибоких шарів тканин і не посилювати й без того важкий стан дитини. Коли дівчинку привезли до районного центру, то й там сказали, що потрібних для цього випадку вузьких професіоналів немає... Словом, в Україні шансів на порятунок дитини з таким важким та великим ураженням шкіри практично не було, і дівчинку вирішило везти до Сполучених Штатів. Там її у прямому значенні слова поставили на ноги — минулої суботи дитина вже самостійно спускалася трапом літака на рідну землю.
Щоб Настя швидше звикала до звичайного життя, протягом останніх тижнів, проведених за океаном, дівчинка з мамою жили в польських емігрантів українського походження (зі Львова). До лікарів вони приходили лише на консультацію. Американські медики радили віддати Настю в Україні до школи, адже дівчинка довго не мала можливості спілкуватися з дітьми. Вони вважають, що зараз саме час почати працювати над тим, щоб Настя відчула себе в дитячому колективі звичайною дитиною. Фахівці вважають, що така психотерапія дуже сприяє одужанню. Зараз Насті шиють шкільну форму, а через тиждень Президент країни обіцяв особисто відвести її до школи. Тож на тендітні плечі виснаженого тривалим лікуванням організму ляже шкільне навантаження, яке часто й здорові діти виносять насилу. Адже Настуся дуже швидко втомлюється, до того ж у неї ще не зміцніли м’язи, а нову ніжну шкіру прикриває щільно обтислий комбінезон зі спеціальної тоненької тканини. Вона дуже повільно ходить, і в неї швидко втомлюється спина. Чи зможуть зрозуміти це однокласники-першокласники?
В одному з санаторіїв Вінницької області створене унікальне реабілітаційне відділення для опікових хворих. Там 40 місць для дорослих і 20 — для дітей. Медики кажуть, що там можна було б допомогти Насті одужувати, а вчитися вона змогла б за індивідуальною програмою. Мати Насті, Ольга, говорить, що хотіла б вчити доньку сама. Не кращий вихід — адже мама не має навіть загальної педагогічної освіти, не кажучи вже про спеціальну, необхідну для роботи з дітьми з особливими потребами.... Протягом року Настуся ще повинна перенести кілька операцій. Це пов’язане з тим, що вона росте швидше, ніж може рости її нова шкіра. Вона вже вміє рахувати до тридцяти англійською й українською мовами, може дещо і прочитати. Її улюблена іграшка — ведмедик, а їжа — котлети і риба. А ще вона любить гойдалки, бо давно на них не каталася. Ніна Карпачова, уповноважена ВР із прав людини, особисто пообіцяла покатати маля на колесі огляду. Крім омбудсмана, Настю зустрічали з квітами і подарунками молодші дочки Президента України, а їхня мати Катерина Ющенко сказала, що таку увагу й турботу повинні відчувати в нашій країні всі діти.
Я не знаю, що відчували люди, коли Настя підводила очі, щоб зазирнути в обличчя численних дорослих, але особисто мені було соромно. Адже трагедії могло й не бути, якби у нас стало звичкою відповідальніше ставитися до догляду за дітьми. У Німеччині, наприклад, батьки не мають права залишати дітей самих до 15 річного віку! За виконаннямцього правила стежить усе населення, і горе тому, хто його порушить. Негайно по телефону викличуть соціального працівника. Після закінчення уроків у школі всі діти йдуть за місцем проживання до установи, що схожа на наш дитсадок. Прихід туди школярів вчасно жорстко контролюється, а для отримання дозволу провести позашкільний час із рідними доводиться надавати не одну довідку. Головний лікар Міського центру термічних уражень і пластичної хірургії Анатолій Воронін сказав «Дню», що в нас дуже багато випадків опіків маленьких дітей через те, що вони потрапляють у місткості з гарячою рідиною через недбалість дорослих. Адже могли б часто й запобігти біді, якби були уважніші та завбачливіші. Діти старші страждають від ігор із вогнем, особливо часто обгоряють через те, що спалахують банки з фарбою, які є легкозаймистою речовиною. Ті, хто ще старший, можуть отримувати опіки через експерименти з електрикою. На запитання «Дня», що треба змінити в нашій вітчизняній медицині, щоб урятувати потерпілих від опіків у своїй країні, а не возити за океан, Анатолій Васильович відповів: «Ми за рік стаціонарно лікуємо 1200 — 1300 хворих, потерпілих від опіків. Із допомогою наявних у нас коштів ми можемо врятувати хворого з пошкодженням шкіряного покриву до 70%. Зараз у нас лежать чотири дитини, яких ми привезли з різних регіонів України. У них обпалена половина, а то й більше тіла. Потрібне нормальне забезпечення — медикаментозне, інструментальне. Кадри на сьогодні в Україні підготовлені, їм просто треба надати нормальні умови для роботи. Узяти хоч би середній медичний персонал — медсестру. В опіковому відділенні їй доводиться працювати при температурі плюс 33 — 36 градусів, а отримує вона за таку працю лише 400 гривень.
Кажуть, що з подальшим лікуванням Насті спробують упоратися вітчизняні медики. Вони спілкувалися із заокеанськими колегами і дечому ще навчилися. Певні уроки отримали й ті українці, які взялися збирати кошти для порятунку героїчної дитини. Чи буде перенесено цей досвід на інших українських дітей, які потребують медичної допомоги? Чи почнемо ми уважніше стежити за власними дітьми та чи змінимо щось в організації догляду за ними?
